Війна все спише?
Вищий антикорупційний суд розглянув незвичну справу, в якій переплелися воєнна реальність і юридичні тонкощі. Обвинувачений у зловживанні службовим становищем чиновник, після восьми років судових засідань, несподівано вирішив мобілізуватися. Офіційно – щоб служити країні, неофіційно – щоб уникнути вироку. Суддям ВАКС довелося визначити: чи може сам факт бажання захищати державу стати підставою для звільнення від кримінальної відповідальності?
Вивчаючи матеріали справи №761/40713/17, ВАКС намагався знайти баланс між громадянським обов’язком і принципом невідворотності покарання. Цей процес триває ще з 2017 року. Обвинуваченим є колишній посадовець, – фігурант за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу (звинувачується у зловживанні владою, що завдало державі збитків).
За даними слідства, упродовж 2015-2016 років він приймав незаконні рішення щодо розстрочення сплати податкового зобов`язання (боргу), внаслідок чого до державного бюджету не надійшла рентна плата на загальну суму понад 2 млн грн.
Тривалий час колишній посадовець перебував на свободі під заставою в 27 млн грн, відвідував засідання і, здавалося б, не давав підстави для підозри. Але в квітні 2025 року ситуація кардинально змінилася: обвинувачений через свого знайомого домовився з командиром частини, щоб стати солдатом. У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі одразу ж запідозрили: така мобілізація призведе не лише до призупинення справи, а й до закриття кримінального провадження у подальшому. Адже, зважаючи на вимоги ст. 49 КК, у квітні 2026 року закінчуються строки давності притягнення до відповідальності.
Прокурор подав клопотання: або збільшити заставу, або взяти обвинуваченого під варту через нові ризики. Виявилося, що екс-чиновник не лише подав заяву на мобілізацію, а й міг отримати візу репатріанта до Ізраїлю. Його діти ще з 2022 року мешкають за кордоном. Усе це, на думку сторони обвинувачення, свідчить про намір втекти за кордон або ж, принаймні, затягнути розгляд справи з метою її закриття.
У свою чергу, адвокат намагався довести, що така позиція прокурора не відповідає дійсності: мовляв, підзахисний не переховується, не збирається виїжджати за межі країни, а навпаки – виявив бажання захищати державу. Як з’ясувалося, у даній ситуації є набагато більше нюансів, аніж просто патріотичний порив. Суддям довелося розібратися, наскільки мобілізація була необхідною. Річ у тому, що обвинувачений має трьох неповнолітніх дітей. За законом така особа має право на відстрочку і не підлягає призову на військову службу. Навіщо ж тоді мобілізували багатодітного батька, який має право залишатися вдома? І чи не було це формальним підходом, що дозволяє зупинити судовий процес на невизначений строк?
Згідно ст. 335 КПК, якщо обвинувачений був призваний під час мобілізації, суд зупиняє провадження до його звільнення з військової служби. Для справи, яка й так ледве просувається, це означало б фактичну паузу, можливо аж до закінчення війни.
Патріотизм і процесуальний ризик
ВАКС опинився перед дилемою: зупинити провадження через мобілізацію чи все ж таки проаналізувати факти, що вказують на багато дивних збігів. По-перше, обвинувачений захотів стати солдатом лише на четвертому році війни. По-друге, він робив це вже після того, як строки давності почали підходити до завершення. І по-третє, сам факт наявності трьох дітей позбавляє його статусу військовослужбовця. Усе це разом розцінювалось як можлива спроба затягнути процес для уникнення покарання.
Допускаючи можливість обґрунтованості висунутого обвинувачення проти екс-чиновника, судді констатували, «що закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК, означало б не притягнення його до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення». Прокуратура підсилила цю аргументацію тим, що обвинувачений уже не вперше демонструє схильність до втечі. Ще до початку повномасштабного вторгнення він звертався до посольства Ізраїлю щодо можливості отримання документів для репатріації. А після того, як діти виїхали за кордон, об’єктивних причин залишатися в Україні, окрім судової заборони, у нього не лишилося. На думку обвинувачення, необхідно посилити запобіжний захід щодо обвинуваченого, щоб потім шукати його за межами країни.
