Не вважається самообмовою та не є підставою для перегляду кримінального провадження за нововиявленими обставинами (ст. 459 КПК) повне визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, неоспорювання обставин його вчинення засудженим, у добровільності та істинності позиції якого переконався місцевий суд. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника та засудженого на ухвалу Кіровського районного суду Дніпропетровська та ухвалу Дніпровського апеляційного суду у справі № 203/1981/19.
Обставини справи
За вироком Кіровського районного суду Дніпра особу визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 28 (Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією) ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Захисник подав заяву про перегляд вказаного вироку за нововиявленими обставинами. Ухвалою Кіровського районного суду Дніпра заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого суду, засуджений та його захисник подали апеляційні скарги.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду апеляційні скарги засудженого та захисника залишені без задоволення, а ухвала місцевого суду - без зміни.
У касаційних скаргах, які є аналогічні за змістом, засуджений та його захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просили ухвали місцевого та апеляційного судів скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначали, що оскільки чоловік, визнаючи вину, обмовив себе, вказане, на їх думку, є нововиявленими обставинами, оскільки не були відомі суду під час винесення вироку.
Верховний Суд залишив без зміни ухвали судів попередніх інстанцій. Колегія суддів вказала, що у заяві про перегляд вироку місцевого суду щодо особи за нововиявленими обставинами захисник послався на те, що засуджений самообмовив себе під час досудового розслідування та судового розгляду. Вказану обставину захисник вважав нововиявленою й достатньою для скасування обвинувального вироку в порядку процедури, передбаченої главою 34 КПК.
Суд вказав, що при розгляді кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, чоловік надав суду показання, повністю визнав себе винуватим у вчиненні злочину, в якому він обвинувачувався, не оспорював обставин його вчинення, як й інші учасники судового провадження, не заперечував проти його розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин і його процесуальних прав, роз’яснених судом. Водночас суд переконався у добровільності та істинності його позиції, а також позицій інших учасників судового провадження і роз’яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
На думку Суду, самообмова засудженого, на яку захисник послався у своїй заяві як на нововиявлену обставину для скасування обвинувального вироку, ніяким чином не співставляється з повним визнанням засудженим своєї вини та не відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом для здійснення провадження за нововиявленими обставинами. З огляду на це, розглянувши заяву захисника про перегляд вироку місцевого суду в порядку глави 34 КПК, не встановивши обставин на підтвердження доводів захисника, які би згідно з ч. 2 ст. 459 КПК можна було визнати нововиявленими, суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без задоволення.
Суд також вказав, що вказані обставини також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який за результатами перегляду ухвали місцевого суду відповідно до вимог ст. 419 КПК надав їм належну оцінку та правильно відмовив у задоволенні апеляційних скарг засудженого і захисника.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
