Часто наші думки зводяться до: щось трапилося.
Україна стоїть в одному ряду з країнами Європи з найбільшою кількістю зниклих людей. За даними Комітету Верховної Ради України з прав людини, щорічно в Україні зникають понад 5 000 осіб. У зв'язку з проведенням АТО, за неофіційними даними, на сході країни без вести пропало понад тисячу осіб. Жодна людина не застрахована від пропажі близького, але потрібно хоча б в теорії знати, що робити і як діяти в подібних ситуаціях.
Як каже закон
Посилаючись на статтю 43 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана судом зниклою безвісти, якщо протягом одного року на місці його проживання немає звісток про місце його перебування. Стаття передбачає 3 умови, при яких людину можна вважати зниклим безвісти. Перше умова: зацікавлена особа не має даних про місце перебування зниклого людини. Друга — вищевказані відомості відсутні протягом одного року. І третя — немає відомостей про місце проживання людини, яка пропала.
Як показує судова практика, з першою умовою у заявника проблем зазвичай не виникає. A ось з третім справи йдуть інакше. Часто неправильне розуміння призводить до відмови в задоволенні вимог. Потрібно розуміти різницю між «місцем проживання» і «місцем знаходження». Стаття 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» дає чітке розмежування цих термінів.
Нові правила
7 червня 2017 року Комітет Верховної Ради України з питань прав людини розглянув законопроект №5435 і альтернативний до нього законопроект №5435-1, останній, швидше за все, прийнятий не буде.
Законопроект передбачає поліпшення зв'язку між державними і недержавними структурами з пошуку осіб, які пропали безвісти, зокрема в ході збройного конфлікту на сході країни.
Новий законопроект пропонує, що особа буде вважатися зниклим без вести з моменту внесення його до Єдиного реєстру осіб, зниклих без вести, за цей процес буде відповідальна поліція, Служба безпеки України і Національна гвардія. Також законопроект встановлює, що оперативно-слідчі дії щодо зниклих безвісти осіб будуть здійснюватися до встановлення їх місцезнаходження, місць поховання і місцезнаходження їх останків.
Ініціатори закону вважають, що нововведення дозволить вивести інформацію про зниклих громадян на новий рівень і наблизить українську правову базу до європейських стандартів міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини і рекомендацій Ради Європи.
Алгоритм дій
Що стосується пропажі родича або близької людини для початку потрібно обдзвонити лікарні, морги і трaвмпункти (на сайті Національної поліції є перелік закладів з номерами телефонів). Також слід зв'язатися з друзями, родичами і колегами зниклого. Не варто відразу панікувати, можливо, ситуація не така плачевна, як здається. Якщо результат невтішний, потрібно взяти одну з фотографій зниклого, де чітко видно обличчя, згадати особливі прикмети і відправлятися в поліцію. Існує міф, згідно з яким заяву в органи потрібно подавати через три доби після зникнення людини. Це не правда. Вітчизняне законодавство таке не передбачає, тому звертатися в поліцію потрібно без зволікання. Якщо Вам з якихось причин буде відмовлено в складанні заяви, можете сміливо писати скаргу.
При складанні заяви співробітники правоохоронних органів будуть дізнаватися у Вас анкетні дані зниклого людини, адресу реєстрації, телефонний номер, місце останнього перебування, розвідають останні події з життя зниклого і його плани. Якщо з якихось причин ви не зможете згадати якусь інформацію, заяви у Вас приймуть, а відсутні дані Ви зможете повідомити пізніше. Інформація та прикмети будуть поширені на вокзалах, відправлені до відділень поліції інших міст, можливо, будуть переправлені на телебачення і в газети.
Дуже важлива деталь: не забувайте про соціальні мережі. У сучасному суспільстві вони займають лідируючу роль в житті людей. Інформація в них поширюється за лічені хвилини. Якщо грамотно скористатися цим, ймовірність знайти зниклу людину збільшується в рази.
Також існує велика кількість телепрограм, які займаються пошуком безвісти зниклих. Можна звернутися і до них.
Люди, які зникли за кордоном, і західний досвід
Якщо раптом людина пропадає за кордоном, ситуація загострюється і ускладнюється. Особливо це стосується тих, хто виїхав за кордон на заробітки. Багато хто з них не виходять на зв'язок, не відповідають на дзвінки і листи. Як відомо, 37 українців, які поїхали до Фінляндії на заробітки, безслідно зникли.
Якщо людина заявляє про зникнення родича або близького за кордоном, оголошується міждержавний розшук. Особа, яка була оголошена зниклою, заноситься у базу. Якщо людина зникла в Західній Європі, його пошуком займається Інтерпол.
Як показує практика, не складає труднощів знайти людину, якщо вона працює легально. Правоохоронні органи спочатку перевіряють версію причетності особи до злочину на території іншої країни.
У Німеччині, наприклад, давно діє механізм, за яким водії, при отриманні посвідчення водія, здають свої відбитки пальців. В Європі розпізнати особистість набагато простіше, так, якщо буде виявлено тіло без документів, його можна ідентифікувати за відбитками.
Через роки розмов, в Україні все ж ввели пластикові Id-паспорта, в яких є відбитки пальців громадянина. Будемо сподіватися, що ця опція допоможе правоохоронним органам спростити завдання пошуку зниклих.