Незважаючи на спроби адвоката представити свого підзахисного як захисника держави, судді дійшли до іншого висновку: добровільне бажання служити не скасовує того факту, що воно може бути використане як процесуальний інструмент. Простіше кажучи, коли військовий обов’язок стає способом уникнути правосуддя, суспільство програє двічі – і на війні, і в суді.
У своїй ухвалі ВАКС підняв ще одну проблему – спроби затягування. Справа розглядається вісім років. Це створює окремий ризик – сплив строків давності. Якщо призупинити провадження в цьому році, то вже в наступному – його доведеться закрити без вироку. Тобто вже буде не виправдання, а юридичне забуття.
Під час процесу захист наводив довідки про серйозні захворювання: від рака щитоподібної залози до гіпертонії. Проте ВАКС зазначив, що такі діагнози – не підстава для зміни запобіжного заходу, а лише фактор, який може бути врахований у поєднанні з іншими обставинами. Важливо інше: чи виконує обвинувачений процесуальні обов’язки, чи дійсно приходить до суду. А статистика засідань свідчить: із 2022 року він пропускав частину засідань, пояснюючи це станом здоров’я або зайнятістю. Суд вирішив, що така поведінка не може розглядатися як належна.
Прокурор просив узяти колишнього чиновника під варту або хоча б збільшити розмір застави. Захист заперечував, наголошуючи на тому, що навіть 27 млн грн – надмірна сума. У підсумку ВАКС постановив: клопотання Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (про зміну запобіжного заходу) задовольнити частково, обвинуваченого взяти під варту негайно і визначити йому заставу в розмірі 40 млн грн.
Судова зала як дзеркало країни
Ця справа – не просто юридичний сюжет, а свідчення всієї системи правосуддя під час війни. У країні, де кожен другий чоловік може бути мобілізований, суди стикаються з новими викликами. Що робити, коли обвинувачений іде на фронт? Зупиняти провадження чи продовжувати розгляд? А якщо такий «солдат» служить лише на папері?
ВАКС своєю ухвалою поставив чітку межу: мобілізація не може бути індульгенцією. Суд має право й обов’язок перевіряти, – чи дійсно призов був законним, а не вигаданим для уникнення відповідальності. Це особливо важливо для антикорупційних справ, де ставки високі, а затягування – найпоширеніша тактика адвокатів.
Враховуючи сучасні реалії, судова система не повинна бути заручником воєнного стану. І саме такі історії формують майбутню практику. Якщо сьогодні держава заплющить очі на можливість маніпулювання мобілізацією, завтра будь-який фігурант корупційної справи може знайти собі «захист» у вигляді камуфляжу. І тоді сама ідея рівності перед законом втратить сенс.
Ця історія показує, що війна – не лише на фронті. Вона – і в судах, і в головах, і в кожному рішенні, яке має балансувати між обов’язком і правом. Судді ВАКС, по суті, нагадали: патріотизм – не спосіб уникнути правосуддя, а обов’язок не підривати довіру до нього.
Згадана справа, напевно, завершиться не швидко. Попереду – нові засідання, нові клопотання, можливо, навіть спроби змінити запобіжний захід. Але головне питання залишається незмінним: чи стане закон сильнішим за людську вигадливість і хитрість? Бо ж допоки одні боронять державу на передовій, інші намагаються знайти лазівки у прогалинах закону.
Рішення суду стало для суспільства чітким сигналом: служба в армії – честь, а не щит від правосуддя. І саме поняття «мобілізація» не повинно вважатися новим синонімом слова «недоторканність».
Автор: Валентин Коваль
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
