Правоохоронці мають право затримати особу без ухвали суду, якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Про це повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
Правомірність застосування відповідного положення Кримінального процесуального кодексу українськими правоохоронцями оцінював ЄСПЛ у справі «Грубник проти України» (заява № 58444/15).
Восени 2015 року під час серії терористичних нападів в Одесі та на фоні подій в Криму та на сході України було затримано Володимира Грубника, який мав зв’язки з російською націоналістичною групою та підозрювався у нападі на управління Служби безпеки України. Пізніше підозру уточнили, додавши створення та керування терористичною організацією.
В.Грубник заявляв про процесуальні порушення, пов’язані із кримінальним провадженням: неповідомлення про причини арешту, проведення без нього обшуків у квартирі, складання протоколу та доступ до адвоката лише на наступний день після арешту.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою кілька разів продовжувався судами. Альтернатива (застава) не була передбачена для злочинів, у яких підозрювався Грубник. Крім того, існував ризик його втечі і повторного скоєння злочину. Зрештою у грудні 2019 року підозрюваний був звільнений та відправлений в так звану Донецьку народну республіку за програмою обміну полоненими з Росією.
Грубник звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на статтю 5 (право на свободу та безпеку) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він скаржився на різні порушення прав у зв’язку з його арештом та продовженням запобіжного заходу. Він також скаржився відповідно до статті 6 § 2 (презумпція невинуватості) на те, що формулювання початкового рішення про його тримання під вартою порушило його право на презумпцію невинуватості.
У Страсбурзі підтвердили затримку більш ніш у 23 години між фактичним арештом заявника та складанням офіційного протоколу. І хоча заявник скаржився на це, суди не надали належної оцінки. ЄСПЛ завжди виходив з того, що незафіксоване затримання – серйозний недолік, який заперечує принципово важливі гарантії, передбачені статтею 5 Конвенції. Відтак, мало місце порушення статті 5 § 1.
Також високі судді констатували, що затримання заявника без попереднього рішення суду не було здійснено «відповідно до процедури, передбаченої законом», що теж порушило статтю 5 § 1. При цьому національні суди не надали пояснення, чому підстави, зазначені у протоколі (а саме те, що затримання відбулося «безпосередньо після» скоєння правопорушення), можуть використовуватися як правова основа для затримання заявника без рішення суду, коли він фактично був заарештований через три тижні після теракту.
В частині затримки повідомлення заявника про причини арешту ЄСПЛ дійшов висновку, що це в жодному разі не завдавало йому шкоди. Він постав перед суддею наступного дня після його арешту, і на той момент він вже був офіційно проінформований про підозру щодо нього. Отже, стаття 5 §2 Конвенції не була порушена.
Крім іншого ЄСПЛ виявив порушення презумпції невинуватості (ст. 6 § 2 Конвенції), оскільки в первинному рішенні про обрання запобіжного заходу суд виходив з того, що підозрюваний «скоїв особливо тяжкий злочин». Таке погане формулювання могло бути технічною помилкою суду, але згодом вона жодного разу не була визнана або виправлена судами або будь-яким іншим національним органом влади.
Констатувавши ці порушення, ЄСПЛ ухвалив, що факт їхнього виявлення складав достатньо справедливу сатисфакцію щодо будь-якої моральної шкоди, завданої заявникові.
З текстом пресрелізу рішення ЄСПЛ у справі «Грубник проти України» (заява № 58444/15) можна ознайомитися за посиланням.
Раніше ЄСПЛ висловив позицію щодо проблеми тривалості судового провадження.
Також ЄСПЛ підтвердив абсолют неупередженості суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
