Олександр Кухарєв
доктор юридичних наук, професор,
професор кафедри цивільного права та процесу
Харківського національного університету внутрішніх справ,
викладач Національної школи суддів України
В сучасних умовах широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України та дії воєнного стану в Україні поширеними є випадки пропущення спадкоємцями строку для прийняття спадщини. Це суттєво актуалізує значення механізму перерозподілу спадщини для належного захисту прав спадкоємців.
Згідно зі ст. 1280 ЦК якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
Перерозподіл спадщини – це повторний розподіл спадщини між спадкоємцями у тому випадку, коли після первісного її розподілу в натурі спадщина була прийнята іншими спадкоємцями. Здійснення первісного розподілу пов’язане із видачею спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину. Якщо ж первісний розподіл спадщини не відбувся, наприклад, у разі, коли спадкоємці прийняли спадщину, але не отримали свідоцтв про право на спадщину, не може бути проведений і перерозподіл спадщини.
Перерозподіл стосується спадщини, яка вже розділена між спадкоємцями в натурі, тобто спадкові відносини припинилися. Аналогічне за змістом положення міститься у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 жовтня 2020 р. у справі № 748/72/20-ц (провадження № 61-13144св20). Тому специфіка такої конструкції, як перерозподіл спадщини, полягає в тому, що вона створює ефект «повернення» до спадкових правовідносин, які на момент перерозподілу припинені.
Положення ст. 1280 ЦК слід тлумачити розширено з метою належного забезпечення та захисту прав спадкоємців. Зокрема, найбільш поширеними випадками перерозподілу спадщини є її прийняття спадкоємцем після спливу встановленого строку, на що і змодельована конструкція відповідної норми. Проте, непоодинокими на практиці є ситуації, коли у первісному розподілі не брали участі малолітні, неповнолітні, недієздатні або обмежені в цивільній дієздатності спадкоємці, які вважаються такими, що прийняли спадщину без спеціального волевиявлення про це в силу ст. 1268 ЦК (презумпція прийняття спадщини). При цьому свідоцтва про право на спадщину отримали інші спадкоємці.
У наведених вище випадках спадкоємці, незважаючи на факт прийняття ними спадщини, можуть задіяти механізм перерозподілу спадщини. Це зумовлено тим, що застосування іншого способу захисту прав спадкоємців буде неефективним. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 р. у справі № 338/180/17, провадження № 4-144цс18; від 30 січня 2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 19 травня 2020 р. у справі № 916/1608/18, провадження № 12-135гс19).
Саме завдяки повторному розподілу спадщини спадкоємець може здійснити своє право на спадкування.
Правило про перерозподіл спадщини застосовується у разі: визначення спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК); визнання заповіту недійсним (ст. 1257 ЦК); визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним (ст. 1301 ЦК); визнання договору про зміну черговості одержання права на спадкування недійсним (ч. 1 ст. 1259 ЦК).
У ч. 1 ст. 1280 ЦК закріплено два способи перерозподілу спадщини:
1) передання частини спадкового майна в натурі;
2) сплата грошової компенсації.
Ці способи сформульовані законодавцем так, щоб застосовувати їх не альтернативно, на вибір спадкоємця, а шляхом виключення одного способу іншим. Так, сплата грошової компенсації можлива за відсутності у спадкоємців спадкового майна в натурі через його відчуження.
Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 р. у справі № 727/1571/15-ц (провадження № 61-47830св18) наголосив, що у разі ж продажу (відчуження іншим способом) спадкового майна особою, на користь якої було видано свідоцтво про право на спадщину, як спосіб захисту інтересів спадкоємців судом може бути застосовано передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, що збереглося, або сплати грошової компенсації.
Способи перерозподілу спадщини сформульовані у законі імперативно. Тому не є способом перерозподілу спадщини визнання правочину недійсним. Це пов’язано з відсутністю підстав для оспорювання договорів, за якими спадкоємці розпорядилися отриманим внаслідок первісного розподілу спадковим майном (купівля-продаж, дарування тощо). Зворотне потягнуло б істотне порушення прав та інтересів не лише спадкоємців, які своєчасно здійснили своє право на прийняття спадщини, а й добросовісних набувачів спадкового майна. Крім того, визнання недійсними зазначених договорів є чинником істотної дестабілізації майнового обороту.
Перерозподіл спадщини завершується видачею нотаріусом нових свідоцтв про право на спадщину та може здійснюватись:
1. Нотаріусом або в сільських населених пунктах - уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі заяв спадкоємців, які дійшли згоди стосовно перерозподілу спадщини (ч. 1 ст. 1300 ЦК). Причому правова природа правовідносин, що виникають при цьому, не є договірною, зважаючи на закритий (вичерпний) перелік договорів, що можуть укладатися у сфері спадкового права.
2. Судом за на вимогу одного із спадкоємців (ч. 2 ст. 1300 ЦК). Перерозподіл спадщини проводиться судом лише у тому випадку, коли між спадкоємцями відсутня взаємна згода щодо внесення змін до свідоцтв про право на спадщину, тобто має місце спір про право. Якщо ж суд здійснюватиме перерозподіл спадщини за наявності згоди між спадкоємцями з цього питання, він виконуватиме невластиві йому функції нотаріату. З цього приводу Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2021 р. у справі № 274/1166/19 (провадження № 61-7607св21) підкреслив, що правила ст. 1300 ЦК врегульовують можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за умов, відповідно, відсутності (ч. 1) та наявності (ч. 2) спору між спадкоємцями. Якщо спору між спадкоємцями не існує, то питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину вирішує нотаріус за місцем відкриття спадщини за згодою всіх спадкоємців, що прийняли спадщину. У випадку ж відсутності такої згоди, тобто, за наявності спору, питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину на вимогу одного із спадкоємців вирішується судом.
Хоча в окремих випадках суди здійснюють перерозподіл спадщини і за відсутності спору між спадкоємцями. Наприклад, рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2021 р. у справі № 941/601/21 було здійснено перерозподіл спадщини. При цьому відповідач – брат позивачки, не заперечували проти позову, тобто сторони мали можливість оформити свої спадкові права в нотаріальному провадженню.
Так саме Київський районний суд м. Полтави своїм рішенням від 12 серпня 2021 р. у справі № 552/3097/21 перерозподілив спадщину між позивачем та відповідачем, хоча останній позов визнав та не заперечував проти запропонованого позивачем розподілу спадщини.
Судовий перерозподіл спадщини здійснюється шляхом застосування такого способу захисту прав спадкоємців, як внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Спеціальний характер цього способу захисту пов’язаний із можливістю його застосування виключно у сфері спадкового права. Невипадково у ст. 16 ЦК, що окреслює загальні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину спадщини не визначене.
Передбачений статтею 1300 ЦК порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, є самостійним способом захисту прав спадкоємців (постанова Верховного Суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 274/1166/19, провадження № 61-7607св21).
Законодавець у ст. 1280 ЦК застосовує щодо спадщини поняття «розподіл» та «перерозподіл». Ці поняття, незважаючи на зовнішню схожість, не є тотожними. Так, розподіл спадщини завжди передує її перерозподілу. Крім того, при перерозподілі спадщини бере участь більша кількість спадкоємців, ніж при розподілі. А це зумовлює і відповідну зміну розміру спадкових часток кожного з них. Нарешті, внаслідок перерозподілу втрачає силу раніше здійснений розподіл спадщини спадкоємцями.
До вимог про перерозподіл спадщини застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 р. у справі № 694/1539/17, провадження № 61-42525св18).
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
