Высказывания членов Общественного совета добропорядочности могут повлиять на публичный имидж системы правосудия. Поэтому им следует воздержаться от оценочных суждений по отношению к судьям, потому что общество в целом может воспринимать их не как субъективные, а как объективные оценки и приписывать институции в целом. Об этом отметил Высший совет правосудия в своем консультативном заключении.
Также ВСП предостерегает законодателя от расширения перечня проступков, за совершение которых применяется дисциплинарное взыскание в виде представления о временном отстранении судьи от осуществления правосудия – с лишением права на получение доплат к должностному окладу и направлением в Национальную школу судей для повышения квалификации и последующего квалификационного оценивания. Ведь это сужает и ограничивает конституционные права судей.
Так, как ранее писала «Судебно-юридическая газета», Высший совет правосудия 30 ноября рассмотрел свой консультативный вывод на законопроект о внесении изменений в Закон «О судоустройстве и статусе судей» и некоторые законодательные акты Украины по усовершенствованию процедур судейской карьеры 10140-д. Этот законопроект 21 ноября Верховная Рада приняла за основу.
Среди прочего, членов ВСП обеспокоила норма о том, что не может претендовать на должность судьи лицо, занимающее должность члена Высшего совета правосудия, члена Высшей квалификационной комиссии судей. При обсуждении эту норму назвали дискриминационной. Также разошлись мнения, касается ли эта норма действующих судей-членов ВСП в контексте возможности претендовать на должность судьи Верховного Суда.
В общем, значительная часть заключения Высшего совета правосудия (как и сам законопроект) посвящена полномочиям Общественного совета добропорядочности (ГРД). Напомним, активистам не понравилось в законопроекте 10140-д, что ГРД не сможет предоставлять в своих решениях оценочные суждения, а «как иначе оценивать «добродетель», не очень понятно». Кроме того, общественная организация, председателем правления которой является бывший член ГРД, считает плохим то, что «авторы законопроекта требуют, чтобы работа ГРД была полностью публичной».
Що сказала ВРП
«ГРД варто прибрати з суб’єктів, що погоджують показники для оцінки доброчесності судді»
Законопроектом №10140-д визначено, що Вища рада правосуддя затверджує Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) після погодження з ВККС, Радою суддів України та Громадською радою доброчесності.
На думку ВРП, саме поняття доброчесності, як і її критерії, є досить багатоскладовим суб’єктивним поняттям, яке може широко тлумачитися, та не має чіткого законодавчого визначення у країнах, які є членами Ради Європи.
«Серйозне занепокоєння викликає те, що таке поняття як «доброчесність» не має чітко визначених меж або прикладу тривалого застосування на законодавчому рівні в інших країнах, що суттєво ускладнює його регламентацію.
Варто також зазначити, що Громадська рада доброчесності є допоміжним органом ВККС, який утворюється при Комісії на постійній основі та діє на засадах колегіальності з метою сприяння у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики, доброчесності.
Слід наголосити, що з порушеного питання Венеційська комісія як дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права зазначала, що оцінювання суддів України щодо професіоналізму, етичності та доброчесності є надзвичайним заходом, який має бути обмеженим у часі та вимагає найвищої міри обережності, має здійснюватися швидко та ефективно.
У консультативному висновку Вищої ради правосуддя до проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення участі Громадської ради доброчесності у оцінюванні на відповідність займаній посаді судді», реєстраційний № 3534 від 25 травня 2020 року, наголошено, що з огляду на висновки Венеційської комісії рішення Громадської ради доброчесності повинні мати рекомендаційний характер для суб’єкта прийняття відповідних рішень.
З огляду на зазначене пропонуємо передбачити, що Вища рада правосуддя затверджує Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата) після консультацій з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Радою суддів України, оскільки процедура погодження означає обов’язковість наявності згоди усіх суб’єктів. За відсутності згоди хоча б одного з визначених законом суб’єктів процедура затвердження таких показників може бути заблокована, що поставить під загрозу кар’єрні процедури суддів.
Громадська рада доброчесності як допоміжний орган Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може надати їй свої пропозиції із цього питання», - зауважили у ВРП.
Такий механізм, на думку Вищої ради правосуддя, сприятиме більш оперативному затвердженню ВРП Єдиних показників, що, у свою чергу, не сповільнить кар’єрні процедури суддів, які не проводилися майже 4 роки.
