Випадки, коли Вища рада правосуддя розглядає дисциплінарну справу стосовно судді, в основі якої лежать обставини вчинення злочину, але кримінальна справа стосовно нього ще не завершена винесенням вироку – не рідкість.
Велика Палата Верховного Суду у справі 990SCGC/15/24 за скаргою екс-судді Макарівського районного суду Київської області Олексія Тандира пояснила, що встановлення дисциплінарним органом у діяннях судді складу дисциплінарного проступку не порушує презумпцію його невинуватості, оскільки правові наслідки такого висновку обмежуються дисциплінарними відносинами та не впливають на хід і результати кримінальної справи.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
У червні 2024 Вища рада правосуддя залишила без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП про застосування до Олексія Тандира дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення.
Тандир вирішив оскаржити це рішення, вказавши, що визнання ним «причетності до ДТП» не означає визнання ним фактичних обставин події ДТП чи своєї вини у цьому, що має бути встановлено виключно судом у кримінальному провадженні. Сторона захисту заявила, що ДП ВРП вийшла за межі повноважень, які надані дисциплінарному органу, оскільки встановила обставини, які становлять об`єктивну сторону злочину, який підсудний суду у кримінальному провадженні, і це порушує презумпцію невинуватості.
Як зазначила ВП ВС, у дисциплінарній справі щодо Тандира були встановлені та оцінені обставини щодо його поведінки під час подій у ніч на 26.05.2023.
Так, Друга Дисциплінарна палата ВРП, з якою погодилася і ВРП, визнала, що поведінка судді на місці ДТП, в якому загинув військовослужбовець; надання працівникам правоохоронних органів недостовірних відомостей щодо своєї особи та свого керування автомобілем, яким було вчинено наїзд на потерпілого (приховування обставин ДТП); ігнорування законної вимоги поліцейського на місці ДТП щодо проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», - є порушенням суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки судді і кваліфікується як істотний дисциплінарний проступок, за вчинення якого він підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.
Такі висновки ВРП та її дисциплінарного органу ґрунтуються, зокрема, на поясненнях, показах свідків, а також на приєднаних до матеріалів дисциплінарної справи доказах: копії відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції, на якому, зокрема, зафіксовані момент ДТП за участю автомобіля під керуванням Тандира та подальший перебіг подій; висновках експертів тощо.
ВРП при встановленні обставин поведінки судді, насамперед, виходила з того, що він не заперечував свою безпосередню причетність до ДТП. Свідки у засіданні ВРП також підтвердили, що керований Тандиром автомобіль збив військовослужбовця і лише потім зупинився.
Під час розгляду дисциплінарної справи було досліджено відеозапис із нагрудної камери поліцейського та отримано показання цього свідка щодо поведінки судді після ДТП, а саме: що він зволікав із виконанням вимоги працівників Національної поліції пред`явити документи, що посвідчують особу; ухилявся від надання відповіді щодо місця роботи (на питання про це відповідав: «ніде», «не скажу, де працюю», «краще, ніж державна служба»); не співпрацював із працівниками поліції задля встановлення обставин події до приїзду слідчо-оперативної групи та працівників ДБР; не надавав прямих відповідей або ухилявся від відповідей на запитання поліцейських; не сприяв достовірному встановленню всіх обставин вчинення ДТП; вказував, що він лише «власник автомобіля», заперечував факт перебування за кермом автомобіля (навіть після прибуття на місце ДТП слідчо-оперативної групи, представників ДБР суддя у розмові зі слідчими продовжував вказувати, що «він пасажир, а водій втік»); ігнорував пропозиції працівників Національної поліції пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», при тому, що допитані Другою ДП ВРП свідки підтвердили, що скаржник мав різкий запах алкоголю з ротової порожнини.
Суддя на неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння ухилявся від прямої відповіді. Невчинення таких дій, ураховуючи пояснення судді, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, ставить їх під сумнів та дає підстави вважати, що суддя не докладав зусиль для того, щоб на думку стороннього спостерігача його поведінка була бездоганною і такою, що відповідала стандартам поведінки, які суспільство очікує від судді.
Маючи в розпорядженні наведені вище докази, ВРП обґрунтовано відхилила як непереконливі пояснення судді, що він не приховував обставин ДТП перед уповноваженими співробітниками правоохоронного органу.
Установлені в дисциплінарній справі обставини щодо причетності судді до ДТП та його подальшої поведінки на місці цієї події були достатньою підставою, щоб зробити висновок про вчинення дисциплінарного проступку. Поведінка як під час ДТП, до вчинення якого він був причетний, так і подальша його поведінка на місці ДТП, яка не сприяла встановленню істини у трагічній події загибелі військовослужбовця під час несення служби, безумовно підривають авторитет правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом. Тому ВРП правомірно кваліфікувала таку поведінку судді як істотний дисциплінарний проступок.
