Шлях відступу президента Франції Еммануеля Макрона від політичної та економічної кризи, що охопила Францію, тепер виглядає майже неможливо вузьким. Про це повідомляє Politico.
У понеділок, 8 вересня, його ключовий союзник прем’єр-міністр Франсуа Байру був повалений в результаті вотуму недовіри: 364 депутати проголосували за його відставку, і тільки 194 виступили на його підтримку.
Офіс Макрона негайно заявив, що він «у найближчі кілька днів» призначить п’ятого прем’єр-міністра, але є серйозні сумніви, що новий призначенець виявиться більш успішним, ніж Байру, у продавлюванні десятків мільярдів євро бюджетних скорочень, необхідних для порятунку другої за величиною економіки ЄС від боргової кризи, що розростається.
Макрон зараз перебуває під прицілом громадськості напередодні загроз загальнонаціональної зупинки роботи уряду 10 вересня та великих протестів, запланованих профспілками на 18 вересня. Рейтинг президента впав до рекордно низького рівня: опитування показують, що сьогодні він більш непопулярний, ніж на піку протестів «жовтих жилетів» у 2018 і 2019 роках, однієї з найсерйозніших криз за всю його кар’єру.
Бувши впевненим у своїй здатності виплутатися, подібно до Гудіні, з найскладніших ситуацій, Макрон як і раніше сподівається на угоду з поміркованими лівими, центристами та консервативною партією Les Républicains, щоб сформувати уряд меншості, який, нарешті, зможе досягти угоди щодо бюджету.
Але Макрон майже напевно хапається за соломинку у країні, яка виглядає дедалі більш некерованою, зазначає видання. Масштаб поразки Байру в парламенті в понеділок і сигнали, що надходять від законодавців, вже говорять про те, що його зусилля приречені від самого початку.
Макрон намагається утримати центр
У день драматичних засідань парламенту опозиційні партії обрушилися з критикою на Макрона як на головного діяча, відповідального за глухий кут у Франції.
«Є тільки одна людина, відповідальна за кризу, за фіаско та нестабільність — це президент Республіки», — заявив Борис Валло, парламентський лідер Соціалістичної партії.
Лідер парламентської партії комуністів Стефан По порівняв кризу з «Порятунком рядового Раяна», а Байру став «четвертим прем’єр-міністром, що впав, аби врятувати президента Макрона».
Після голосування багато хто закликав Макрона піти у відставку. «Президент не хоче змінювати свою політику? Що ж, доведеться змінити президента», — заявила Матильда Пано, голова парламентської фракції вкрай лівої партії «Нескорена Франція».
Макрона чекає складне завдання зі збереження єдності центру, тоді як вкрай праве «Національне об'єднання» — партія, що лідирує в опитуваннях громадської думки, — і вкрай ліві ведуть активну боротьбу з істеблішментом, погрожуючи повалити будь-яку майбутню адміністрацію, яка скоротить державні витрати. Досягнення «золотої середини» ускладнене, оскільки лівоцентристські соціалісти та правоцентристські республіканці принципово розходяться в думках щодо цілей економічної політики, попри зростаючі побоювання, що нездатність Франції навести лад у своїх бухгалтерських книгах може зрештою створити додаткове навантаження на фінанси ЄС.
Усі погляди на соціалістів
У своїй прощальній промові перед Національними зборами Байру застеріг від самозаспокоєності з приводу глибини фінансової кризи у Франції, заявивши, що країна страждає від «небезпечного для життя» рівня заборгованості.
«Ви маєте владу повалити уряд», але не «стерти реальність», — заявив він законодавцям.
Але дуже скоро лідери опозиції стали розглядати сценарії, які можуть виникнути після Байру. Відчувши, що у лівих з’явилася можливість, соціаліст Валло закликав ліберального президента Макрона «виконати свій обов’язок» і призначити прем’єр-міністра з їхніх лав. Він розхвалював «інший шлях» для Франції, який включав би в себе те, що він назвав більш справедливою податковою політикою, і заявив, що соціалісти виступлять проти запропонованого Байру скасування двох свят.
До вечора понеділка обговорювалися різноманітні сценарії за участю Соціалістичної партії. Серед них — велика коаліція, сформована консерваторами та соціалістами (що найменш імовірно), і пакт про ненапад, згідно з яким соціалісти утримаються від повалення правоцентристського уряду на чолі з лівоцентристом в обмін на бюджетні поступки.
Також обговорюється аналогічна угода з партією «Республіканці», згідно з якою останні утримаються від повалення уряду лівих в обмін на бюджетні поступки.
Водночас, Лоран Вок’є, парламентський лідер партії Les Républicains, попередив у понеділок, що його партія не підтримає соціалістичний уряд, який занадто сильно натхненний іншими, більш радикальними лівими партіями, з якими вони виступали на торішніх виборах у рамках панлівого угруповання під назвою «Новий народний фронт».
Крім того, з урахуванням того, що місцеві вибори призначено на березень 2026 року, жодна опозиційна партія насправді не захоче вступати в союз з президентом Макроном.
І навіть якщо вище керівництво центристських партій погодиться співпрацювати щодо бюджету, немає жодних гарантій, що рядові законодавці наслідуватимуть їхній приклад.
Лідерка вкрай правих Марін Ле Пен також висловила сумнів у здатності Макрона утримати центр і домогтися згоди будь-якого альянсу лівих і правих щодо бюджету. Єдиним варіантом, на її думку, було призначення виборів. «Розпуск парламенту буде не вибором, а обов’язком», — заявила вона. Однак ці вибори навряд чи зможуть усунути розбіжності, що лежать в основі паралізуючого національного глухого кута.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
