Апеляційний суд Брюсселя виніс історичне рішення: вперше держава Бельгія була визнана винною у вчиненні злочинів проти людяності за примусове вилучення дітей змішаного походження в період колоніального панування в Демократичній Республіці Конго. Про це повідомляє EJIL:Talk.
Справа стосувалася п’яти жінок, народжених від темношкірих матерів і білих батьків, яких у дитинстві насильно забрали від родин і помістили до релігійних сиротинців. Суд постановив, що така політика, запроваджена до здобуття незалежності Конго у 1960 році, була формою системного переслідування за расовою ознакою.
50 тисяч євро компенсації за втрату дитинства
Кожна з позивачок отримає по 50 000 євро компенсації за страждання, спричинені втратою зв’язку з родиною, рідним середовищем і особистою ідентичністю.
Рішення Апеляційного суду скасувало вирок суду першої інстанції від грудня 2021 року, який не визнав дії держави злочином проти людяності через те, що відповідна кримінальна кваліфікація з’явилася в бельгійському законодавстві лише у 1999 році.
Суд: злочини були злочинами вже на момент скоєння
Апеляційний суд вирішив, що дії держави слід оцінювати не лише за національним законодавством, а й за міжнародним правом, чинним на момент скоєння злочинів (1948–1961 роки). Зокрема, суд послався на Статтю 6(c) Статуту Нюрнберзького трибуналу, ухваленого в 1945 році, до якого приєдналася й Бельгія. Цей документ вже тоді визнавав злочини проти людяності кримінально караними.
Суд також зауважив, що формулювання Статті 6(c) обмежує лише юрисдикцію Нюрнберзького трибуналу, але не визначає суть самого злочину. Подібний підхід, за рішенням Європейського суду з прав людини у справі Kolk і Kislyiy проти Естонії, дозволяє розглядати навіть дії, вчинені поза збройним конфліктом, як злочини проти людяності.
Викрадення дітей — не лише аморально, а й незаконно
За законодавством Бельгії викрадення дітей було криміналізоване задовго до здобуття незалежності Конго. Суд визнав, що систематичне вилучення дітей зі змішаних родин на підставі їх походження є негуманним актом і формою переслідування, тобто — злочином проти людяності.
Аргументи держави Бельгія, що такі дії були «звичною практикою колоніальних держав», суд відкинув як юридично несуттєві.
Позов не може бути «простроченим»
Бельгійська держава стверджувала, що позов жінок мав бути відхилений через закінчення строку давності, однак суд рішуче відкинув цю позицію. Суд наголосив, що злочини проти людяності не підлягають строкам давності, що підтверджено як бельгійським, так і міжнародним правом.
Крім того, суд підкреслив, що кримінальний імунітет держави до 2018 року не заважає розгляду цивільних позовів проти неї.
Це рішення стало важливим прецедентом у міжнародному правосудді: суд визнав, що колоніальні злочини можуть кваліфікуватися як злочини проти людяності, незалежно від часу їх скоєння. Подібно до справи в Нідерландах, де суд зобов’язав уряд виплатити компенсацію родинам жертв колоніального насильства в Індонезії, бельгійський вердикт відкриває шлях до переосмислення історичної відповідальності держав за злочини колоніальної епохи.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
