ДРОЗДОВ Олександр Михайлович
професор, доктор юридичних наук, заслужений юрист України, адвокат, член Комісії з питань правової реформи при Президентові України, член Апеляційної палати НАЗЯВО, член Науково-консультативних рад при Конституційному Суді України та Верховному Суді, почесний професор кафедри кримінального права та кримінології, міжнародного публічного права та міжнародних відносин Юридичного факультету Університету Барселони (м. Барселона, Королівство Іспанія) професор кафедри кримінально-правових та адміністративно-правових дисциплін Юридичного факультету ПВНЗ «МЕГУ імені академіка Степана Дем’янчука», (м. Рівне, Україна) доцент кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (м. Харків, Україна)
НЕРЕА Марін Бланко
Адвокат, Колегія Адвокатів Таррагони (м. Таррагона, Королівство Іспанія)
Коли українське слідство активізується за кордоном, українському адвокатові чи міжнародному правозахиснику доводиться вступати в складну гру — екстрадиційне провадження в Європі. Нижче — покрокова інструкція, як захистити підозрюваного, якого переслідують українські правоохоронці, але який опинився в Іспанії.
Отже таким на нашу думку практичний алгоритм захисту прав підозрюваного в умовах міжнародного кримінального переслідування може включати 6 наступних кроків.
Крок 1. Інтерпол: перший фронт захисту
У більшості екстрадиційних справ все починається з Red Notice — червоного повідомлення Інтерполу про міжнародний розшук. Це відкриває шлях до затримання в будь-якій країні-учасниці Інтерполу. Але подання Red (чи Blue/Green) Notice ще не означає, що така інформація є правомірною.
Комісія з контролю за файлами Інтерполу (CCF) розглядає заяви щодо порушень у реєстрації особистих даних в Інтерполі. Якщо вдається довести, що повідомлення суперечить правилам обробки даних або порушує права людини, Інтерпол видаляє ці дані зі своєї системи.
Нижче коротко проаналізуємо декілька рішень Комісії 2025 року, які можуть бути корисними в аналогічних справах захисту:
Кейс 1: Red Notice через сімейний спір — видалено.
Комісія встановила, що повідомлення про міжнародний розшук видано на підставі сімейного конфлікту про опіку над дітьми, де обидві сторони мали суперечливі судові рішення у різних країнах.
Висновок: Red Notice порушує ст. 83(1)(a)(i) RPD, бо стосується справи, що випливає з приватного/сімейного спору, — дані вилучено.
Кейс 2: Податкове переслідування без доказів кримінального умислу — видалено.
Особу переслідували за ухилення від сплати податків та ведення підприємницької діяльності без ліцензії.
Втім, Комісія встановила, що:
- справа має адміністративний характер;
- немає доказів особистого збагачення чи злочинного наміру;
- особа не займала керівної посади.
Висновок: відсутність кваліфікації як "серйозного кримінального правопорушення" — дані вилучено.
Кейс 3: Green Notice за старі правопорушення — анульовано через відсутність актуальності
Заявника переслідували за дрібні правопорушення, вчинені до 2015 року (дрібне викрадення, наркотики, інтелектуальна власність).
Висновок: не доведено актуальної загрози громадській безпеці, дані були непропорційні, а повідомлення втратило мету — Green Notice підлягав вилученню, якщо країна не підтвердить законність його збереження.
Кейс 4: Blue Notice за підозрою у наркоторгівлі — залишено в силі
У справі, що розглядалася в 2025 році, особа оскаржила Blue Notice, стверджуючи, що стала жертвою помилки через однофамільця.
Однак національні органи:
- підтвердили його ідентичність (включно з паспортними даними);
- провели виправлення технічної помилки у даті народження;
- пояснили, що повідомлення має лише пошукову мету, аби повідомити про відкриття справи і вручити процесуальні документи.
Висновок: Комісія не встановила помилку ідентифікації, а отже дані є релевантними і точними — Blue Notice залишено в системі Інтерполу.
Тому звернення до CCF із заявою про скасування Red Notice — не просто формальність, а реальний інструмент правового захисту, що:
- запобігає затриманню в інших країнах;
- забезпечує доказову базу для подальших етапів екстрадиційного провадження;
- відкриває доступ до механізмів захисту прав людини, включаючи ЄСПЛ.
