Велика Палата Верховного Суду розглянула справу 9901/480/21, у якій порушувалося питання щодо застосування санкцій згідно з Указом Президента Володимира Зеленського до компанії з КНР. Суть питання полягала в тому, чи може китайська компанія оскаржити Указ після пропуску встановленого процесуальним кодексом терміну. Компанія з КНР стверджувала, що не читає «Офіційний вісник Президента України», тож дізналася про застосування санкцій набагато пізніше.
БП ВС апеляційну скаргу компанії-нерезидента відхилила та зазначила, що статус іноземного суб'єкта не надає суб'єкту господарювання жодних переваг.
Нижче наводимо постанову Великої Палати.
Справа № 9901/480/21
Провадження № 11-514заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М.,Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Ендлес Мунлайт Лімітед» (Endless Moonlight Limited; далі - АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед») до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 09 квітня 2021 року № 151/2021 у частині
за апеляційною скаргою АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року (судді Желтобрюх І. Л., Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Шишов О. О., Яковенко М. М.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
- АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати Указ Президента України від 09 квітня 2021 року № 151/2021 «Про введення в дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» з моменту його видання - у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо позивача (пункт 1 додатку 2 до рішення).
- На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що всупереч положенням Закону України «Про санкції» в оспорюваному Указі не наведено мотивів та підстав застосування відповідних санкцій до АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед», також при його виданні не дотримано принципів пропорційності й необхідності у демократичному суспільстві та порушено право особи на участь у прийнятті рішення.
Короткий зміст судових рішень суду попередньої інстанції
- Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 22 листопада 2021 року залишив позовну заяву АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» без руху як таку, що подана без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), та установив десятиденний строк для усунення наведених у цій ухвалі недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та документа про сплату судового збору або доказів наявності у позивача пільг щодо його сплати.
- На виконання вимог цієї ухвали позивач в установлений у ній строк подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій просив цей строк поновити, однак наведені позивачем мотиви загалом зводилися до того, що він не порушив установленого КАС шестимісячного строку для оскарження спірного Указу Президента України.
- Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду визнав ці доводи необґрунтованими, у зв`язку із чим ухвалою від 13 грудня 2021 року відмовив АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та повернув позовну заяву позивачеві.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
- В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
- Обґрунтовуючи свої доводи, скаржник посилається на: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
- Скаржник зазначив, що є юридичною особою - нерезидентом України, резидентом спеціальної адміністративної території Китайської Народної Республіки - Гонконгу та не має постійного представництва в Україні.Офіційного повідомлення про прийняття Президентом України оспорюваного Указу державні органи позивачеві не направляли, інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України» на згаданій території не тиражується та не продається в публічному доступі, таким чином, позивач не міг дізнатися про прийняття оскаржуваного Указу та його опублікування.
До того ж позивач не мав причин вважати, що до нього можуть бути застосовані санкції, а отже, не повинен був слідкувати за виданням відповідачем указів. Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не визначено для іноземного суб`єкта господарювання обов`язку знати закони України поза розумними межами здійснення таким суб`єктом господарювання права володіння майном (цінними паперами) на території України та поза розумними межами інтересів такого суб`єкта господарювання як суб`єкта правовідносин на території України.
- Скаржник наголошує на тому, що пропустив строк звернення до суду лише на один місяць і п`ять днів, що, на його переконання, є незначним строком, а отже, повернення судом позовної заяви із цієї підстави є надмірним формалізмом і непропорційним обмеженням доступу для правосуддя.
- Скаржник вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що на оскаржуваний Указ як акт індивідуальної дії не поширюються положення частини третьої статті 264 КАС, згідно з якими нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності. На думку позивача, суд залишив поза увагою те, що оскільки санкції застосовано строком на три роки, то порушення прав є триваючим.
- Крім цього, позивач у своїй апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що оскільки він володіє 24,95 % акцій ПАТ «Донецькоблгаз», яке було обізнане про застосування до позивача санкцій, то такий тісний правовий зв`язок пов`язує преклюзивним ефектом обізнаності й самого позивача. Із цього приводу скаржник зазначає, що ПАТ «Донецькоблгаз» не мало обов`язку інформувати позивача про застосування до нього санкцій, до того ж для ПАТ «Донецькоблгаз» не настає жодних правових наслідків від застосування санкцій до позивача, тому висновок суду про їх пов`язаність у контексті вирішення питання про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованим.
