Признание противоправным решением ТЦК, направленным на защиту общественных интересов, вследствие применения судами чрезмерного формализма может привести к нанесению существенного вреда общественным интересам или избеганию правонарушителем обязанности выполнять или соблюдать законодательство.
Об этом указал Святошинский районный суд города Киева в решении от 18 июля 2024 года по делу №759/7974/24 по иску мужчины в ТЦК, где третьим лицом выступал Святошинский райотдел государственной исполнительной службы.
Обставини справи
В квітні 2024 року позивач звернувся до Святошинського райсуду Києва із позовом, в якому просив скасувати постанову ТЦК за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП (повторне порушення правил військового обліку).
Так, у грудні 2023 року відносно нього винесено постанову ТЦК, про яку позивачу стало відомо лише 8 квітня 2024 року в день блокування його банківської карти для отримання заробітної плати у зв`язку із відкриттям відносно нього виконавчого провадження.
На думку чоловіка, ТЦК не виконано вимоги ст. 277-2 КУпАП щодо повідомлення про розгляд справи, а також вимоги ст. 268 КУпАП щодо обов`язкової участі особи при її розгляді. Крім цього, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на будь-яку статтю закону, яку позивач порушив.
Також позивач пояснив, що з метою бронювання на прохання керівництва ТОВ «Національні Інформаційні системи» ТЦК було вилучено його старий військовий квиток на підставі заяви позивача з метою надання тимчасового військового квитка.
ТЦК у відзиві вказав, що позивач є військовозобов’язаним, придатним до військової служби відповідно до висновку ВЛК, був неодноразово викликаний до ТЦК для призову на військову службу, але за викликом не з’явився, чим зірвав виконання мобілізаційного плану по поставці військовозобов’язаних, визначеного розпорядженням начальника ТЦК.
Стосовно твердження позивача щодо можливого бронювання його відповідно до наказу Мінекономіки, то ТЦК встановлено що бронювання позивача не оформлено взагалі.
Крім того, військово-обліковий документ на час начебто бронювання позивача був прострочений і оформлений неналежним чином, що говорить про те що, позивач не міг бути заброньований, не маючи військово-облікового документу з відмітками відповідно до Правил військового обліку, тому у бронюванні позивачу було відмовлено.
Що вирішив суд
Судом встановлено, що згідно постанови ТЦК від 19.12.2023 під час відвідування ТЦК позивач при свідках заявив про відмову від отримання повістки з вимогою явки до ТЦК та від підписання розписки про її вручення.
В подальшому під час складання даного протоколу позивач при свідках заявив про відмову підписувати протокол та надавати будь-які пояснення, після чого терміново покинув приміщення ТЦК.
Також позивач відмовився від підпису при складанні протоколу, оскільки, з його слів, з роботи мають прислати документи на його бронь.
26 березня 2024 року виконавча служба відкрила виконавче провадження на підставі постанови ТЦК, виданої 19.12.2023 про стягнення з позивача штрафу у розмірі 10 200 грн.
В той же день, 26.03.2024, постановою старшого державного виконавця, накладено арешт на кошти боржника і винесено постанову про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 1 020 грн, а також винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Як вбачається зі звернення директора ТОВ «Національні Інформаційні Системи» до керівника ТЦК від 27.03.2024, відносно позивача було прохання про сприяння у оформленні належним чином військово-облікових документів з метою його бронювання за ТОВ «Національні Інформаційні Системи», оскільки останній є одним з ключових працівників, який виконує завдання для інформаційного марафону «Єдині новини #UAразом» та працює з 20.08.2012 року по теперішній час.
Окрім цього, суд вказав, що позивача притягнено до кримінальної відповідальності.
Позивачем надано до суду витяги з електронного реєстру листків непрацездатності, де міститься інформація, що у нього з 1.12.2023 по 31.12.2023 був період тимчасової непрацездатності, згідно яких 19.12.2023 позивач перебував на лікарняному.
Однак, незважаючи на період непрацездатності позивач відвідав ТЦК у м. Києві 11.12.2023, внаслідок чого суд відноситься критично до наданого позивачем доказу.
Позивач посилається на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення імені та по-батькові, а також адрес свідків та пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, судом встановлено, що протокол не містить особистих адрес свідків. Проте, на переконання суду, зазначена обставина не є підставою вважати його недопустимим доказом.
Посилання позивача на відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності суд відхиляє, оскільки надання пояснень є правом, а не обов`язком, а тому такі пояснення не є обов`язковим реквізитом протоколу.
Крім того, суд зазначає, що будь-які дефекти протоколу не спростовують суті вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Також суд вказав, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Крім того, визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.
Аргументи позивача про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення (неповідомлення про дату та час розгляду справи, не отримання в день винесення копії постанови) є також необґрунтованими.
Положення КУпАП передбачають обов`язок особи, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, повідомити особу про розгляд такої справи відносно неї. Метою такого повідомлення є поінформованість особи, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи для надання їй можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права.
Статтею 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Вказаною статтею встановлено строк, протягом якого повинен бути здійснений розгляд справи про адміністративне правопорушення, однак КУпАП не встановлює строку, який повинен сплинути після складення протоколу по справі про адміністративне правопорушення до моменту, коли уповноважена особа може здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, КУпАП не забороняє можливість здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення у день складення протоколу про адміністративне правопорушення, за умови, що особа знає про розгляд такої справи. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, задля можливості реалізації наданих їй процесуальних прав.
Позивачу забезпечено право бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення та вирішенні питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що постанову було винесено 19.12.2023, а не в день складення протоколу, тобто, у позивача був час з`явитися до ТЦК. Обставин позбавлення позивача можливості реалізації ним визначених ст. 268 КУпАП прав судом не встановлено та доказів цього позивачем до суду не надано.
Про присутність позивача під час складання протоколу та під час розгляду справи свідчать, персональні дані, зокрема місце роботи, паспортні дані, дата та місце народження.
За змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення».
Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.
При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Суд вважає, що правопорушення, вчинене позивачем, яке виразилось у нез`явленні його під час мобілізації до ТЦК, є триваючим порушенням, початком якого є наступний день після дати, зазначеної у повістці, а припиняється таке порушення в день фактичного з`явлення особи до ТЦК.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова ТЦК є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам КУпАП. Отже, суд відмовив у задоволенні позову.
Автор: Наталя Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
