Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційні скарги прокурора та цивільного позивача на ухвалу апеляційного суду. Про це йдеться на офіційному сайті ВС.
Відповідно до вироку місцевого суду виконувача обов’язків директора державного підприємства (цукрового заводу) було засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість) та за ч. 3 ст. 382 КК України (невиконання судового рішення). Його було визнано винуватим в умисному невиконанні рішення районного суду щодо стягнення боргу та в несумлінному ставленні до виконання покладених на нього службових обов’язків (не вжив заходів для стягнення у судовому порядку 2 207 780,71 грн із ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», внаслідок чого закінчився строк позовної давності для стягнення в судовому порядку зазначеної вище заборгованості).
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду, а кримінальне провадження закрив через відсутність у діяннях особи складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК України.
У касаційних скаргах прокурор і цивільний позивач ставили питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Як зазначено у постанові ККС ВС, колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку, що факт пропуску строку позовної давності може бути встановлено лише компетентним судом після звернення з позовом в установленому законом порядку. Тому твердження сторони обвинувачення про закінчення вказаного строку без дотримання зазначеного вище порядку є необґрунтованим. Відтак немає підстав вважати, що заборгованість ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» перед держпідприємством не може бути стягнута саме з підстав закінчення строків позовної давності внаслідок несумлінного ставлення в. о. директора цукрового заводу до своїх службових обов’язків, а саме внаслідок невжиття ним заходів для стягнення зазначеного вище боргу в судовому порядку. Отже, апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок місцевого суду та закрив кримінальне провадження у частині обвинувачення особи за ч. ст. 367 КК України.
Водночас колегія суддів ККС ВС не погодилася з висновком апеляційного суду щодо відсутності у діянні особи складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, з огляду на таке.
Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 382 КК України, полягає в одному з таких зазначених у диспозиції альтернативних діянь, як невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об’єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь − дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Перешкоджання виконанню судового акта − це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання.
Однією з форм (способом) перешкоджання виконанню судового рішення є відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установах, незважаючи на накладений державним виконавцем арешт на кошти боржника − юридичної особи (ч. 6 ст. 65, ч. 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно у старій та новій редакції вказаного Закону).
В. о. директора цукрового заводу під час розгляду кримінального провадження не заперечував, що йому було відомо про відкрите виконавче провадження щодо держпідприємства, зокрема і про накладений державним виконавцем арешт на рахунки підприємства. Незважаючи на це, він відкрив інші рахунки для здійснення господарської діяльності, що також підтверджено матеріалами кримінального провадження.
Апеляційний суд не врахував зазначеного, не зважив на те, що мотиви вчинення злочину, передбаченого ст. 382 КК України, можуть бути різними, однак на кваліфікацію не впливають, унаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо особи за ч. 3 ст. 382 КК України.
ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду в частині скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження за ч. 3 ст. 382 КК України і призначив у цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У решті ухвалу апеляційного суду залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови у справі № 701/340/17 (провадження № 51-4502км19) можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала огляд практики Верховного Суду з актуальних питань доступу до публічної інформації.
Також ми писали про огляд судової практики КЦС ВС щодо призначення та стягнення аліментів.
