Взыскание задолженности по алиментам, которые уже взимаются на основании судебного решения, закон не предусматривает. Суд при наличии спора может лишь определить размер такой задолженности, которая должна быть взыскана в пределах исполнительного производства при исполнении судебного решения о взыскании алиментов, и принятие отдельного (дополнительного) решения суда о взыскании этой задолженности не требуется.
Такой вывод сделал Верховный Суд в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда по делу об определении размера и взыскании задолженности по алиментам.
У 2013 році суд стягнув аліменти з відповідача на утримання дітей. Позивачці стало відомо про отримані відповідачем інші доходи за попередні періоди, і в травні 2020 року державний виконавець здійснив перерахунок заборгованості за аліментами та встановив заборгованість з їх сплати. Відповідач пояснив, що він здійснював підприємницьку діяльність як ФОП на спрощеній системі оподаткування, йому нараховані доходи як самозайнятій особі, що є оборотними коштами і не можуть враховуватися при нарахуванні аліментів.
З огляду на це державний виконавець здійснив перерахунок боргу за аліментами та дійшов висновку, що заборгованості зі сплати аліментів у відповідача немає.
Позивачка вважала такі висновки державного виконавця помилковими, оскільки отриманий відповідачем як ФОП дохід до 2017 року має бути врахований при розрахунку заборгованості за аліментами.
Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, задовольнив позов.
КЦС ВС скасував попередні рішення в частині стягнення заборгованості за аліментами, відмовив у задоволенні позову в цій частині; залишив без змін попередні рішення в частині визначення розміру заборгованості за аліментами, зробивши такі правові висновки.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 194 СК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Згідно із ч. 1 ст. 187 СК України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені в цій заяві.
Вказані норми матеріального права визначають порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час і заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні, за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України, і саме в цьому випадку закон передбачає право на звернення до суду та стягнення заборгованості за аліментами.
Стягнення заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає. Суд, за наявності спору, може лише визначити розмір такої заборгованості, яка має бути стягнена в межах виконавчого провадження при виконанні судового рішення про стягнення аліментів, і ухвалення окремого (додаткового) рішення суду про стягнення цієї заборгованості не потрібно.
У цій справі суд визначив розмір заборгованості за аліментами, стягнення якої не може бути самостійним предметом позову, оскільки підлягає стягненню державним виконавцем у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», на виконання рішення суду від 2013 року про стягнення аліментів.
З постановою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 761/43598/21 (провадження № 61-2588св24) можна ознайомитись за посиланням.
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
