Вища рада правосуддя спростувала недостовірну інформацію, поширену громадськими організаціями у публікації «Провали Вищої ради правосуддя». Заява з’явилася на офіційному сайті ВРП.
«1. Щодо недостовірної інформації, поширеної у розділі «ВРП пропустила щонайменше 44 недоброчесних кандидати».
44 кандидати до касаційних судів у складі Верховного Суду, названі громадськими організаціями «недоброчесними», пройшли усі визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» перевірки в межах конкурсу, у тому числі перевірку щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Вища кваліфікаційна комісія суддів України оцінила усі факти та інформацію і передала відповідні рекомендації до Вищої ради правосуддя.
Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було реалізовано визначену статтею 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» процедуру розгляду висновків Громадської ради доброчесності. ВККСУ розглянула вказані висновки та ухвалила рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, оскільки таке рішення було підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії, як це й передбачено Законом.
Слід зауважити, що відповідно до чинного законодавства Вища рада правосуддя не має повноважень оцінювати повторно обставини, яким надала оцінку Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Вища рада правосуддя під час ретельного дослідження матеріалів кандидатів на посади суддів, інформації, викладеної у зверненнях, що надійшли на адресу Ради, не виявила порушень визначеного законом порядку надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рекомендації для призначення вказаних 44 кандидатів та не встановила обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидатів критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з призначенням на посаду судді.
- Щодо тверджень, викладених у розділі «ВРП залишила на посадах суддів Майдану».
У тексті вказано: «Судді, які свавільно забороняли мирні зібрання під час Революції Гідності чи переслідували протестувальників, мали б бути звільнені. За це була відповідальною ВРП. Однак через затягування, а інколи умисне покривання майже 70 % суддів Майдану зберегли свої посади».
Вказана інформація є необ’єктивною та не ґрунтується на дійсності.
Вища рада правосуддя мала різну практику, однак у цілому Дисциплінарні палати були єдиними у позиції, що дії суддів щодо заборони мирних зібрань не відповідали вимогам Конституції України. Саме це стало підставою для визнання фактів порушень суддями законодавства та встановлення наявності складу дисциплінарного проступку.
Однак практика розгляду вказаних справ змінювалася із врахуванням правових позицій ВАСУ та Верховного Суду, а тому здебільшого Вища рада правосуддя визнавала, що такі порушення не заслуговують на звільнення.
Поряд з тим значна частина суддів, які приймали рішення про заборону мирних зібрань, не були рекомендовані до призначення або не пройшли кваліфікаційне оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.
Щодо затягування розгляду вказаних справ Вищою радою юстиції слід зазначити, що протягом року справи не передавалися Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції на розгляд Ради, а тому твердження щодо затягування розгляду вказаних справ ВРП не відповідає дійсності. Розглянуті дисциплінарні скарги щодо суддів з відповідними рішеннями долучені до суддівських досьє.
- Щодо тези «ВРП систематично тисне на незалежних суддів».
Вказані твердження не відповідають дійсності з огляду на таке.
Самі по собі скарги, які надійшли до ВРП, не впливають на суддівську кар’єру. Понад 80 відсотків скарг є неналежними і повертаються без розгляду.
Звертаємо увагу, що громадські організації самі генерують частину скарг, які або не відповідають вимогам Закону, або є необґрунтованими.
Водночас ВРП на неодноразові запити суддів, що такі скарги є тиском, вказувала, що реалізація права громадян на звернення зі скаргою на дії судді не є тиском.
На сьогодні ВРП розглянула понад 28 тисяч скарг, більше, ніж ВККСУ і ВРЮ за усі роки Незалежності, що становить близько 1200 скарг на рік на кожного члена Вищої ради правосуддя.
- Щодо тези про «недопуск судді Гольник до Антикорупційного суду».
Велика Палата Верховного Суду 17 січня 2019 року розглянула справу № 11-1010сап18 за скаргою судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Лариси Владленівни на рішення Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2018 року щодо притягнення судді до відповідальності і визначила: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами ВРП, що порівняння колективу суддів з покірними вівцями в сукупності із висловлюваннями «бездумно голосуючи» та вжитим у лапках словом «колеги» мають образливий характер і становлять порушення правил суддівської етики», отже такі дії не відповідають допустимим нормам спілкування судді з колегами та вимогам етичної поведінки.
До дисциплінарної відповідальності було притягнуто усіх учасників конфлікту: і суддю Гольник Ларису Владленівну, і голову Октябрського районного суду міста Полтави Струкова Олександра Михайловича, оскільки Вища рада правосуддя вважає недопустимими жодні конфлікти між суддями. Обов’язком судді є здійснення судочинства, а не розпалювання конфліктів. Гольник Л.В. є суддею-викривачем, однак це не звільняє її від виконання обов’язку щодо дотримання стандартів поведінки судді.
Наразі справа перебуває на розгляді Вищої ради правосуддя, а тому Рада прийме рішення у межах повноважень з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду.
Справа судді Гольник Л.В. не є унікальною у практиці Вищої ради правосуддя. Подібні справи є щодо оцінки дій судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової Олени Іванівни, Дніпровського районного суду міста Херсона Білої-Кисельової Анни Анатоліївни тощо.
