Общественная организация вправе предъявлять иск об обжаловании нормативно-правового акта в интересах других лиц (не членов общественной организации) при условии, что такие полномочия предусмотрены уставными документами или законодательными актами, а также если положения нормативно-правового акта распространяются на лиц, интересах которых действует общественная организация.
К такому выводу пришел Кассационный административный суд в составе Верховного Суда по делу № 420/18539/22 (административное производство № К/990/41741/23) от 10 мая 2024 года.
У справі, що розглядалася, Одеська міська рада ухвалила рішення про встановлення нових ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі. Громадська організація «Корупція-Стоп» звернулася до суду з позовом проти міської ради, оскаржуючи таке рішення як протиправне з підстав встановлення нижчої ставки збору для спеціально відведених автостоянок порівняно з майданчиками платного паркування, що створює можливості для корупційних схем. Подання позову було спрямоване на захист прав членів організації та інших осіб, які звернулися з проханням про перевірку рішення міської ради.
Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов, визнавши оскаржуваний нормативно-правовий акт протиправним і нечинним. Суд першої інстанції визнав право громадської організації на звернення до суду для захисту прав членів цієї організації, чиї права могли бути порушені оскаржуваним рішенням.
П’ятий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов протилежного висновку: що оскаржуваний нормативно-правовий акт поширюється лише на платників збору за місця для паркування транспортних засобів, якими є юридичні особи або фізичні особи – підприємці.
Вирішуючи справу, Верховний Суд зазначив, що громадська організація має право пред’являти позов до суду в інтересах інших осіб у двох альтернативних випадках: 1) у разі необхідності захистити права та інтереси членів громадської організації; 2) у разі необхідності захистити права та інтереси інших осіб (не членів громадської організації), які звернулися.
Проте кожній із зазначених ситуацій, коли громадська організація може звернутися до суду, кореспондує умова, що такі повноваження мають бути передбачені статутними документами або законодавчими нормами.
Згідно з установчими документами ГО «Корупція-стоп» має повноваження представляти та захищати права та інтересів виключно тих осіб, які є її членами. При цьому членами громадської організації можуть бути виключно фізичні особи. Право на представлення і захист прав та інтересів осіб, які не є членами громадської організації, установчі положення не передбачають.
Обґрунтовуючи мету звернення до суду, позивач надав список членів ГО, серед яких 11 фізичних осіб, що мають адресу місця проживання в м. Одесі. У матеріалах справи містяться також заяви деяких членів громадської організації, які просять провести антикорупційну експертизу оскаржуваного в цій справі рішення та, за необхідності, – оскаржити вказане рішення.
Надаючи оцінку зв’язку зазначених осіб безпосередньо з предметом позову, КАС ВС звернув увагу, що рішення, яке є предметом судового оскарження, – нормативно-правовий акт. Проте не кожен нормативно-правовий акт діє на всіх без винятку осіб, оскільки акт може створювати юридичні наслідки лише для певних суб’єктів права (діє за певним колом осіб).
Тобто при оскарженні громадською організацією нормативно-правового акта в інтересах інших осіб виникає не тільки умова щодо наявності повноважень у громадської організації на представлення інтересів інших осіб, а й умова, що положення нормативно-правового акта обов’язково мають поширюватися на осіб, в інтересах яких діє громадська організація.
До кола суб’єктів, на яких поширюється оскаржуване рішення Одеської міської ради, належать виключно суб’єкти господарювання – юридичні особи та/або фізичні особи – підприємці.
За результатами розгляду справи Верховний Суд виснував, що позивач не є суб’єктом господарювання і не має повноважень взаємодіяти з такими суб’єктами, оскільки діяльність громадської організації спрямована на захист лише своїх членів, якими є фізичні особи. Отже, дія оскаржуваного нормативно-правового акта не поширюється на фізичних осіб, які є членами організації. На переконання КАС ВС, зазначена громадська організація не має достатніх та обґрунтованих підстав для звернення до суду в інтересах своїх учасників. Тому в указаних правовідносинах немає порушених прав ні у членів організації, ні в самої громадської організації.
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
