Верховний Суду переглянув у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
У цій справі позивач, який перебував на обліку в органах пенсійного забезпечення України та отримував пенсію за віком, виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв’язку з цим відповідач припинив позивачу виплату пенсії. У подальшому представник позивача за довіреністю звернувся до ГУ ПФУ із заявою про поновлення позивачу виплати пенсії, проте відповідач відмовив у задоволені заяви, посилаючись на те, що зазначену заяву пенсіонер зобов`язаний подати особисто до пенсійного органу.
Не погоджуючись з цією відмовою, особа звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо непоновлення їй пенсії, визнати протиправним і скасувати рішення про відмову у поновленні їй пенсії та зобов`язати поновити виплати з 7 жовтня 2009 року – з дати прийняття Рішення Конституційним Судом України, яким припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідає Конституції України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволений частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо відмови в поновленні виплати пенсії; визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову у поновленні виплати пенсії та зобов`язано відповідача провести поновлення виплати пенсії за віком позивачці з дати звернення представника із заявою про поновлення пенсії за віком. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність обов`язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до відповідача.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ГУ ПФУ задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подання від імені позивачки заяви про поновлення виплати їй пенсії іншою особою унеможливлює розгляд і задоволення такої заяви.
За наслідками касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд касаційну скаргу представника позивачки задовольнив частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо непоновлення особі пенсії за віком, визнав протиправним і скасував рішення про відмову у поновленні їй пенсії та зобов`язав ГУ ПФУ поновити виплату пенсії особі з 7 жовтня 2009 року. В іншій частині позовних вимог відмовив. Колегія суддів Верховного Суду виходила з того, що відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1), пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що представником позивачки, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, подано безпосередньо до ГУ ПФУ особисту заяву особи про поновлення пенсії.
При цьому Суд звернув увагу, що згідно з пунктом 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
У свою чергу відповідно до пункту 1.2 та пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку, що пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника, а тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачка повинна особисто звернутися із заявою про поновлення пенсії є помилковими.
Постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20 (адміністративне провадження № К/990/2574/22).
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
Автор: В'ячеслав Хрипун
