Як повідомляла «Судово-юридична газета», Верховний Суд скасував обвинувальний вирок колишньому судді Апеляційного суду Черкаської області Володимиру Пономаренко, якого Вищий антикорупційний суд в лютому засудив до 2 років позбавлення волі за хабар. У Верховному Суді пояснили своє рішення.
З'ясувалося, справу «поховав» прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Так, обвинувальний акт був направлений до суду після закінчення строків. Це означає, що екссуддя НЕ знайшов процесуальний статус обвинуваченого і, відповідно, підсудного.
«Грубе порушення прокурором САП норм КПК України призвело до скасування обвинувального вироку та закриття провадження
15 вересня 2021 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 711/3111/19 (провадження № 51-2890км19), розглянувши касаційні скарги засудженого та його захисника на вирок Вищого антикорупційного суду та ухвалу Апеляційної палати ВАКС, скасувала ці судові рішення та закрила кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (Одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави).
Як установив ККС ВС, у цьому кримінальному провадженні було істотно порушено вимоги КПК України, які полягають, зокрема, у тому, що обвинувальний акт направлено до суду після закінчення строків досудового розслідування.
ККС ВС дійшов висновку, що закінчення строку досудового розслідування законодавець пов’язує зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та спричинює закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення скасовується, якщо суд, маючи всі підстави для закриття кримінального провадження, цього не зробив. Тож закрити це провадження і скасувати судові рішення нижчих інстанцій зобов’язаний суд касаційної інстанції», - зазначили у Верховному Суді.
Натомість САП надала свій коментар щодо справи.
«Спеціалізована антикорупційна прокуратура з приводу постанови Верховного Суду від 15.09.2021, якою скасовано рішення ВАКС першої та апеляційної інстанцій у справі, в якій публічне обвинувачення підтримувалося прокурорами САП, в інтересах забезпечення послідовності та ефективності у практиці правозастосування, вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Ключовим у цій справі під час її розгляду в суді касаційної інстанції було питання, з настанням яких саме обставин пов’язується не завершення, а відновлення перебігу строку досудового розслідування в період після відкриття матеріалів провадження стороні захисту і до направлення обвинувального акту до суду.
З певних міркувань у вказаній постанові Верховного Суду цьому основному питанню не приділено суттєвої уваги. Разом з тим, з висновків суду саме з цього питання вбачається, що ним вперше сформульовано і застосовано нову позицію, яка раніше в практиці Верховного Суду не застосовувалась. А саме, фактично встановлено спростовну презумпцію небажання сторони захисту продовжувати ознайомлення з матеріалами провадження після ознайомлення із частиною таких матеріалів.
Так, у цій справі сторона захисту ознайомилася з частиною матеріалів досудового розслідування, що було оформлено відповідним протоколом, без зазначення у протоколі будь-яких зауважень чи доповнень. Із самого по собі факту відсутності таких зауважень (щодо ненадання одразу решти матеріалів) Верховний Суд у даній справі зробив висновок, що захист фактично відмовився від ознайомлення з рештою матеріалів, відтак з наступного ж дня після ознайомлення з першою частиною матеріалів відновився перебіг строку досудового розслідування.
Така позиція є новою порівняно з позиціями, викладеними, зокрема, в постановах у справах № 754/14281/17 і № 866/2831/17, де суд вирішив, що пасивність і відсутність ініціативи захисту в ознайомленні з матеріалами, використаними експертом, а також з речовими доказами, дозволяє використати їх як речові докази навіть попри відсутність фактичного ознайомлення з ними сторони захисту. Новим в постанові від 15.09.2021 є те, що відтепер йдеться не лише про речові докази або матеріали, використані експертом, а про будь-які докази, а також, що будь-якої пасивності і зволікання з боку захисту більше не потребується, адже строк досудового розслідування відновлюється на наступний же день після того, як захист ознайомився з будь-якою частиною будь-яких матеріалів провадження і не вказав прямо, що бажає продовжити ознайомлення, при чому без урахування вихідних днів, лікування та інших подібних обставин, коли перерва в ознайомленні цілком очевидно зумовлювалася саме цими обставинами, а не свідомою відмовою від реалізації права на подальше ознайомлення.
Слід також звернути увагу на формальне визначення КПК України порядку перебігу, зупинення обчислення та закінчення строків досудового розслідування.
Так, порядок обчислення строків досудового розслідування під час виконання вимог ст. 290 КПК України встановлено ст. 219 КПК України, однак вона не визначає умов, за яких строк досудового розслідуванню відновлює перебіг при триваючому ознайомленні.
При цьому чинний КПК України прямо передбачає лише дві форми завершення ознайомлення, передбаченого ст. 290 КПК – або шляхом надання письмового підтвердження про відкриття та ознайомлення, або ж у разі настання строку, визначеного ухвалою суду, винесеною за результатами розгляду клопотання про встановлення строку ознайомлення. Але не шляхом ознайомлення з частиною матеріалів без надання письмового підтвердження про намір продовжити ознайомлення.
Крім того, за ст. 295, 295-1 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений тільки якщо додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови, що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин.
Тобто необхідність відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту та направлення обвинувального акта до суду навіть теоретично не може бути достатньою підставою для продовження строку досудового розслідування.
Відтак до звершення виконання вимог ст. 290 КПК України, зокрема реалізації стороною права на ознайомлення, продовжує діяти положення ст. 219 КПК України щодо невключення строків такої дії до загальних строків досудового розслідування.
Не маючи змоги ставити під сумнів вказану позицію Верховного Суду у позапроцесуальний спосіб, Спеціалізована антикорупційна прокурора все ж вважає за необхідне звернути увагу на небезпеку того, що в інших справах така новела судової практики може підвищити невизначеність в обрахунку строків досудового розслідування та, як наслідок, формальне закриття проваджень, незважаючи на зібрані належним чином докази щодо вчинення особою суспільно небезпечного діяння. У таких випадках ретроспективне застосування тлумачення Верховного Суду, що не випливає неминуче з тексту закону, здійснюватиметься всупереч визначеному ст. 2 КПК України завданню кримінального провадження із захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень та забезпечення невідворотності кримінальної відповідальності за скоєні злочини», - наголосили у САП.
Користувачі соцмереж не зовсім погоджуються з позицією САП.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.
