Стрімке зростання кількості злочинів проти правосуддя вражає. Все частіше трапляються випадки тиску та погроз, зривів судових засідань, підпалів, пограбувань суддів і навіть мародерства. Про це у блозі на сайті «Резонанс» у статті під назвою «Як убезпечити суддів» пише народний депутат України, Голова підкомітету з питань правового статусу Вищої ради правосуддя, ВККС України та їх членів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя Роман Романюк:
«Стрімке зростання кількості злочинів проти правосуддя – вражає. Тиск та погрози, зриви судових засідань, підпали, пограбування суддів і навіть мародерства трапляються все частіше.
Ми є свідками і значної кількості повідомлень суддів про втручання в їхню професійну діяльність. І, на жаль, непоодиноких випадків існування реальних загроз життю судді чи його близьких.
Наразі, Реєстр повідомлень суддів про втручання в їх діяльність, який веде Вища рада правосуддя, налічує понад 650 таких повідомлень. Тільки у столиці зафіксовано 105 подібних випадків.
Упевнений, що держава має гостро реагувати на це посиленням існуючих заходів охорони суддів та працівників суду, або запровадити нові заходи, спрямовані на захист цих осіб.
Не випадково, питання безпеки суддів та охорони судів останнім часом на порядку денному усіх органів суддівського врядування. До вирішення цієї проблеми долучилася і Рада суддів України, і Вища рада правосуддя, і Державна судова адміністрація, і народні депутати. В очікуванні розв'язання проблеми з охороною суддів, Рада суддів України 26 жовтня 2018 року провела спільне з Вищою радою правосуддя, ДСА, Радою адвокатів України та Радою прокурорів України засідання.
Переконаний, необхідно максимально консолідувати зусилля для якнайшвидшого запровадження ефективної системи безпеки і охорони судів та суддів. Аксіомою, що не потребує жодних доведень є те, що суддя може вершити справедливе правосуддя лише тоді, коли він почувається у безпеці. Тоді, коли він певен, що постановляючи справедливий обвинувальний вирок, держава взмозі захистити його та його родину від можливої помсти обвинуваченого. Тоді вирішуючи спір суддя керуватиметься принципом Верховенства Права і Законом, а не виносити рішення на користь якоїсь сторони через погрози чи залякування. Тоді суддя не буде боятися стягнути несплачені мільйонні податки на користь держави через тиск сторони по справі. Інакше про яке справедливе правосуддя може йти мова?
Безпеку судді має забезпечувати держава. Яким чином – нехай вирішують профільні органи. Чи це буде робити поліція, чи інші спеціалізовані підрозділи, або слід створити спеціальну Службу судової охорони - не є принциповим питанням. Принципово – убезпечити людей, які приймають від імені держави відповідальні рішення!
Ще одни важливий аспект незалежності судової влади - це фінансове забезпечення судів і суддів. Достойна оплата праці суддів - це запорука справедливого правосуддя і важливий запобіжник корупції у судовій системі.
Прикінцевими положеннями проекту Закону про Державний бюджет України на 2019 рік пропонується зупинити на 2019 рік дію норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо підвищення розміру посадових окладів суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів. Мова йде про очікуване у 2019 році зростання суддівської винагороди для суддів місцевого суду до 25, а для суддів апеляційних та вищих спеціалізованих судів – до 40 прожиткових мінімумів.
Відтак зупинення норми про підвищення у 2019 році розміру суддівської винагороди, на моє переконання, є очевидним порушенням гарантій незалежності судової влади. Такої думки дотримується Генеральна асамблея ООН, Комітет Міністрів Ради Європи, Венеціанська комісія, Парламентська асамблея Ради Європи та багато інших міжнародних інституцій. Всі вони у своїх резолюціях та рекомендаціях неодноразово закликали держави належно забезпечувати потреби судової влади і сталий рівень фінансування її діяльності.
До речі, Конституційний Суд України також неодноразово наголошував на тому, що закріплені у законодавстві гарантії незалежності суддів, як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом, мають бути реально забезпечені.
На мою думку, робота судді, в руках якого людські долі, не повинна оцінюватись менше ніж робота працівників апарату суду! При всій моїй повазі до представників правничої професії, але не може пересічний банківський юрист, або правник приватної компанії отримувати заробітну плату, більшу, ніж розмір суддівської винагороди.
Ми не можемо висувати високі вимоги до кандидатів на посаду судді, і при цьому, не забезпечувати відібраних за результатами конкурсів кращих із кращих юристів адекватною винагородою. У такому разі у професіоналів не буде мотивації брати участь у таких конкурсах. І це, безумовно, позначиться на якості правосуддя в подальшому.
Це нонсенс, якщо сумлінний суддя, який має постійне надмірне навантаження, замість преміювання, отримає від держави зменшення заробітної плати.
На мою думку, зупинення норм про зростання суддівської винагороди – недопустиме! Більше того, це пряме порушення Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», норми якого прямо передбачають, що проект закону про Державний бюджет України на наступний рік не може містити положень про зупинення дії чи внесення змін до законів (ч.4 ст. 153 Закону).
Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя у своїх пропозиціях до держбюджету на наступний рік також заперечував проти зупинення норм про підвищення суддівської винагороди. На жаль, наша пропозиція не була врахована. Наразі слово за урядом, який готує взаконопроект до розгляду в другому читанні. Сподіваюся, що Кабмін зможе виправити цю прикру помилку.
Судова реформа відбудеться виключно за умови її комплексності. Якщо ми покладаємо на суддів додаткові обов'язки, зокрема, у вигляді проходження додаткових перевірок і посилення заходів дисциплінарної відповідальності, то давайте дотримуватись і інших положень реформи. Маємо не словами, а реальними справами забезпечувати гарантії суддівської незалежності. І тільки тоді ми зможемо розраховувати на те, що найкращі суддівські кадри залишатимуться в системі, а не шукатимуть іншої, більш високооплачуваної роботи.»