- Щодо нібито «переслідування судді Фоміна».
Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фоміна Віктора Анатолійовича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 листопада 2018 року №3335/1дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (за дії, вчинені на посаді судді Солом’янського районного суду міста Києва), дійшла висновку, що допущене суддею порушення свідчить про грубу та очевидну недбалість, водночас, узявши до уваги позитивну характеристику судді, його значне навантаження у відповідний період, те, що в минулому до дисциплінарної відповідальності він не притягувався, значний досвід роботи, застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді попередження, що є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.
Йдеться про оцінку дій судді під час постановлення ухвали від 30 травня 2018 року про задоволення клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про передачу в управління майна підозрюваного Т., на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, внесеному 21 листопада 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зокрема, чинним КПК України та іншими актами законодавства не встановлено права суду вирішувати питання про передачу в управління майна, на яке накладено арешт, без встановлення заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами.
Однак суддя Фомін В.А. діяв у спосіб, не передбачений законодавством,
Такі дії судді Фоміна В.А. були визнані істотним порушенням норм кримінально-процесуального права, що є дисциплінарним проступком, передбаченим підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
- Щодо твердження, що «суворість застосованого стягнення та низка збігів у процедурі розгляду скарг щодо Цокол дають змогу говорити про помсту судді за ухвалене рішення щодо Саакашвілі».
Вказані висновки не є обґрунтованими та зроблені громадською організацією, яка не має повноваження на прийняття подібних рішень, більше того – не має експертів з міжнародного приватного права.
Суддя Цокол Лариса Іванівна була звільнена з посади судді Печерського районного суду міста Києва у відставку.
Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва Цокол Л.І.» притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Печерського районного суду міста Києва Цокол Ларису Іванівну та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 червня 2019 року №1525/0/15-19 вказане рішення Дисциплінарної палати було змінено та застосовано до судді дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
У рішенні Вища рада правосуддя погодилася із висновками Дисциплінарної палати про:
- допущення суддею Цокол Л.І. під час розгляду справи № 757/5777/15 дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», які на цей час передбачені підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя);
- допущення суддею Цокол Л.І. під час розгляду справи № 757/2771/16-к дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», які на цей час передбачені підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (незаконна відмова в доступі до правосуддя, умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Крім того, у скарзі суддя Цокол Л.І. визнала, що нею не було вчинено необхідних дій з метою встановлення власника майна, щодо якого подано клопотання про арешт, або відомостей про особу, у якої його вилучено. Наведені обставини суддя Цокол Л.І. також підтвердила на засіданні Вищої ради правосуддя. Водночас зазначила, що такі порушення не були умисними.
Із наведеного вбачається, що дії, які були підставою для притягнення судді до відповідальності, не стосуються ухвалених нею рішень щодо Саакашвілі.
Натомість суддя звернулася із заявою про відставку, яку задоволено рішенням ВРП від 11 червня 2019 року. Отже, суддя Цокол Лариса Іванівна звільнена з посади судді Печерського районного суду міста Києва у відставку, у зв’язку із чим дисциплінарне стягнення не було реалізовано.
- Щодо нібито переслідування судді Галицького районного суду міста Львова Радченка В.Є.
Перша Дисциплінарна палата у своєму рішенні встановила, що суддя Галицького районного суду міста Львова Радченко Віталій Євгенович як слідчий суддя зобов’язаний перевірити, чи є він уповноваженим на розгляд переданого йому для розгляду клопотання, а не вчинивши цих дій, діяв не в розумінні суду, уповноваженого на здійснення судочинства, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 3 КПК України визначено, що саме до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Розгляд клопотання про проведення обшуку судом, до юрисдикції якого такий розгляд не віднесений процесуальним законом, є грубим порушенням прав особи в кримінальному провадженні.
Справді, Велика Палата Верховного Суду прийняла рішення, яким змінила позицію Вищої ради правосуддя, яка є новим тлумаченням застосування КПК України.
- Щодо тези «члени ВРП самі не відповідають критеріям доброчесності, призначені з явно політичних мотивів або з порушенням закону».
Обрання (призначення) членів ВРП є завданням та відповідальністю визначених Конституцією України суб’єктів формування складу Вищої ради правосуддя. Вищі органи суддівського та адвокатського самоврядування на своїх з’їздах обрали з-поміж кандидатів своїх колег, яким довірили представництво у конституційному органі суддівського врядування та які відповідають вимогам Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Обранню на посаду члена ВРП передувала ретельна спеціальна перевірка відомостей щодо кандидатів та їхньої відповідності вимогам законодавства.
Акцентуємо увагу на тому, що суб’єкти обрання до складу Вищої ради правосуддя є високопрофесійним середовищем, здатним кваліфіковано оцінити відповідність кандидата вимогам закону, критеріям доброчесності та професійної етики.