Право ГРД збирати інформацію про суддів, кандидатів та їх родини
Законопроектом №10140-д передбачено, що з метою перевірки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності Громадська рада доброчесності може запитувати та безоплатно отримувати інформацію та копії документів і матеріалів щодо судді (кандидата) та членів його сім’ї від будь-яких осіб, які є власниками або розпорядниками інформації (документів, матеріалів), що запитуються.
Як зазначає ВРП, статтями 32, 34 Конституції передбачено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Отже, Вища рада правосуддя звертає увагу Парламенту, що таке законодавче положення не повною мірою відповідає Конституції.
Крім того, ВРП зазначає, що вся інформація щодо суддів, кандидатів на посаду судді та членів його сім’ї, яка перебуватиме в розпорядженні ГРД, має архівуватись у ВККС з метою уникнення ризику поширення інформації, яка охороняється законом.
Норма про те, що предметом аналізу ГРД не може бути обґрунтованість чи законність судових рішень та оцінка дій судді, - вітається
ВРП вітає законодавчу ініціативу, передбачену статтею 105-1- Закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції законопроекту № 10140-д, якою визначено, що під час ухвалення висновку предметом аналізу Громадської ради доброчесності не може бути обґрунтованість чи законність судових рішень, оцінка дій судді та/або інших рішень, що були ухвалені суддею під час професійного здійснення правосуддя.
«Громадська рада доброчесності створена як громадський орган, який сприяє роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка, відповідно, є основною інституцією, що здійснює перевірку інформації та надання остаточних висновків під час оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді. Оскільки ГРД бере участь у процесі індивідуального оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді, її робота має ставити за мету вдосконалення суддівського корпусу, забезпечуючи його якомога вищу професійність. Згідно з європейськими стандартами оцінювання суддів має здійснюватися в інтересах громадськості в цілому.
Оцінюванням не слід зловживати, наприклад, вчиняючи політичний тиск на суддів або піддаючи сумніву певні судові рішення.
З огляду на це та свої повноваження Громадська рада доброчесності може надавати висновок лише щодо професійної етики та доброчесності судді, а не обґрунтованості його / її рішень або дій», - підкреслила Вища рада правосуддя.
Оцінювання судді (кандидата на посаду судді), зокрема оцінка його / її професійних знань і компетентності, моральної, етичної та психологічної доброчесності, – це завдання органу, якому доручено проводити оцінювання (ВККС), а висновок Громадської ради доброчесності – це елемент, що має стосуватися лише питань професійної етики та доброчесності суддів і кандидатів на посаду судді.
Крім того, ВРП вважає, що варто звернути увагу на спосіб формування складу Громадської ради доброчесності.
«Відповідно до статті 105-4 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції законопроекту № 10140-д) членами ГРД можуть бути адвокати, інші правники, науковці, журналісти, вчителі, психологи, викладачі. З огляду на те, що склад Громадської ради доброчесності формується не тільки із представників правничих професій, оцінка судових рішень за таких умов видається недоречним кроком», зазначили у ВРП.
Висновок ГРД до прийняття остаточного рішення ВККС не публікується
Положення законопроекту щодо того, що висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата) критеріям професійної етики, доброчесності не підлягає оприлюдненню до моменту прийняття ВККС остаточного рішення стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) в межах процедури конкурсу на посаду судді місцевого суду або процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно також, за словами ВРП, заслуговують на підтримку.
«Громадська рада доброчесності лише сприяє роботі ВККС в питаннях кваліфікаційного оцінювання суддів, але не може виносити остаточне рішення щодо доброчесності або професійної етики окремого судді.
Таким чином, висновок Громадської ради доброчесності не є остаточним до прийняття ВККС рішення в межах будь-якої кар’єрної процедури судді.
Отже, публікація висновків Громадської ради доброчесності до прийняття уповноваженим державним органом – ВККС – остаточного рішення в межах процедури очевидно не є виваженим кроком та не сприятиме зміцненню довіри та авторитету правосуддя», - вказала ВРП.
Без оціночних суджень
З аналогічних міркувань Вища рада правосуддя підтримує диспозицію частини 4 статті 105-7 законопроекту №10140-д, якою передбачено, що член Громадської ради доброчесності зобов’язаний утримуватися від будь-яких оціночних публічних висловлювань стосовно судді (кандидата на посаду судді), питання щодо якого розглядає Громадська рада доброчесності, у тому числі поза межами здійснення своїх повноважень як члена ГРД.
