Останнім часом світове спортивне співтовариство переживає численні допінгові скандали. Всесвітнє антидопінгове агентство (ВАДА) вимагає від національних антидопінгових центрів посилити контроль за «чистоплотністю» спортсменів, що представляють держави на міжнародному рівні. Але чи можуть самі спортсмени розраховувати на належний захист своїх прав у разі необґрунтованих звинувачень? У цьому спробувала розібратися «Судово-юридична газета».
За «чистий» спорт
Копенгагенська декларація по антидопінгу в спорті була підписана Урядом України 30 жовтня 2003 р. 7 листопада того ж року Україна підписала Додатковий протокол до Міжнародної конвенції про боротьбу з допінгом у спорті, який був ратифікований Верховною Радою 1 липня 2014 р. Саму Конвенцію Парламент ратифікував у 2006 р. З цього моменту українські спортсмени стали повноправними членами світового спортивного співтовариства з усіма наслідками, що випливають плюсами і мінусами.
До плюсів, безумовно, можна віднести те, що виступаючи на міжнародних змаганнях, українські спортсмени правомірно очікують від своїх суперників дотримання етичних принципів, закріплених в Міжнародній хартії фізичного виховання і спорту ЮНЕСКО та Олімпійській хартії. Крім цього, не секрет, що безконтрольне вживання допінгу негативно відбивається на здоров'ї спортсмена і нерідко призводить до незворотних наслідків.
Мінусом же є перспектива бути втягнутим в допінговий скандал, і втратити не тільки можливості брати участь в змаганнях, але і вже здобуті раніше нагороди.
Одним з кричущих прикладів подібного став допінговий скандал зі спортсменами з Росії, що розгорівся напередодні Ігор XXXI Олімпіади в Ріо. У своїй доповіді з цього приводу неформальний лідер незалежної комісії ВАДА, а також професор права канадського Університету Західного Онтаріо Річард Макларен, не тільки оголосив результати 57-денного розслідування, а й викрив схему, по якій перевірялися лише «потрібні» допінг-проби.
Запізнілий закон
Українські спортсмени теж знаходяться під пильним контролем. У 2015 року комісія ВАДА в складі директора департаменту освіти і зв'язків з національними організаціями ВАДА Роба Кьолера і керівника відділу дотримання Кодексу та правових питань Еміліано Сімонеллі відвідала Україну. Були проведені зустрічі з представниками Міністерства молоді та спорту, Національного олімпійського комітету, Національного антидопінгового центру (НАДЦ). Уже тоді іноземці звернули увагу на необхідність внести зміни в Закон «Про антидопінговий контроль у спорті». Однак зміни, а точніше — нова редакція документа була прийнята тільки на початку 2017 р
У порівнянні з актом, що втратив силу, новий Закон був розширений на 4 статті і загальна кількість статей, таким чином, склала 9. Також розрісся понятійний апарат. Якщо старий закон вміщував всього 2 терміни, то в новому Законі їх вже 13. Зокрема, автори останнього документа роз'яснили, що таке антидопінгова діяльність, антидопінговий контроль, антидопінгові правила, допінг-проба, допінг-офіцер, Міжнародний стандарт тестування та ін. Також були розширені положення про організацію та здійснення антидопінгового контролю. НАДЦ отримав перелік повноважень, серед яких твердження антидопінгових правил, проведення досліджень, пов'язаних з визначенням заборонених речовин, видача дозволів на терапевтичне використання заборонених речовин та ін.
Також були внесені зміни в частині відповідальності спортсмена, викритого у вживанні допінгу. Якщо раніше в Законі було чітко вказано, що порушник позбавляється своїх звань і титулів, а його результати анулюються, то тепер норма про відповідальність стала бланкетною. Йдеться про посилання до антидопінгових правил і Конвенцій, відповідно до яких розглядається порушення і призначаються санкції.
За правилами Кодексу
Антидопінгові правила міститися у Всесвітньому антидопінговому кодексі.
