Олена Петрушевська,
адвокат, к. ю. н.,
спеціально для «Судово-юридичної газети»
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №823/902/17 про визнання протиправним і скасування рішення було скасовано рішення попередніх судових інстанцій про закриття провадження у справі та направлено справу до суду першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі в частині оскарження витягу Держгеокадастру, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку не є правовстановлюючим документом, не є рішенням суб’єкта владних повноважень, оскільки не породжує жодних прав, обов’язків, правових наслідків для позивача. Тому позовну вимогу про скасування витягу не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Однак Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновками судів про те, що оскарження витягу управління Держгеокадастру має здійснюватися в порядку цивільного судочинства. За аналізом правових норм ПК України суд дійшов висновку, що у залежність від розміру цієї оцінки поставлено мінімальний та максимальний розмір орендної плати, тому оформлюваний органом Держгеокадастру витяг з нормативної грошової оцінки земель, у якому визначено конкретний розмір такої оцінки, безпосередньо пов’язаний з колом прав та обов’язків користувача відповідної земельної ділянки.
Таким чином, у правовідносинах, пов’язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції, тому перевірка законності їх дій (бездіяльності), рішень, зокрема під час формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель має здійснюватися адміністративним судом.
