Отсутствие банковских счетов и неучет на них денежных средств, привлеченных на основании заключенного в письменной форме договора банковского вклада, квалифицируется как невыполнение банком своих договорных обязательств.
К такому выводу пришел Верховный Суд в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда по делу от 2 июня 2025 года № 306/44/22 (производство № 61-1800сво24), обеспечивая единство судебной практики.
У справі, що переглядалася, позивач звернувся з позовом до банку про стягнення коштів за договором банківського вкладу та неустойки. Позивач стверджував, що у приміщенні відділення банку, в робочому кабінеті керівника цього відділення, він підписав відповідний договір і передав кошти, на підтвердження чого йому було надано примірник договору, засвідчений відтиском печатки банку та розписку про отримання грошей. Після закінчення строку дії договору на його вимогу повернути вклад банк відмовив, посилаючись на відсутність доказів зарахування коштів, відкритого рахунку та самого договору банківського вкладу в базі банку.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, мотивуючи своє рішення тим, що між сторонами виникли правовідносини щодо банківського вкладу (депозиту), у яких банк порушив зобов’язання, тому отримані у власність банком і не повернені вкладнику кошти та нараховані проценти належить стягнути на користь позивача.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив, посилаючись на те, що позивач не надав належних доказів укладення договору банківського вкладу і внесення коштів на депозитний рахунок, враховуючи, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного сертифіката.
ОП КЦС ВС скасувала постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні вкладу та нарахованих відсотків, а також розподілу судових витрат, рішення суду першої інстанції в цій частині залишила в силі, зробивши висновок про наявність правових підстав для стягнення з банку на користь позивача суми вкладу та нарахованих відсотків.
Письмова форма договору банківського вкладу внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми банку.
Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами.
У ч. 1 ст. 1059 ЦК України розмежовано власне письмову форму (тобто коли вчиняється сторонами письмовий договір, який підтверджує внесення коштів вкладником) та замінники письмової форми договору банківського вкладу (зокрема, ощадна книжка, сертифікат чи інший документ, коли письмовий договір не вчинявся сторонами). Письмова форма договору банківського вкладу внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми банку.
Апеляційний суд не врахував, що фіктивний правочин належить до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення, про що має бути вказано в резолютивній частині рішення, а наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх; з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку спричинена шкода кримінальним правопорушенням його працівника.
Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу й оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу), слід кваліфікувати як невиконання банком своїх зобов'язань за договором банківського вкладу.
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