- Позивач наголошує, що дістав змогу реально дізнатися про введення щодо нього санкцій лише в момент фактичного їх застосування. У зв`язку із цим зазначає, що хоч і дізнався про блокування активів з листа голови правління ПАТ «Донецькоблгаз» від 30 липня 2021 року, проте повинен був переконатися в цьому шляхом спроби взяти участь у загальних зборах цього акціонерного товариства. Тому, на його думку, саме 04 жовтня 2021 року, коли на зазначених загальних зборах акції позивача не були враховані, відбулося фактичне порушення його прав, а не з моменту прийняття оскаржуваного Указу чи його опублікування.
Позиція інших учасників справи стосовно апеляційної скарги
13. Від представника відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед», у якому він просить цю апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. У цілому наведені у відзиві аргументи збігаються з мотивами, якими суд першої інстанції обґрунтував оскаржуване рішення.
Рух апеляційної скарги
14. Ухвалою від 11 січня 2022 року Велика Палата Верховного суду відкрила провадження за апеляційною скаргою АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року, а ухвалою від 23 лютого 2022 року призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, про що їх було повідомлено.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Установлені обставини справи, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
15. Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
16. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Установлюючи такі правила, Договірні держави користуються певною свободою розсуду. Хоча остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції залишається за Судом, до його завдань не входить заміна оцінки національних органів влади будь-якою іншою оцінкою того, що може бути кращою стратегією у цій сфері. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети та якщо немає розумної пропорційності між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (параграф 41 рішення від 18 грудня 2018 року у справі «Абрамова проти України»).
17. Згідно з практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
18. У рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
19. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
20. Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
21. Згідно із частиною першою статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
22. Положеннями частини другої статті 122 КАС визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
23. У справі встановлено, що Указом Президента України від 09 квітня 2021 року № 151/2021 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 19 березня 2021 року, згідно з яким, зокрема, до АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» строком на 3 роки застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у виді:
1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
2) обмеження торговельних операцій;
3) запобігання виведенню капіталів за межі України;
4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
5) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
6) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
7) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовані санкції згідно із Законом України
«Про санкції»;
8) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
9) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод (пункт 1 додатку 2 до рішення РНБО).
24. Оскаржуваний Указ Президента України від 09 квітня 2021 року № 151/2021 був опублікований в «Офіційному віснику Президента України» (09 квітня 2021 року, № 11, стор. 3, стаття 653) і набрав чинності 09 квітня 2021 року.
25. Позивач звернувся до суду з позовом про оскарження цього Указу 18 листопада 2021 року, тобто з пропуском установленого статтею 122 КАС шестимісячного строку звернення до суду.
26. У заяві про поновлення цього строку, наданій позивачем на виконання ухвали судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2021 року, представник компанії зазначив, що, на його думку, строк звернення до суду пропущено не було. Обґрунтовуючи ці доводи, він послався на те, що санкції застосовано до позивача строком на три роки, а отже, в період їх дії правовідносини є триваючими. Також зазначив, що про існування оскаржуваного Указу позивач дізнався з листа від 30 липня 2021 року голови правління ПАТ «Донецькоблгаз», акціонером якого він є, натомість жодний державний орган України не направляв йому офіційного повідомлення про прийняття Президентом України Указу від 09 квітня 2021 року № 151/2021. Крім цього, зауважив, що АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» є юридичною особою - нерезидентом України і резидентом спеціальної адміністративної території Китайської Народної Республіки - Гонконгу та не має постійного представництва в Україні. На переконання позивача, перебіг строку звернення до суду із цим позовом почався 30 липня 2021 року, коли він дізнався про порушення своїх прав, а не у день прийняття та опублікування спірного Указу - 09 квітня 2021 року, отже, позов було подано у межах передбаченого КАС строку.
27. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про необґрунтованість зазначених доводів, відмовив позивачеві в поновленні строку звернення до суду із цим позовом та повернув йому позовну заяву.
28. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам скаржника та аргументам інших учасників справи, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вже неодноразово розглядала питання, пов`язані зі строками звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження указів глави держави, зокрема й тих, якими вводилися в дію рішення РНБО про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
29. Відповідно до пунктів 18, 19 частини першої статті 4 КАС нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
30. Нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.
31. Оскаржуваний Указ Президента України стосується застосування персональних економічних санкцій щодо визначеної в ньому юридичної особи, зокрема АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед», а отже, є актом індивідуальної дії, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки, передбачає індивідуалізовані приписи щодо обмеження здійснення господарської діяльності визначеного суб`єкта господарювання, не регулює певний вид суспільних відносин і вичерпує свою дію після його реалізації.
32. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний Указ є індивідуально-правовим актом, тому положення частини третьої статті 264 КАС щодо можливості оскарження нормативно-правового акта протягом усього строку його дії застосуванню не підлягають.
33. Доводи скаржника щодо помилковості висновків суду першої інстанції у цій частині Велика Палата Верховного Суду відхиляє з огляду на їх необґрунтованість.
34. Положеннями пункту 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» визначено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п`ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
35. Офіційними друкованими виданнями є: бюлетень «Офіційний вісник України» та газета «Урядовий кур`єр». Офіційним друкованим виданням, у якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».
36. Оскільки оскаржуваний Указ Президента України від 09 квітня 2021 року було того ж дня опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Президента України», то початок перебігу строку на звернення до суду для його оскарження, за загальним правилом, розпочався з 10 квітня 2021 року.
37. Крім того, як убачається з пункту 3 оскаржуваного Указу, він набирає чинності з дня його опублікування. Тобто шестимісячний строк, перебіг якого розпочався з 10 квітня 2021 року, закінчився 11 жовтня 2021 року.
38. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що про існування оскаржуваного Указу дізнався з листа від 30 липня 2021 року голови правління ПАТ «Донецькоблгаз», акціонером якого він є.
39. Отже, навіть якщо припустити, що були об`єктивні перешкоди для ознайомлення позивача зі змістом оскаржуваного Указу починаючи з 09 квітня 2021 року (у день його видання, оприлюднення та набрання ним чинності) чи незабаром після цього, то є очевидним, що від дати, з якої позивач, за його ж словами, дізнався про цей Указ - 30 липня 2021 року, в нього залишалося достатньо часу для того, аби, скориставшись за потреби професійною правничою допомогою його представника в Україні, оскаржити спірний Указ у межах визначеного законом строку звернення до суду.
40. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що хоч він і дізнався про блокування акцій з листа голови правління ПАТ «Донецькоблгаз» від 30 липня 2021 року, проте повинен був переконатися в цьому шляхом спроби взяти участь у загальних зборах цього акціонерного товариства, і саме на цих зборах 04 жовтня 2021 року було фактично порушено його права.
41. Велика Палата Верховного Суду зазначені доводи відхиляє як такі, що не дають підстав стверджувати про поважність причин пропуску звернення до суду. Більше того, наведені скаржником мотиви, які зводяться до того, що 30 липня 2021 року він дізнався про існування спірного Указу, але не вчиняв жодних дій та не оскаржував його до суду до 18 листопада 2021 року, оскільки хотів переконатися в дійсному застосуванні обмежувальних заходів, не свідчать про добросовісне користування позивачем його процесуальними правами.
42. Від 30 липня 2021 року скаржник не міг не знати чи не довідатися, що оскаржуваний Указ був виданий та опублікований 09 квітня 2021 року, що цей акт порушує чи обмежує його права, що перебіг строку на оскарження має починатися від дати його оприлюднення.
43. Тим більше, ураховуючи характер та обсяг застосованих санкцій (див. пункт 23 цієї постанови), АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед», якщо мала намір здійснювати фінансово-господарську чи іншу діяльність на території України, повинна була б дізнатись і мусила б знати нормативне регулювання видів діяльності, якими вона хотіла займатись чи займалася. Видається, що в разі здійснення такої діяльності АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» мала знати також порядок, умови та строки видання нормативних чи правозастосовних актів органів державної влади України, їх оприлюднення і набрання ними чинності.
44. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
45. У справі, яка переглядається, скаржник як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме поважні (непереборні, нездоланні) причини завадили йому вчасно звернутися до суду.
46. Таким чином, висновки суду першої інстанції про необґрунтованість наведених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду доводів є правильним. Не заслуговують на увагу посилання скаржника на те, що суд обмежив його право на доступ до суду, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви зумовлене не небажанням суду з якихось причин розглядати позовні вимоги АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед», а тим, що позивач порушив установлені законом порядок, умови та строки звернення за захистом порушеного права. У цілому право компанії на звернення до суду ніким не було обмежене.
47. Зазначені висновки щодо правової природи оскаржуваного акта, порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними спірними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску є усталеними в судовій практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови від 22 січня 2020 року у справі № 9901/518/19 (провадження № 11-1190заі19), від 05 лютого 2020 року у справі № 901/520/19 (провадження № 11-1191заі19), від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/68/20 (провадження № 11-157заі20), від 08 вересня 2021 року у справі № 9901/14/21 (провадження № 11-127заі21)).
48. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що є юридичною особою -нерезидентом України, резидентом спеціальної адміністративної території Китайської Народної Республіки - Гонконгу та не має постійного представництва в Україні, офіційного повідомлення про прийняття Президентом України оспорюваного Указу державні органи позивачеві не направляли, до того ж інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України» на згаданій території не тиражується та не продається у вільному доступі. З огляду на викладене позивач стверджує, що не міг дізнатися про прийняття оскаржуваного Указу та його опублікування.
49. Велика Палата Верховного Суду із цього приводу зазначає, що статус позивача як іноземного суб`єкта господарювання не надає йому порівняно з іншими суб`єктами жодних переваг як у вигляді особливого порядку інформування про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), так і у вигляді особливого визначення початку перебігу строку на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду. Навпаки, маючи намір здійснювати фінансово-господарську чи іншу діяльність на території України, позивач повинен бути зацікавлений в обізнаності щодо особливостей нормативно-правового регулювання відповідної діяльності. У цьому контексті слід зазначити, що АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не навела об`єктивних підстав, які б унеможливили її звернення до суду в межах установленого КАС строку.
50. Крім цього, суд попередньої інстанції також правильно зауважив, що метою застосування санкцій є захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидія терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави (частина перша статті 1 Закону України «Про санкції»), відповідно оскаржуваний Указ не поширює своєї дії на обсяг прав та обов`язків позивача, якими він користується в інших країнах, чи на його міжнародні зв`язки.
51. Доводи скаржника про те, що він пропустив строк звернення до суду лише на один місяць і п`ять днів, що, на його думку, є незначним строком, тому повернення судом позовної заяви із цієї підстави він вважає надмірним формалізмом і непропорційним обмеженням доступу до правосуддя, Велика Палата Верховного Суду відхиляє з огляду на їх необґрунтованість. При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду оцінка того, чи пропущений строк є значним, не може здійснюватися окремо від обставин, що спричинили пропуск такого строку.
52. У випадку, що розглядається, позивач не довів існування об`єктивно непереборних обставин, які б не залежали від його волевиявлення й істотно перешкоджали або ускладнювали реалізацію ним права на звернення до суду у визначений КАС шестимісячний строк.
53. Стосовно доводів скаржника про те, що оскільки санкції застосовано до нього строком на три роки, то порушення його прав є триваючим і відповідно строк звернення до адміністративного суду слід обчислювати з урахуванням усього часу дії Указу, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність розмежування відносин, що виникають у зв`язку з прийняттям індивідуального адміністративного акта та наслідками його реалізації.
54. Так, з набранням 09 квітня 2021 року чинності оспорюваним Указом вступили в дію відповідні обмежувальні заходи, застосовані до позивача. Водночас відповідно до рішення РНБО від 19 березня 2021 року, введеного в дію спірним Указом, забезпечення реалізації цих обмежувальних заходів покладено на Кабінет Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України, правомірність рішень і дій яких не є предметом розгляду в цій справі. Вчинення органами державної влади конкретних дій, що охоплюються застосованими до позивача санкціями, є лише правовими наслідками прийняття оскаржуваного Указу, які відповідно до змісту останнього триватимуть упродовж трьох років з часу його прийняття. Отже, застосування певного обмежувального заходу свідчить про дію (реалізацію) індивідуального акта (указу Президента України), що слід відокремлювати від факту його прийняття та оприлюднення, що відбувається в часі раніше. Саме тому початком перебігу строку звернення до суду є момент, коли особа дізналася або реально отримала можливість дізнатися про прийняття оскаржуваного Указу, що впровадив обмежувальні заходи, а не конкретні випадки застосування певного їх виду.
55. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що ПАТ «Донецькоблгаз» не мало обов`язку інформувати позивача про застосування до АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» санкцій і що від цього для ПАТ «Донецькоблгаз» не настало жодних правових наслідків, є неприйнятними, оскільки не містять вагомих підстав та переконливої мотивації в контексті вирішення питання щодо порушення строку звернення до суду.
56. Виходячи з наведеного, повертаючи позов АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» на підставі частини другої статті 123 КАС, суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
57. Згідно зі статтею 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
58. Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для скасування ухвали суду немає.
Висновки щодо розподілу судових витрат
59. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
60. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 312, 316, 322, 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
- Апеляційну скаргу Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Ендлес Мунлайт Лімітед» залишити без задоволення.
- Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
