Імітація певних дій, намірів та інших обставин є складовою частиною контролю за вчиненням злочину, для чого ст. 273 КПК надає повноваження органам розслідування на використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій.
Ця обставина не може сама по собі свідчити про провокацію вчинення кримінального правопорушення, якщо не доведені інші обставини, які свідчать про спонукання особи до вчинення злочину. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2024 року по справі 359/7863/17.
Позиції судів
Суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили головного державного інспектора відділу митного оформлення за ч. 1 ст. 368 КК.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що потерпілий здійснював підприємницьку діяльність більше року і це свідчить про те, що ця діяльність здійснювалася лише для мети розслідування у цьому провадженні, що вказує на провокацію засудженого до вчинення злочину.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. В обґрунтування позиції колегія суддів Касаційного кримінального суду звернула увагу на те, що як свідчать матеріали, така підприємницька діяльність здійснювалася під час подій, що розглядаються у цій справі, і не була імітована.
Крім того, сама по собі імітація певних дій, намірів і інших обставин є складовою частиною такої слідчої дії як контроль за вчиненням злочину, для чого ст. 273 КПК передбачає повноваження органів розслідування, крім інших імітаційних заходів, використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій.
Таким чином, ця обставина не може сама по собі свідчити про провокацію злочину, якщо не доведені обставини, які свідчать про спонукання особи до вчинення злочину.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
