Перший сенат Конституційного Суду України 6 березня о 10.00 на пленарному засіданні у формі письмового провадження розпочне розгляд справи за конституційною скаргою Ірини Даць щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2, 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» №955–VIII від 28 січня 2016 року зі змінами (далі — Закон). Про це повідомляє прес-служба Суду.
Суть питання
Відповідно до п. 2, 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону:
- «набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з п. 9 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів (п. 2);
- «з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від 1 до 3 років без проведення конкурсу.
Органи управління державних та комунальних закладів культури протягом 6 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов’язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом» (пункт 3).
Суб’єкт права на конституційну скаргу Даць І. В. вважає, що наведені положення Закону не відповідають ст. 8, 22, 24, 32, 58, 64 Конституції України, оскільки, зокрема, обмежують «права осіб на безстрокове здійснення трудової діяльності»; звужують «обсяг трудових прав, встановлених раніше в Кодексі законів про працю України, який передбачає безстроковість трудових правовідносин»; закріплюють «дискримінаційний підхід до регулювання трудових відносин під час оформлення строкових трудових контрактів в залежності від місцевості, де проживає особа, та займаної нею посади». Крім того, заявниця стверджує, що «передбачений контрактом тимчасовий характер трудових відносин є однією з умов, які ускладнюють становище працівника. Таким чином, примушування працівника, який працює на умовах безстрокового трудового договору, до укладення контракту з обмеженим строком його дії є погіршенням його становища», а «встановлення строку трудових правовідносин відносно раніше відсутньої умови його існування встановлює обмеження в реалізації права на доступну професію».
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Конституційний Суд України визнав неконституційною ст. 368-2 ККУ, яка передбачає покарання за незаконне збагачення.
Крім того, ми писали, що 14 лютого до Конституційного Суду України надійшло конституційне звернення Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення зміни до ст. 133 Конституції України (щодо перейменування Дніпропетровської області) (реєстр. №9310-1) вимогам ст. 157 і 158 Конституції України.
Також нам стало відомо, що КСУ розглядав зміни до КПК України, які вступили в силу минулого року.
