Основанием для освобождения лица от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием является полное возмещение причиненного ущерба или устранение причиненного вреда, а не только тех общественно опасных последствий, которые предусмотрены как обязательный признак объективной стороны соответствующего уголовного правонарушения. Об этом указал Кассационный уголовный суд в постановлении от 5.09.2024 по делу № 166/37/24.
Позиції судів
Суди попередніх інстанцій звільнили обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК на підставі ст. 45 КК у зв’язку з дійовим каяттям та закрили кримінальне провадження.
Апеляційний суд відхилив доводи про те, що не відшкодування шкоди потерпілому перешкоджає звільненню обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК, оскільки відповідно до обвинувального акта кримінальним правопорушенням шкоди не завдано, під час досудового розслідування і судового розгляду цивільні позови не заявлялись, зі сторони потерпілого на стадії досудового розслідування та судового розгляду були відсутні будь-які претензії майнового характеру до обвинуваченого, який вчинив усі можливі дії для того, щоб загладити завдану його діями шкоду.
У касаційній скарзі прокурор вказує, що дійове каяття може виявлятися лише в активній поведінці особи. Натомість апеляційний суд не врахував пояснень представника потерпілого про те, що обвинувачений не виявив жодного інтересу до стану здоров’я потерпілого, який продовжує лікування від заподіяних йому обвинуваченим тілесних ушкоджень. Поза увагою апеляційного суду залишилось й те, що потерпілий заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК саме у зв’язку із відсутністю дійового каяття та підстав до застосування відповідної кримінально-правової норми.
Позиція Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Так, ККС звернув увагу, що в приписах ст. 45 КК йдеться про повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, а не лише тих суспільно-небезпечних наслідків, які передбачені як обов’язкова ознака об’єктивної сторони відповідного кримінального правопорушення.
Фізична шкода (легкі тілесні ушкодження, які не спричинили короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності) зазначена як у фабулі справи, так і формулі кваліфікації, з огляду на що ККС не сприймає як обґрунтовані посилання судів попередніх інстанцій на те, що в обвинувальному акті зазначено про те, що шкоди не завдано та розмір її не зазначено.
Висновок суду про заподіяння потерпілому протиправними діями обвинуваченого фізичної (особистого характеру) шкоди, в аспекті наступного вирішення питання про можливість застосування положень ст. 45 КК, вимагає встановлення та підтвердження доказами того, що вказана шкода усунена або відшкодовані збитки, завдані її заподіянням.
Автор: Наталя Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
