Профільний комітет рекомендував Верховній Раді прийняти в цілому як закон законопроект 11469 про множинне громадянство.
Пропонується концептуально змінити чинну редакцію Закону «Про громадянство України» та передбачити можливість існування у громадян України подвійного чи множинного громадянства. Так, буде встановлено необхідність визначення правового режиму одночасної належності громадянина України до громадянства (підданства) двох або більше держав. Чинний закон доповнять новою статтею 5-1, за якою визнаватимуться випадки множинного громадянства (підданства).
Крім того, цим законопроектом пропонується доповнити закон новою статтею 10-1 «Особливості набуття громадянства України та поновлення у громадянстві України для деяких категорій іноземців». Зокрема, передбачається надання громадянства України іноземцям у спрощеному порядку – але згідно з переліком держав, який визначатиме Кабмін.
Слід зауважити, що законопроект 11469 Президент вніс до Ради у серпні 2024 року. А до цього, як писала «Судово-юридична газета», у січні 2024 року, Володимир Зеленський реєстрував інший законопроект 10425 – також про множинне громадянство. Перший проект 10425, як і нинішній, передбачав запровадження спрощеного порядку набуття громадянства України для окремих категорій іноземців.
Попередній проект 10425 чітко перелічував країни, громадянам яких спростять доступ до українського паспорта. Зокрема, у п. 7 ст. 1 законопроекту було встановлено, що це такі країни, як Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Кіпр, Норвегія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словакія, Словенія, США, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швеція, Швейцарія, Японія. Їх громадяни у разі прийняття законопроекту отримували б право подати декларацію про визнання себе громадянином України та позбавлялися б обов’язку повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
Нинішній проект 11469 передбачає, що іноземці, які набувають громадянство України в спрощеному порядку, подають декларацію про визнання себе громадянином України – документ, у якому іноземець, який є громадянином (підданим) держави, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку, засвідчує, що в разі набуття громадянства України у правових відносинах з Україною визнає себе лише громадянином України.
Як зазначає Головне юридичне управління парламенту, такі положення стосуються лише іноземців з певних країн. Відтак ці положення мають ознаки дискримінації стосовно іноземців, які набувають громадянство України в загальному порядку (тобто, з інших країн, які не перелічить Кабмін). Адже такі іноземці разом із заявою про набуття громадянства зобов’язуються припинити іноземне громадянство.
«Крім того, положення нової статті 10-1 не узгоджуються між собою, оскільки, з одного боку, пропонується принцип єдиного громадянства в Україні, а з іншого – дозволяється іноземцю одночасно набути громадянство України, тобто мати статус біпатрида, що не випливає із змісту статті 4 Конституції України, якою закріплено принцип єдиного громадянства», зазначає ГЮУ ВР.
Також в управлінні звернули увагу, що спрощений порядок прийняття до громадянства, як правило, встановлюється для громадян певної держави на підставі двосторонніх міжнародних договорів за принципом взаємності.
Спрощений порядок набуття громадянами України громадянства (підданства) держав, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку, не може встановлюватися національним законом в односторонньому порядку, оскільки такі дії держави мали б стати предметом міждержавних домовленостей, згідно з основним принципом міжнародного права щодо міжнародного співробітництва, за яким держави зобов’язуються співробітничати одна з одною відповідно до Статуту ООН.
Крім того, замість обов’язку іноземця, передбаченого пунктом 2 ч. 2 статті 9 чинного Закону «Про громадянство України» щодо подання зобов’язання припинити іноземне громадянство, іноземцеві, який є громадянином (підданим) держави, включеної до переліку держав, громадяни (піддані) яких набуватимуть громадянство України у спрощеному порядку, передбачається дозволити подавати лише декларацію про визнання себе громадянином України для оформлення набуття, прийняття або поновлення у громадянстві України.
В управлінні також нагадали, що інститут громадянства України за своєю природою є конституційно-правовим інститутом, тому всі питання щодо легалізації множинного громадянства мають вирішуватись, насамперед, у конституційно-правовій площині.
Так, у статті 4 Конституції України встановлюється, що в Україні існує єдине громадянство.
У ч. 1 статті 25 Конституції України визначається, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Закріплений Конституцією принцип єдиного громадянства деталізується у пункті 1 статті 2 чинного Закону «Про громадянство України»: окремі адміністративно-територіальні одиниці не можуть мати свого громадянства; якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Отже, дотепер Україна не визнає можливих правових наслідків подвійного громадянства, однак не забороняє множинне громадянство.
«З таких самих міркувань Україна укладала міжнародні договори з питань громадянства. Тому запровадження інституту множинного громадянства в умовах дії режиму воєнного часу породжуватиме правові колізії, адже наявність в особи подвійного чи множинного громадянства потенційно може створювати істотні проблеми у вирішенні питань щодо проходження особами з подвійним/множинним громадянством військової служби; оподаткування; забезпечення дипломатичного захисту таких осіб; лояльності таких осіб до держав їх громадянства; реалізації такими особами виборчого права; зниження обороноздатності держави, зокрема шляхом ухилення осіб, що мають подвійне/множинне громадянство, від проходження військової служби та від кримінального чи іншого судочинства тощо», зазначили у Головному юридичному управлінні Верховної Ради.
Крім того, там звернули увагу на запропоноване визначення терміну «декларація про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України – документ, що засвідчує відмову іноземця від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав».
Отже, ця декларація подається іноземцем, який ще не набув громадянство України.
«У зв’язку з цим слід зауважити, що, по-перше, зміст цього документу не відповідає його назві, оскільки згідно з його визначенням йдеться тільки про засвідчення відмови від іноземного громадянства. По-друге, відмовляючись від належного громадянства, ще не набувши громадянства України, така особа стає апатридом (особою без громадянства), що не враховує правил статті 4 Європейської конвенції про громадянство.
І, по-третє, з огляду на другу частину назви цього документу («визнає себе лише громадянином України») особа, яка не має правового зв’язку з Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках, не може заявляти про те, що вона визнає себе громадянином України.
Це суперечить як міжнародно-правовому визначенню поняття «громадянство», так і національному (стаття 2 Європейської конвенції про громадянство, стаття 1 Закону «Про громадянство України»).
Такий законодавчий підхід не сприятиме дієвості принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, що вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини» – підкреслили у ГЮУ ВР.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
