З реєстру судових рішень випливають непоодинокі випадки, коли ТЦК накладає штраф за неоновлення військовозобов’язаним військово-облікових даних, хоча Резерв+ свідчить про виконання обов’язку з оновлення даних у встановлені законодавством строки. У таких випадках суди не лише скасовують постанову ТЦК, але й покладають на ТЦК відповідні судові витрати – як правило, біля 2 тисяч грн у кожній такій справі.
Одну з таких справ 4 лютого 2025 року розглянув Третій апеляційний адміністративний суд (справа №175/15816/24).
Нагадаємо, як раніше писала «Судово-юридична газета», в інших справах суди вказали, що сама лише відмова особи від отримання повістки щодо призову на військову службу не є порушенням законодавства про мобілізацію (Шостий апеляційний адміністративний суд, постанова від 18 лютого 2025 року по справі № 756/10897/24), а також, що проходження ВЛК обмежено придатними можливе лише за направленням ТЦК, для чого ТЦК спочатку має викликати військовозобов'язаного повісткою (постанова ШААС по справі 754/14932/24).
Обставини справи
Отже, у справі 175/15816/24 чоловік звернувся до суду із позовом до ТЦК, в якому просив скасувати постанову ТЦК від 7 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП у виді штрафу 17 000 грн.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 5 листопада 2024 року в задоволені позову відмовлено.
Чоловік подав апеляційну скаргу, вказавши, що, починаючи з 13.09.2024, звертався до ТЦК та хотів бути на розгляді справи, але його ніхто не допустив, незважаючи на прибуття о 10:00 7.10.2024 до ТЦК. Його не було допущено на розгляд справи про адміністративне правопорушення, та розгляд справи відбувся без його участі, що позбавило позивача можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Також відповідачем неправильно здійснено кваліфікацію правопорушення. Постановою ТЦК позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, однак кваліфікованою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, є повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Натомість в протоколі та постанові ТЦК не зазначено, що позивач раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП.
13.09.2024 позивач дійсно з`явився до ТЦК щоб долучити документи, а саме тимчасове посвідчення з Резерв+, де видно, що позивач знаходиться на обліку та уточнив усі дані вчасно, а саме 18.05.2024, де повністю сформувався обліковий документ, де вказанні усі відомості як про військовозобов`язаного.
Також позивач був направлений на ВЛК, і дані про її проходження відображенні в Резерв+.
Крім того, гідно п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону про мобілізацію у позивача була відстрочка до 9.11.2024.
Що вирішив апеляційний суд
Колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою ТЦК позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП з підстав несвоєчасного оновлення облікових даних.
З оскаржуваної постанови вбачається що інкриміноване позивачу правопорушення було вчинене ним після 19 травня 2024 року, тобто після набуття чинності Законом №3696-ІХ, яким стаття 210-1 КУпАП було доповнено частиною третьою, при цьому саме з 19 травня 2024 року у позивача виник обов`язок оновити протягом 60 днів свої облікові та персональні дані.
Як вбачається із долученого до позовної заяви скріншоту зі застосунку «Резерв+» позивач перебуває на обліку у ТЦК, дата уточнення даних 18 травня 2024 року.
Отже, судом встановлено, що позивач на виконання вимог Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оновив свої облікові данні 18 травня 2024 року, тобто у строк, визначений Законом.
При цьому у вказаному застосунку також міститься помітки «Дані уточнено вчасно» та «На обліку».
За наведених обставин, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова ТЦК. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, оскільки суперечить стандартам доказування «поза розумним сумнівом». Відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Окремо колегія суддів зазначає, що дії позивача було кваліфіковано саме за ч. 2 ст. 210 КУпАП, а штраф фактично накладено в межах санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП, як за правопорушення, щодо відсутності у позивача військово-облікового документу та неперебування на військовому обліку. При цьому матеріали, на підставі яких було вирішено питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП не містять доказів того за якою саме ознакою кваліфіковані дії за ч. 2 ст. 210 КУпАП: повторність чи вчинення адміністративного правопорушення в особливий період.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови, постанову ТЦК слід скасувати, а провадження закрити.
Крім того, апеляційний суд постановив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК на користь позивача судові витрати в розмірі 2119 грн.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.