Дополнительное вознаграждение, установленное постановлением правительства №168 на период действия военного положения в связи с ранением (контузией, травмой, увечьем), связанным с защитой Родины, за время пребывания на стационарном лечении в учреждениях здравоохранения (в том числе зарубежных), включая время перемещения из одного больничного учреждения здравоохранения в другое, является дополнительным видом денежного обеспечения военнослужащих и входит в состав их денежного обеспечения.
Такой дополнительный вид денежного обеспечения является денежным доходом, который они получают на территории Украины и который не имеет разового характера, а нарушение срока его выплаты является основанием для начисления и выплаты компенсации потери части доходов.
На это указал Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного административного суда в образцовом деле от 11 апреля 2025 года №280/8933/24.
Суть спору
Військовослужбовець просив визнати протиправною бездіяльність військової частини стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабміну від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за період з 25 листопада 2022 року по 24 липня 2024 року за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.
Також просив зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити вказану компенсацію втрати частини доходів.
Запорізький окружний адміністративний суд вирішив звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд адміністративної справи №280/8933/24 як зразкової – для запровадження сталої судової практики за вказаною категорією справ, що буде підґрунтям до однакового підходу у подібних правовідносинах до виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди.
Обставини справи
25 листопада 2022 року старший матрос (позивач) отримав мінно-вибухову травму, вогнепальний перелом кісток нижньої третини правої гомілки, вогнепальне осколкове поранення м`яких тканин лівої нижньої кінцівки з наявністю сторонніх тіл (металевих уламків). Наказом ТВО командира військової частини вибув на лікування у зв`язку з пораненням. Відповідно до довідки військової частини, отримане поранення пов`язане з захистом Батьківщини. Згодом наказом командира позивач звільнений з військової служби у запас за станом здоров’я.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки у липні 2024 року було здійснено нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабміну №168 в розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, за період з 25 листопада 2022 року по 14 грудня 2023 року, то він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, тобто за період з 25 листопада 2022 року по 24 липня 2024 року.
Також представник позивача посилалась на Статут внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до пункту 262 якого в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або ТЦК.
Отже, у військовослужбовця фактично відсутній обов`язок надавати медичні документи, а такий обов`язок покладено на заклад охорони здоров`я або ТЦК.
Позиція Верховного Суду
Як вказав Верховний Суд, нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов`язана:
- по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів;
- по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам;
- по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів
- при цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців
- тому розмір компенсації невід`ємно пов`язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати.
У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід. Законодавець в абзаці 1 ч. 2 статті 2 Закону 2050-III акцентував увагу саме на виді доходу, а не на його окремих складових чи ознаках такого доходу, при цьому підкресливши, що такі доходи не мають разового характеру. Одним із доходів у розумінні Закону 2050-III є заробітна плата (грошове забезпечення).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон 2011-XII.
Статтею 9 Закону № 2011-XII врегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою КМУ №704, окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення визначає порядок, затверджений наказом Міністра оборони від 7 червня 2018 року №260.
Пунктами 16, 17 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони.
Законом від 28 червня 2023 року № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» доповнено Закон 2011-XII статтею 9-2, відповідно до якої на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабміном.
Одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Виходячи зі змісту положень Закону 2011-XII, постанови №168 та Порядку №260 винагорода, як вид виплат військовослужбовцям, є частиною їх грошового забезпечення та можуть належати як до групи щомісячних додаткових видів, так і до одноразових додаткових видів. Аналіз таких виплат та дослідження їх правової природи показує, що вони невід`ємно пов`язані з особливим характером та умовами служби військовослужбовця, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом.
