Чоловік звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю та перебування на утриманні батька до смерті останнього, оскільки Міноборони відмовило йому в прийнятті документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким заяву залишив без розгляду.
Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що факт, про встановлення якого просить чоловік, не підлягає з’ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з матеріалів справи вбачається, що існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Що вирішив Верховний Суд
Переглядаючи цю справу №179/986/23, у постанові 20 листопада 2024 року, Верховний Суд не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Пунктом 2 ч. 1 статті 315 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. До юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:
– факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
– встановлення факту не пов’язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов’язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;
– заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
– чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов’язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб’єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов’язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Однак апеляційний суд не врахував, що необхідність встановлення факту перебування на утриманні батька до смерті останнього необхідно заявнику для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», і саме у зв’язку з тим, що заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, він звернувся до суду в порядку окремого провадження разом із заявою про встановлення факту і подав відповідні докази.
У пункті 2 Постанови №168 установлено, що сім’ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16- 1 Закону № 2011-XII, крім громадян рф або рб та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Відповідно до вимог статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім’ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). У пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Самі по собі заперечення права заявника на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки заявлений ним факт не підтверджено належними доказами, не свідчать про існування спору про право.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтвердженим. Ураховуючи викладене, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