Крок 2. Захист в Audiencia Nacional (Національна судова палата Іспанії)
2.1. Перше судове засідання щодо запобіжного заходу.
Після затримання особи за запитом про екстрадицію, упродовж 24 годин відбувається первинне слухання в Центральному слідчому суді (Juzgado Central de Instrucción Audiencia Nacional) щодо обрання запобіжного заходу. Якщо затримання відбулося за межами Мадрида, де безпосередньо розташований суд, засідання проходить у форматі відеоконференції з територіально компетентним судом.
На цьому етапі суд визначає, чи залишити особу під вартою, чи обрати альтернативний запобіжний захід. За потреби особі призначається адвокат за рахунок держави.
Фактори, що сприяють звільненню особи з-під варти:
- наявність дозволу на проживання або статусу тимчасового захисту;
- сімейна або трудова інтеграція в іспанське суспільство (робота, житло, діти);
- відсутність ризику втечі;
- готовність з’являтися до суду, наприклад, періодично відмічатися.
У разі ухвалення рішення про звільнення з-під варти, можуть бути застосовані альтернативні обмеження — вилучення документів, обмеження переміщення, контроль проживання тощо.
2.2. Засідання щодо добровільної згоди на екстрадицію та клопотання про додаткові матеріали
Наступне судове засідання присвячене з’ясуванню, чи бажає підзахисний добровільно погодитися на екстрадицію. На практиці таке бажання висловлюється вкрай рідко, адже добровільна згода виключає подальшу можливість оскарження.
На цьому ж етапі захисник має право подати через суд клопотання про витребування додаткових документів від Офісу Генерального прокурора України або інших компетентних органів.
Це можуть бути:
- матеріали, що підтверджують правовий статус підзахисного в Україні;
- документи, які розкривають обставини кримінального переслідування;
- гарантії дотримання процесуальних прав, умов утримання та доступу до правосуддя.
Таке клопотання може бути ключовим для зміцнення позиції захисту під час подальшого розгляду справи по суті.
Суди Іспанії на цьому та інших етапах керуються положеннями Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, відповідними додатковими протоколами до неї, а також Законом Іспанії № 4/1985 від 21 березня про пасивну екстрадицію (Ley 4/1985, de 21 de marzo, de Extradición Pasiva).
2.3. Письмовий обмін сторін позиціями щодо екстрадиції
Однією з особливостей іспанського екстрадиційного провадження є попередній письмовий обмін аргументами: спочатку свою позицію щодо допустимості екстрадиції висловлює прокурор, а вже після цього захисник подає заперечення.
Серед типових аргументів сторони захисту:
порушення процесуальних прав особи (зокрема, відмова у праві на дистанційне заслуховування, неналежне повідомлення про підозру тощо);
ризик зазнати тортур або нелюдського чи принизливого поводження в країні, що запитує екстрадицію (порушення статті 3 ЄКПЛ);
політична вмотивованість переслідування;
порушення права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 ЄКПЛ).
2.4. Розгляд справи по суті в суді
Слухання справи відбувається у місті Мадрид колегією суддів Audiencia Nacional. На засіданні особа має право бути присутньою, отримати за необхідності допомогу перекладача та безоплатного адвоката. Під час засідання виступає адвокат сторони захисту, і сама особа може надати пояснення. Суд також має право ставити їй запитання з метою уточнення обставин справи.
2.5. Апеляційне оскарження (Recurso de súplica)
У разі ухвалення судом рішення про екстрадицію, сторона захисту зобов’язана подати апеляцію (recurso de súplica). Її розглядає той самий суд — Audiencia Nacional, але в розширеному складі.
Апеляція має бути подана в надзвичайно стислі строки — протягом трьох днів з моменту оголошення рішення. Тому ефективна підготовка та стратегія захисту на цьому етапі мають вирішальне значення для подальшого результату.
Втім, навіть аргументи, які на перший погляд здаються очевидними, не завжди знаходять підтримку в апеляційній інстанції. Так, у своєму рішенні від 28 лютого 2025 року кримінальна палата Audiencia Nacional Іспанії відхилила апеляційну скаргу (recurso de súplica), подану захисником громадянина України Анхеля Хесуса на ухвалу про його екстрадицію до України. Ключовим аргументом захисту була наявність у підзахисного запиту на міжнародний захист (політичний притулок), що, на думку сторони захисту, мало б автоматично зупинити процедуру екстрадиції.