Варто також зазначити, що Конституційний Суд відмовив у відкритті конституційного провадження, оскільки не вбачав необхідності в тлумаченні норм статті 131 Конституції України щодо повторності зайняття посад у Вищій раді правосуддя особами, що займали посади членів Вищої ради юстиції, які за Конституцією виконували протягом двох років повноваження членів ВРП. Аналогічну думку підтримали науковці з конституційного права, що відображено у висновках, наданих на запит НААУ. Отже, твердження громадських організацій не ґрунтується на вимогах закону і є очевидним маніпулюванням.
Окремо зауважимо, що стосовно членів ВРП С.Шелест, Л.Іванової, О.Прудивуса, Н.Краснощокової, П.Гречківського Національним агентством з питань запобігання корупції проведено повну перевірку декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015, 2016, 2017 роки. За результатами повних перевірок НАЗК прийняло рішення, якими встановлено точність оцінки задекларованих активів, відсутність ознак незаконного збагачення та відсутність конфлікту інтересів.
Отже, тези активістів про те, що «члени ВРП самі не відповідають критеріям доброчесності, призначені з явно політичних мотивів або з порушенням закону», є маніпулятивними.
- Щодо тези «ВРП відмовилась тимчасово відсторонити суддів, яких ГПУ підозрює у втручанні в роботу органів судової влади та організації ухвалення завідомо неправосудних рішень», та іншої інформації розділу.
ВРП неодноразово звертала увагу, що не сприймає подібні твердження.
У справах про відсторонення від здійснення правосуддя ВРП запровадила високий стандарт доведення як у кримінальному провадженні, якому мають відповідати і дії слідчих органів в частині обґрунтованості підозри про вчинення суддею злочину та наявності обґрунтованих ризиків щодо можливості судді впливати на слідство. Вказана позиція ґрунтується на рішенні Великої Палати Верховного Суду, яким вказано, що у таких справах Вища рада правосуддя є суб’єктом кримінального провадження.
ВРП визнала, що матеріали, надані на її розгляд, не містили достатніх доказів обґрунтованості підозри вчинення суддями окружного адміністративного суду Києва злочинів, а також не було надано доказів існування ризиків вчинення суддями дій, які протиправно перешкоджатимуть кримінальному провадженню.
Повні тексти рішень Вищої ради правосуддя про відмову у відстороненні суддів від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності містяться за посиланнями: стосовно суддів окружного адміністративного суду міста Києва Вовка Павла Вячеславовича, Погрібніченка Ігоря Миколайовича та судді Суворовського районного суду міста Одеси Шепітка Івана Григоровича.
10. Щодо тези «ВРП максимально довго тримає недоброчесних суддів на посадах. ВРП допомагає максимально відтягнути, а то й уникнути звільнення недоброчесним та некомпетентним суддям, яких ВККС визнала такими, що не відповідають займаній посаді».
Вища рада правосуддя приймає рішення на підставі та в межах повноважень, передбачених законом.
Вища рада правосуддя здійснює перевірку даних, які встановлюються під час складання кандидатом на посаду судді кваліфікаційного іспиту.
Рекомендація ВККСУ не є безумовною підставою для прийняття Вищою радою правосуддя рішення про внесення подання про призначення суддею відповідного кандидата на посаду судді чи про звільнення. Позиція з цього приводу висловлена у рішенні Конституційного Суду України від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011.
На переконання Вищої ради правосуддя, обґрунтування вмотивованості прийнятого рішення лише дискреційністю повноважень та виключною компетенцією ВККСУ не може вважатися достатнім, оскільки рішення, наслідком якого може бути звільнення судді з посади, повинно бути об’єктивним та повною мірою висвітлювати інформацію щодо професійної, особистої компетентності судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень та здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня, а також щодо відповідності судді етичним та антикорупційним критеріям.
У свою чергу, відсутність мотивів, незазначення конкретних обставин, за яких суддя не відповідає займаній посаді, не дає підстав для задоволення подання про звільнення судді з посади відповідно до підпункту 4 пункту 161розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Необґрунтованих звільнень не може бути.
Лише у тих випадках, коли суддя не склав іспиту, ВРП приймає рішення про звільнення з посади.
11. Щодо тези «ВРП легалізувала брехню в деклараціях доброчесності та родинних зв’язків. Вища рада правосуддя (ВРП) не притягує суддів до дисциплінарної відповідальності за неподання та/або брехню у деклараціях доброчесності та родинних зв’язків, хоча це передбачено ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», щодо тези «ВРП дозволяє суддям уникати відповідальності за брехню у деклараціях та незаконні статки» та тези «ВРП покриває очевидні порушення впливових недоброчесних суддів. ВРП закриває очі на очевидні порушення законодавства впливовими суддями чи дітьми впливових батьків».
Вказані закиди необґрунтовані. Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» складом дисциплінарного проступку є умисне та свідоме порушення суддею вимог декларування.
Також ВРП підтримала позицію, що перевірка декларацій не належить до її повноважень, а є виключно повноваженнями НАЗК, і без відповідного висновку ВРП відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження.
Така позиція є незмінною та загальною щодо всіх аналогічних звернень, що надходять до Вищої ради правосуддя», — йдеться у заяві ВРП.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВРП внесе Володимиру Зеленському подання про призначення 21 судді.
