Не можна вважати порушенням правової визначеності як елемента принципу верховенства права факт зміни судової практики, зокрема щодо правозастосування норм про скорочення строків звернення досуду, у разі забезпечення особі можливості доступу до суду впродовж розумного строку, який є об’єктивно достатнім для реалізації цього права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ТОВ на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 640/11650/21.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
22 квітня 2021 року платник звернувся до суду з позовом про скасування рішення про відмову в реєстрації та зобов’язання контролюючого органу зареєструвати накладні від 23 квітня 2019 року та від 26 квітня 2019 року за датою їх подання.
Суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху і встановив строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом із доказами (які підтверджують поважність причин пропуску такого строку) або документально обґрунтованими письмовими поясненнями про те, що позивач не пропустив строк звернення до суду.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, повернув позовну заяву.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що платник пропустив встановлений законом строк звернення до суду, а також не надав будь-яких обґрунтувань і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, платник указав, що зміна судової практики щодо строків звернення до суду з позовом про скасування рішення щодо відмови в реєстрації податкових накладних відбулася вже після прийняття оскаржуваних у цій справі рішень, а тому він мав обґрунтовані сподівання щодо оскарження їх в судовому порядку протягом 1095 днів відповідно до судової практики Верховного Суду.
ОЦІНКА СУДУ
У перехідний період особі має бути забезпечений розумний строк на звернення до суду для формулювання правової позиції та вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Не можна вважати порушенням правової визначеності як елемента принципу верховенства права факт змін судової практики, зокрема щодо правозастосування норм про скорочення строків звернення до суду, у разі забезпечення особі можливості доступу до суду впродовж розумного строку, який є об’єктивно достатнім для реалізації цього права.
Верховний Суд у справі № 500/2486/19 зазначив, що зміна сталої судової практики, на користь тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики. Цей підхід висловлено щодо справ, які на час розгляду справи № 500/2486/19 вже перебували на розгляді в судах і подання позову у яких відбулося без додержання строку, про який зазначив Верховний Суд у цій постанові.
Водночас такий підхід є актуальним і для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року.
Вирішуючи питання поновлення строку звернення з позовом, суттєве значення мають такі обставини:
- строк, що сплинув після зміни судової практики та до моменту звернення до суду з позовом;
- причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики;
- підстави, що вказують на необґрунтовані зволікання позивача.
Раніше ми писали, що Верховний Суд висловився щодо обов’язковості призначення експертизи.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Youtube «Право ТВ», а також на нашу сторінку в Facebook та на Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