Суд, однак, нагадав, що відповідно до статті 19.2 Закону № 12/2009 від 30 жовтня про право на притулок і додатковий захист, подання заяви про надання притулку не призупиняє саму процедуру екстрадиції, а лише її виконання — тобто фактичну передачу особи до країни запиту — до моменту остаточного адміністративного рішення. З огляду на це, прохання захисту про окреме забезпечувальне (cautelar) рішення щодо зупинення передачі було визнано надмірним.
Таким чином, Audiencia Nacional остаточно підтвердила допустимість екстрадиції, передавши матеріали справи до уряду Іспанії для ухвалення фінального рішення щодо фактичної видачі особи.
Крок 3. Суд ЄС як інструмент попереднього захисту
Під час апеляційного провадження адвокат має право просити суд звернутися з запитом до Суду справедливості ЄС (CJEU) з попереднім рішенням.
Наприклад:
- щодо обов’язку держави перевірити гарантії справедливого суду в державі запиту;
- щодо дотримання статті 47 Хартії фундаментальних прав ЄС.
Це відкриває можливість у майбутньому звертатися до ЄСПЛ, якщо Audiencia Nacional відмовить без належної мотивації.
Адже пункт 1 статті 6 Конвенції вимагає від національних судів надавати обґрунтування прийнятих ними рішень. З цього випливає, що національні суди мають зобов’язання надавати обґрунтування, з урахуванням чинного законодавства, будь-яких рішень про відмову направити попереднє питання до іншого національного чи міжнародного органу («Улленс де Шотен і Резабек проти Бельгії» (Ullens de Schooten and Rezabek v. Belgium), 2011, § 60).
Якщо в судах Держав-членів Європейського Союзу (ЄС) порушуються питання, які стосуються, зокрема, тлумачення Договорів, Хартії основних прав ЄС або заходів, вжитих установами ЄС, у справі, розгляд якої триває в національному суді, цей суд може передати це питання до Суду справедливості Європейського Союзу (далі — «Суд справедливості ЄС») для ухвалення попереднього рішення. Якщо будь-яке таке питання порушено у справі, розгляд якої триває в національному суді останньої інстанції, цей суд зобов’язаний винести питання на розгляд Суду справедливості ЄС для ухвалення попереднього рішення, відповідно до статті 267 Договору про функціонування Європейського Союзу.
Втім, це зобов’язання судів останньої інстанції згідно з правом ЄС не є абсолютним. У своєму рішенні у справі «Сілфіт» (Cilfit)2 Суд справедливості ЄС уточнив, що національні суди не зобов’язані передавати питання Суду справедливості ЄС у таких трьох випадках: (i) якщо ними було встановлено, що порушене питання є недоречним, (ii) якщо відповідне положення права ЄС вже було протлумачено Судом справедливості ЄС, або (iii) якщо правильне застосування права ЄС є настільки очевидним, що не залишає місця для будь-якого розумного сумніву[1].
Крок 4. Конституційний суд Іспанії (Recurso de Amparo)
У разі відмови в апеляції — останній національний бар’єр: скарга про порушення фундаментальних прав до Конституційного суду Іспанії.
Порушення може стосуватися:
- права на ефективний засіб захисту;
- недостатньої мотивації судових рішень;
- норушення права на захист (стаття 24 Конституції Іспанії) або рівність сторін.
Також можливо подати клопотання про призупинення процедури екстрадиції до завершення розгляду Recurso de Amparo. Це забезпечує додатковий часовий простір для правового маневру та подальшого звернення до міжнародних органів..
У разі відмови Конституційного суду Іспанії у задоволенні скарги відкривається шлях до звернення до Європейського суду з прав людини, зокрема за статтею 6 Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції застосовується до проваджень Конституційного Суду, в межах цивільного аспекту, якщо вони стосуються «вирішення прав та обов’язків цивільного характеру» («П’єр-Блох проти Франції» (Pierre-Bloch v. France), 1997, § 48; «Фоґґенрайтер проти Німеччини» (Voggenreiter v. Germany), 2004, §§ 30-33; «Альбукерке Фернандеш проти Португалії» (Albuquerque Fernandes v. Portugal), 2021, § 54; «Ксеро Флор в Польсце сп. з о.о. проти Польщі» (Xero Flor w Polsce sp. z o.o. v. Poland), 2021, §§ 192-209; «Пінкас та інші проти Боснії та Герцеговини» (Pinkas and Others v.