Також передбачено зобов’язання для членів ВККС утримуватися від будь-яких оціночних публічних висловлювань стосовно судді (кандидата), питання щодо якого розглядається Комісією.
«Висловлювання як членів ВККС, так і членів Громадської ради доброчесності можуть вплинути на публічний імідж системи правосуддя, оскільки суспільство загалом може сприймати їх не як суб’єктивні, а як об’єктивні оцінки та приписувати інституції в цілому.
З огляду на зазначене Вища рада правосуддя вважає зазначені обмеження виправданими та такими, що сприятимуть підвищенню довіри та авторитету судової влади», - підкреслили у ВРП.
Розширенню підстав для дисциплінарної відповідальності судді – категоричне «ні»
Суттєвому доопрацюванню, на думку ВРП, підлягає розширення законопроектом № 10140-д підстав дисциплінарної відповідальності судді, що передбачені статтею 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів», оскільки, на думку Вищої ради правосуддя, процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства.
Дисциплінарне стягнення щодо судді може бути винесено тільки на підставі чинного закону та згідно із чітко визначеною процедурою.
З огляду на зазначене Вища рада правосуддя не підтримує такі законодавчі зміни, оскільки вважає, що професійна компетентність судді встановлюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в межах кваліфікаційного оцінювання та конкурсних процедур, що має неминучі юридичні наслідки для судді або кандидата на посаду судді, тому притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав непроходження початкової підготовки видається недостатньо виваженим заходом.
Крім того, Вища рада правосуддя не підтримує зміни, які пропонуються законопроектом до статті 109 Закону «Про судоустрій і статус суддів», зокрема щодо того, що дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4, 5 частини першої статті 106 цього Закону.
Цією новелою фактично розширено перелік проступків, за вчинення яких застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Оскільки положення статті 22 Конституції забороняють законодавцю погіршувати становище людини у суспільстві та закріплюють принцип недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не можуть бути звужені не тільки конституційні, а й усі права та свободи, передбачені законами України, зауважили у ВРП.
Крім того, в окремих випадках Конституція, положеннями якої встановлено межі для прояву волі законодавця, передбачає у відповідних нормах мету, яка має досягатися шляхом закріплення вказаних обмежень. Разом із тим у процесі захисту прав і свобод людини і громадянина необхідно закладати доктринальні ідеї та позиції, які мають реалізовуватися та не порушуватися у діяльності публічної влади, задля запобігання ухваленню неконституційних та свавільних законів.
На думку Вищої ради правосуддя, така законодавча ініціатива може істотно вплинути на зміст та обсяг прав судді та підлягає додатковому обговоренню.
Законопроектом пропонується доповнити розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про судоустрій і статус суддів» нормою, відповідно до якої відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі і більше) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності поважних причин.
«Пропонуємо передбачити, що наявність у судді підстав для звільнення з посади, передбачених статтею 126 Конституцією України, і фактична їх реалізація у спосіб, визначений законом, не можуть вважатися відмовою від проходження кваліфікаційного оцінювання, оскільки за таких умов підтвердження суддею відповідності займаній посаді очевидно вимагатися не може.
Крім того, пропонуємо не передбачати участі представника Громадської ради доброчесності під час встановлення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України факту відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді у зв’язку з відсутністю практичної необхідності», - підкреслили у ВРП.
Також ВРП зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 79-4 Закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції законопроекту № 10140-д, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що переможець конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, ВККС може ухвалити вмотивоване рішення про рекомендацію про його призначення на посаду судді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж 9 голосами.
Вища рада правосуддя в цілому не заперечує щодо внесення таких змін, однак висловлює такі застереження.
ВРП призначила 16 повноважних членів ВККС, однак два члени Комісії не змогли реалізувати свої повноваження через проходження військової служби у складі Збройних Сил України, а можливість демобілізації у зв’язку з обранням на посаду члена ВККС чинним законодавством не передбачена.
Ураховуючи військову агресію проти України, яка триває, та інші чинники, що можуть вплинути на роботу ВККС, з метою необхідності формування доброчесного і високопрофесійного корпусу суддів ВРП пропонує передбачити, що ВККС може ухвалити вмотивоване рішення про рекомендацію про призначення переможця конкурсу на посаду судді лише в разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів від фактично призначених та зарахованих до штату членів Комісії, але не менше ніж 9 голосами.
В цілому, Вища рада правосуддя підтримує законопроект № 10140-д за умови врахування зауважень, застережень та пропозицій.
Автор: Наталья Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
