Товариство звернулося до адміністративного суду з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання незаконними та скасування наказів Міндовкілля щодо затвердження і внесення змін до проєкту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща». Позивач вважав, що ці накази безпідставно віднесли його земельну ділянку до господарської зони парку, не дотримуючись вимог щодо погодження та без належного встановлення меж парку.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що між сторонами відсутній публічно-правовий спір, оскільки оскаржувані накази міністерства не є нормативно-правовими актами та не змінюють правового статусу земель. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.
Верховний Суд, визнавши спір публічно-правовим, скасував рішення судів попередніх інстанції, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування фактичних обставин, зокрема щодо меж спірної земельної ділянки, її включення до території парку, належної процедури погодження та зонування.
Верховний Суд наголосив, що хоча накази Міндовкілля про затвердження проєкту організації території не є нормативно-правовими актами, встановлене ними функціональне зонування запроваджує публічно-правовий режим використання земель, який може безпосередньо обмежувати права та законні інтереси землекористувача. Відтак, спір щодо законності таких наказів та їх впливу на права особи є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд касаційної інстанції звернув увагу, що функціональне зонування території національного природного парку є інструментом регулювання режиму використання земель і підлягає погодженню із землекористувачами у разі включення їхніх ділянок до зон, відмінних від господарських. Верховний Суд визнав, що попередні інстанції не дослідили, чи отримувалося таке погодження від позивача.
Згідно з частиною третьою статті 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» діяльність на території національного природного парку провадиться згідно з проєктом організації території, а включення земель до інших зон, крім господарської, потребує погодження з користувачами. Верховний Суд послався на положення наказу Мінекобезпеки України від 06.07.2005 № 245 та вимоги до розроблення проєкту організації території, які передбачають обов’язкову участь заінтересованих сторін.
У постанові Верховного Суду підкреслено, що попередні суди не перевірили, чи дійсно земельна ділянка площею 269,6 га, яка перебуває у користуванні позивача, була включена до парку без відповідного вилучення або погодження, а також не встановили, до якої функціональної зони вона належить згідно з проєктом організації території.
Правові висновки Верховного Суду, висловлені у зазначеній справі, зводяться до того, що:
— проєкт організації території парку не є землевпорядною документацією, але визначає функціональне зонування, що впливає на режим використання земель;
— функціональне зонування національного природного парку, визначене в проєкті організації території, може обмежувати господарську діяльність землекористувачів;
— віднесення земель, включених до парку без вилучення, до зон, крім господарської (заповідної, регульованої чи стаціонарної рекреації), вимагає погодження з їхніми користувачами чи власниками;
— накази Міндовкілля, які затверджують зонування парку, як індивідуальні акти суб’єктів владних повноважень, можуть впливати на права суб’єкта господарювання, якщо його земельна ділянка включена до зон із природоохоронними обмеженнями.
Постанова Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 140/33101/23 (адміністративне провадження № К/990/35141/24).
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