У контексті спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в дисциплінарній справі з`ясовувалися обставини щодо наявності в діянні судді складу дисциплінарного проступку в частині допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, і не вирішувалося питання щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, що перебуває поза межами компетенції ВРП.
Зміст рішення ВРП не дає підстави для оцінки посилання в ньому на інформацію з ЄДРСР та з обвинувального акта щодо судді інакше, як збирання доказів задля перевірки обставин, зазначених у дисциплінарній скарзі.
ВРП, так само як і Друга Дисциплінарна палата ВРП, дійшла висновку, що у поведінці судді є склад дисциплінарного проступку, дослідивши зібрані у дисциплінарній справі докази у сукупності, зокрема й ті, що не пов`язані з матеріалами кримінального провадження.
Отже, рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності хоча і прийняте з урахуванням матеріалів кримінального провадження, однак базується на самостійно досліджених дисциплінарним органом доказах, їх оцінці, встановлених обставинах, правових підставах та власній оцінці ВРП встановлених обставин дисциплінарного проступку. Дисциплінарний орган перевірив викладені у дисциплінарній скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку і не вирішував питання про обґрунтованість обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою чи таке провадження було закрите.
У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.
Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявних у матеріалах дисциплінарної справи доказів, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Установлені в ході дисциплінарного провадження факти і з`ясовані обставини мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішення у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
ВП ВС вказала, що встановлення дисциплінарним органом у діяннях судді складу дисциплінарного проступку не порушує презумпцію невинуватості, оскільки правові наслідки такого висновку обмежуються дисциплінарними відносинами та не впливають на хід і результати інших проваджень щодо скаржника.
У зв`язку із цим не є слушними доводи Тандира, що ВРП визнала його винним у вчиненні кримінального правопорушення, встановивши в оскаржуваному рішенні факти, які підлягали доведенню в кримінальному провадженні.
Отже, ВП ВС вирішила залишити без задоволення скаргу Олексія Тандира.
Крім того, ВП ВС ухвалою відмовила у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироком у кримінальному провадженні.
Окрема думка
Разом з тим, троє суддів Великої Палати Верховного Суду – Юрій Власов, Сергій Мартєва та Наталія Шевцова, висловили окрему думку щодо прийнятих ВП ВС 13 березня 2025 року ухвали та постанови у справі 990SCGC/15/24.
«Ми не погоджуємося з висновком більшості суддів Великої Палати Верховного Суду про те, що у цій справі були відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироком у кримінальному провадженні», зазначили вони.
Так, вони вказали, що об`єктивна сторона дисциплінарного проступку, за який Тандира притягнуто до дисциплінарної відповідальності, полягає, у порушенні правил дорожнього руху, а саме швидкісного режиму, спричинення ДТП та загибелі людини внаслідок цього ДТП, тобто, у причинно-наслідковому зв`язку між порушенням ПДР та смертю людини.
«Всі ці обставини мають бути встановлені у межах кримінального провадження, що перебуває на розгляді Святошинського районного суду міста Києва (справа № 759/15658/23).
Хоча у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження. Водночас у цій справі дисциплінарний проступок у діях судді визначений саме обставинами вчинення злочину – наїзду на військовослужбовця внаслідок порушення правил дорожнього руху за обтяжуючих обставин, що спричинило смерть потерпілого, а також подальшою поведінкою на місці ДТП.
При цьому фактичні обставини ДТП за участі судді (перебування у стані алкогольного сп`яніння, порушення ПДР, недотримання швидкісного режиму, причинно-наслідковий зв`язок між порушеннями ПДР та наслідком загибелі людини) є предметом встановлення судом у ході розгляду кримінального провадження у межах пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 286-1 КК.
Очевидно, що особа, підозрювана у вчиненні злочину, у дисциплінарному проваджені, відкритому за тими самими обставинами, обмежена у можливості довести свою невинуватість, оскільки вина/невинуватість особи у вчиненні злочину може бути встановлена виключно у межах кримінального провадження.
Тому відповідно до конкретних обставин цієї справи встановлення об`єктивних ознак дисциплінарного проступку судді залежить від висновків суду за результатами розгляду кримінального провадження Святошинським районним судом міста Києва», зазначили ці судді в окремій думці.
На їх думку, Велика Палата Верховного Суду до моменту вирішення судом відповідного кримінального провадження була позбавлена можливості у визначений законом спосіб оцінити та проаналізувати обставини, вчинення яких суддею Тандиром дисциплінарний орган визнав складом дисциплінарного проступку, перевірити правильність юридичної кваліфікації поставлених за провину судді діянь, зокрема на предмет їх відповідності істотному дисциплінарному проступку, як підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
Тому, на думку цих суддів, існували підстави для задоволення клопотання Тандира та зупинення провадження у справі 990SCGC/15/24 до набрання законної сили вироком у кримінальному провадженні.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
