Стан здоров’я особи та необхідність у застосуванні того чи іншого примусового заходу медичного характеру має бути встановлено саме на момент судового розгляду. Надалі доцільність у застосуванні таких заходів перевіряється через кожні 6 місяців. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 31 липня 2025 року у справі №285/1934/16-к.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Суди попередніх інстанцій визнали особу такою, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 115 КК, та застосували до неї примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом. У касаційній скарзі сторона захисту вказує, що суд апеляційної інстанції не встановив необхідність застосування щодо особи примусових заходів медичного характеру на момент постановлення ухвали, пославшись на дані висновку судово-психіатричної експертизи, проведеної у 2016 році, а доводи сторони захисту про зміни у стані здоров’я особи і втрату ним суспільної небезпечності проігнорував.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування позиції ККС ВС вказав, що стан здоров’я особи та необхідність у застосуванні того чи іншого примусового заходу має бути встановлено саме на момент судового розгляду. Потім доцільність у їх застосуванні перевіряється через кожні 6 місяців.
У цьому кримінальному провадженні апеляційний суд послався на дані висновку судово-психіатричної експертизи від 14.06.2016, згідно з якими особа у період вчинення кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється (22.03.2016), виявляла ознаки хронічного маячного розладу, за своїм психічним станом не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.
На теперішній час особа виявляє ознаки хронічного маячного розладу, за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За психічним станом особі рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Також апеляційний суд послався на показання лікаря, який в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що особа перебуває на обліку у лікаря-психіатра та страждає на психічний розлад із маячним синдромом, клініка такого захворювання формується протягом деякого часу, після проведення експертиз стан особи не змінився.
Однак апеляційний суд не врахував, що зазначена експертиза була проведена за 8 з половиною років до постановлення ухвали цього суду, що не дає достатніх підстав для обґрунтованого висновку про необхідність застосування щодо особи примусових заходів медичного характеру та визначення їх виду з урахуванням його дійсного стану здоров’я на момент розгляду кримінального провадження.
Що ж стосується показань у суді першої інстанції лікаря-психіатра, на які послався у своїй ухвалі апеляційний суд, то в апеляційних скаргах сторона захисту стверджувала,що у своїх показаннях лікар зазначав про те,що за станом здоров’я на цей час особа не становить суспільної небезпеки для себе та оточуючих, проходить лікування й реабілітацію за місцем проживання, проте в ухвалі місцевого суду його показання відображені недостовірно і суперечливо.
На підтвердження цього факту сторона захисту в апеляційних скаргах просила повторно дослідити показання лікаря-психіатра, а також документи щодо актуального стану здоров’я особи, факту його проживання разом із братом, який на постійній основі здійснює догляд за ним, його характеристику за місцем проживання, які проігнорував місцевий суд.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