Очевидно, що призначення та виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням відбувається за настання особливого юридичного факту – поранення під час захисту Батьківщини, що зумовлює лікування (по тривалості часу воно може бути різним) або потребу у відпустці для лікування у зв`язку з отриманням тяжкого поранення. При цьому обидва наслідки поранення є обмеженими в часі, оскільки і лікування, і відпустка відбуваються упродовж певного (необхідного, визначеного) часу. Тому й зазначена винагорода повинна здійснюватися упродовж цього часу – за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з пунктом 14 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Зі змісту статті 2 Закону 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Відповідно до обставин справи, 25 листопада 2022 року старший матрос отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої гомілки та лівої ступні. Отримане військовослужбовцем поранення пов`язане з захистом Батьківщини.
Відповідач, а також представники третьої особи у судовому засіданні не заперечували порушенням строків проведення виплати частини грошового забезпечення, вказуючи на поважність причин – відсутність підтверджуючих медичних документів про перебування позивача на лікуванні.
Як пояснила військова частина, після отримання від старшого матроса медичних документів видано наказ про внесення змін до наказів про виплату додаткових винагород та проведено доплату додаткової винагороди за період з 9 березня по 14 грудня 2023 року.
Відомістю про нараховане грошове забезпечення позивачу підтверджено, що за період з 1 листопада 2022 року по 4 квітня 2024 року платіжним дорученням здійснено нарахування грошового забезпечення (в тому числі і додаткової винагороди за перебування на стаціонарному лікуванні). Зокрема, і доплату позивачу грошового забезпечення за січень та лютий 2024 року в сумі 36 559,10 грн (крім додаткової винагороди за перебування на стаціонарному лікуванні або перебування у відпустці для лікування).
Також у судовому засіданні представниками Міноборони підтверджено донарахування додаткової винагороди за інші періоди в сумі 104 515,92 грн.
Враховуючи наявність як факту невиплати позивачу частини грошового забезпечення, так і порушення строку його виплати, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення за період з 25 листопада 2022 року по день виплати грошового забезпечення.
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, бездіяльність військової частини щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, є протиправною.
Виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
З огляду на невчасну виплату позивачу сум додаткової винагороди, що сторонами не заперечувалося в процесі розгляду справи, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, а позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати додаткової винагороди, встановленої постановою №168, за період з 25 листопада 2022 року по дату виплати, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до статті 3 Закону 2050-ІІІ.
Представник позивача обґрунтовано керувалася тим, що відповідно до приписів ч. 2 статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» додаткова винагорода, установлена постановою № 168, входить до складу грошового забезпечення та встановлені Законом № 2050-ІІІ компенсаційні гарантії у разі несвоєчасної виплати такої винагороди, поширюються на спірні правовідносини.
Правовий висновок
За результатом розгляду справи № 280/8933/24 як зразкової, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, установлена постановою Уряду №168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців та входить до складу їх грошового забезпечення.
Відповідно, в розумінні вимог Закону №2050-III та Порядку №159, такий додатковий вид грошового забезпечення є грошовим доходом, який вони одержують на території України і який не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.
ОЗНАКИ ТИПОВИХ СПРАВ
Суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених пунктом 21 ч. 1 статті 4 КАСУ справ, є такі:
- позивачем є військовослужбовець, якого включено до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення;
- відповідач – військова частина, командир якої видає накази про виплату такої додаткової винагороди;
- предмет спору – компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, встановленої постановою № 168;
- спір виник внаслідок ненарахування та невиплати військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати збільшеної додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, за весь час затримки такої виплати;
- предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати збільшеної додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, за весь час затримки такої виплати, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію (стягнення суми компенсації за певний період).
Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі щодо застосування приписів статей 1, 2 Закону № 2050-ІII та Порядку № 159 у взаємозв`язку з положеннями постанови № 168 слід застосовувати в адміністративних справах з питань виплати на користь військовослужбовців компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати збільшеної додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також слід звернути увагу нате, що залучення Міністерства оборони України як третьої особи до розгляду справ, що за обставинами, подібні до обставин зразкової справи, не є обов`язком суду. Вирішення такого питання виникло лише в рамках вирішення спірних правовідносин у справі №280/8933/24 як зразковій.
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах.
Отже, Верховний Суд позов військовослужбовця задовольнив.
Автор: Наталя Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