Bosnia and Herzegovina), 2022, §§ 37-38; а нещодавно — у справі «Лоренцо Браґадо та інші проти Іспанії» (Lorenzo Bragado and Others v. Spain), 2023, § 106, стосовно оскарження за процедурою ампаро, ініційованого мировими суддями з остаточного списку кандидатів у зв’язку з постійною неспроможністю Парламенту провести процес призначення нового складу Генеральної Ради судової влади Іспанії). Втім, зважаючи на те, що ці провадження можуть суттєво відрізнятися від проваджень судів загальної юрисдикції, Суд був зобов’язаний адаптувати принципи, розроблені ним на основі судової практики за пунктом 1 статті 6, а також затвердити нові принципи. Ці принципи є загальнозастосовними попри те, що юрисдикція Конституційних Судів може відрізнятися залежно від держави[1].
Крок 5. Захист на міжнародному рівні — статус біженця
Коли всі національні судові механізми вичерпані, а ризик екстрадиції залишається реальним — особа має право звернутися за міжнародним захистом, зокрема за наданням статусу біженця або додаткового захисту (protección internacional). Заява подається до поліції, імміграційної служби або до відповідного офісу з питань надання притулку.
Підставою для такого звернення є наявність реального ризику переслідувань, катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, а також загроза життю чи політичне переслідування.
Варто наголосити, що фактична передача особи державі, яка вимагає екстрадиції, не може відбутися до завершення процедури розгляду запиту про надання міжнародного захисту, включно з усіма доступними етапами судового оскарження.
З огляду на особливості іспанської правової системи, яка характеризується неквапливістю у розгляді заяв, цей механізм може забезпечити певний часовий простір для захисту прав особи і водночас — стратегічну можливість підготовки звернення до Європейського суду з прав людини.
Крок 6. Звернення до Уряду Іспанії
Остаточне рішення про екстрадицію приймає уряд Іспанії (Рада Міністрів) на основі судових рішень.
Захисник може:
- надати політичні та гуманітарні обґрунтування;
- подати письмове звернення;
- ніціювати публічну кампанію або звернення правозахисних структур.
Варто наголосити, що ефективний захист прав особи в межах кримінального провадження в Україні — тобто в державі, яка звернулася з екстрадиційним запитом, — має вирішальне значення для забезпечення її правового захисту на кожному з етапів екстрадиційної процедури в Іспанії. Якщо особа водночас має належний захист в Україні, а судовий контроль над справою є реальним, це значно підсилює аргументи захисту в іспанських судах та Інтерполі. Такий паралельний захист створює додаткові гарантії дотримання права особи на справедливий суд.
Висновки.
Тактика захисту від екстрадиції з Іспанії до України — це юридичний марафон у шість етапів, де ключову роль відіграє:
швидкість та фаховий рівень адвоката;
якість обґрунтування;
здатність використати всю систему захисту прав людини: від судів Іспанії до Суду ЄС та ЄСПЛ.
Іноді саме грамотната фахова побудова захисту в Іспанії єдина гарантія, що український підозрюваний не стане жертвою порушень, на які вже неодноразово вказували міжнародні органи.
Ця публікація має інформаційний характер та не є індивідуальною юридичною консультацією, оскільки не базується на особливостях фактичних обставин справи конкретного клієнта. Грунтується на положеннях чинного законодавства України та Королівства Іспанії та практики його застосування, які можуть змінюватися. Кожен може звернутися до адвокатів з питань екстрадиції з наведенням фактичних обставин справи та наданням відповідних матеріалів для отримання консультацій.
[1] https://ks.echr.coe.int/documents/d/echr-ks/refusals-to-request-a-preliminary-reference-to-the-cjeu-ukr.
[2] https://ks.echr.coe.int/documents/d/echr-ks/constitutional-court-proceedings-ukr.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
