У справі №905/2191/15 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (далі — ФДМУ) (орендодавцем) подано позов до ТОВ (орендаря) про стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати (упущеної вигоди), завданих державі на користь державного бюджету, передає прес-служба суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2013, залишеного в силі постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2014, та несплатою орендної плати за договором оренди у новому розмірі регіональному відділенню ФДМУ завдані збитки у вигляді недоотриманої орендної плати (упущеної вигоди) за період з 18.06.2013 по 30.06.2015 у зазначеній сумі.
Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено.
Залишаючи без змін оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що, згідно з частинами першою і другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом статті 1166 названого Кодексу для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме — протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох з числа зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.
Оскільки попередніми судовими інстанціями у розгляді справи за результатами оцінки наявних у її матеріалах доказів, поданих учасниками справи, з'ясовано недоведеність позивачем наявності зазначених трьох елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, вказане унеможливлює застосування до останнього цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків (відшкодування шкоди).
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про рішення Верховного Суду щодо того, чи може тлумачення права бути нововиявленою обставиною. Скаржник домагався перегляду судового рішення на підставі висновку лінгвістичної експертизи статті Кримінального кодексу.
Також нам стало відомо, що може бути підставою для скасування нормативно-правових актів.
Крім того, укладення договору оренди не є гарантом виселення. Верховний Суд роз’яснив, за яких умов можливе примусове виселення.