Згідно з ними, спортсмен несе індивідуальну відповідальність за вживання допінгу. Причому незнання про наявність заборонених засобів в вживаних препаратах від цієї відповідальності спортсмена не звільняє.
Порушення антидопінгових правил автоматично веде до анулювання результатів спортсмена в конкретних змаганнях з вилученням медалей, очок та призів, а також до дискваліфікації. За перше порушення спортсмен дискваліфікується на 2 роки. При цьому, якщо спортсмен доведе, що не мав намірів покращувати спортивний результат, і прийняв заборонену речовину ненавмисно, дискваліфікація може бути анульована або скорочена. За повторне порушення спортсмена чекає більш сувора санкція — дискваліфікація терміном від 8 років до довічної.
Витрати організації, що проводила перевірку, можуть бути відшкодовані з призових грошей, які зобов'язується повернути спортсмен, який отримав позитивний допінг-результат. Також можуть бути накладені і інші фінансові санкції. Їх розмір визначають антидопінгові організації, керуючись власними правилами. При цьому фінансові санкції не є підставою для скорочення терміну дискваліфікації.
Всі рішення, прийняті щодо спортсмена антидопінговими організаціями, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Якщо порушення відбулося на міжнародному змаганні, апеляція подається виключно в Міжнародний спортивний арбітражний суд (САС). САС був створений при Міжнародному олімпійському комітеті в 1984 р
Перевірки по-українськи
В Україні ж, згідно з новою редакцією антидопінгового Закону, перевірці на наявність в організмі заборонених субстанцій підлягають спортсмени, які беруть участь у спортивних змаганнях або проходять підготовку до них, незалежно від віку, рівня майстерності та місця перебування. Умови для антидопінгового контролю повинні створювати організатори змагань. Повноваження по проведенню перевірок покладено на Національну антидопінгову лабораторію (НАДЛ). Вона повинна бути створена на базі лабораторії антидопінгового контролю НАДЦ у формі публічного акціонерного товариства, 100% акцій якого належить державі.
Повноваження щодо здійснення нагляду за діяльністю НАДЛ і НАДЦ покладені на Наглядову раду антидопінгового контролю (НРАДК). Його склад був затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 350-р.
До складу Ради увійшли перший віце-президент Спортивного комітету Олександр Артем'єв (за згодою), перший заступник міністра молоді та спорту Ігор Гоцул, заступник міністра охорони здоров'я Роман Ілик, старший науковий співробітник Інституту фізіології імені О. О. Богомольця Національної академії наук Володимир Портніченко (за згодою), віце-президент Національного олімпійського комітету Равіль Сафіуллін (за згодою), заступник голови Комітету ВР з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту і туризму Денис Силантьєв (за згодою) та віце-президент Національного комітету спорту інвалідів Оксана Скугарьова (за згодою).
НРАДК визначає основні напрямки антидопінгової діяльності і загальна кількість тестувань на рік. Представляє центральному органу виконавчої влади пропозиції щодо структури та штатного розпису НАДЦ, стимулювання і нагородження працівників в межах загального кошторису і фінансування на наступний бюджетний рік. Затверджує штатний розпис НАДЛ, встановлює умови та розмір оплати праці її працівників. Затверджує щорічний звіт про діяльність НАДЦ і НАДЛ.
У перехідних положеннях антидопінгового закону вказано, що фінансування НАДЦ буде закладено до Державного бюджету з наступного року, а власне приміщення Центр отримає тільки в 2020 р. Що ж стосується Лабораторії, то тут законодавець і зовсім не має наміру поспішати — створити відомство передбачається в 2027 р. на НАДЦ, НАДЛ і НСАДК представники спортивної спільноти покладають великі надії. Однак, експерти кажуть, що контролювати треба не спортсменів, а чиновників. Оскільки, якщо політика фінансування національних спортивних федерацій не змінитися, до 2017 р. перевіряти на допінг буде просто нікого.
