Велика Палата Верховного Суду ухвалила важливе рішення у справі №754/947/22, відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах 756/3462/20, 557/1226/23, 904/4027/22 та 852/2а-1/24, де підходи щодо зупинення провадження були іншими, та уточнила порядок розгляду судових справ за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану.
Під час дії воєнного стану суди мають виходити з того, що:
- Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан. Тому для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (а також аналогічних норм ГПК і КАС) не потрібно додаткових підтверджень цього факту.
- Належним доказом для зупинення провадження є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі — військовий квиток, наказ командира тощо.
Проте, якщо військовослужбовець не бажає, щоб провадження у його справі зупиняли, і наполягає на її розгляді (особисто чи через представника), суд повинен врахувати його волю та продовжити розгляд.
Як розвивались події
Історія, що призвела до прецеденту, почалася звичайним побутовим конфліктом. Як сказав би класик, все зіпсувало квартирне питання.
В січні 2022 року жителька Києва звернулася до Деснянського районного суду з позовом проти співвласника квартири. Квартира – у рівних частках у власності подружжя, яке розлучилося. Позивачка пропонувала продати майно або укласти нотаріальний договір про порядок користування, але відповіді не отримала. Спори виникли щодо доступу до помешкання та оплати комуналки.
У квартирі зареєстровані четверо: позивачка з неповнолітнім сином, відповідач з донькою. Без реєстрації проживає дружина відповідача. Позивачка просила суд виділити:
- Їй – кімнату 14,9 м²;
- Відповідачу – кімнату 16,9 м²;
- Спільно – кімнату 9,9 м², коридор 12,3 м², кухню 7 м², ванну 2,5 м², вбиральню 1,1 м² та комору 1,1 м².
Третя особа – Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської РДА – захищала інтереси малолітніх.
Районний суд 20 вересня 2022 року відмовив у клопотанні про зупинення справи через службу відповідача в ЗСУ. Докази (повістка та військовий квиток) визнали недостатніми. Того ж дня суд задовольнив позов, встановивши порядок користування майном та розподіливши судові витрати.
Але Київський апеляційний суд 6 березня 2023 року зупинив провадження до "припинення служби" відповідача, посилаючись на ст. 251 та 253 ЦПК України. Підставою стали нові докази: статус солдата з 16 вересня 2022 року у військовій частині.
Позивачка подала касацію, вимагаючи скасувати ухвалу та продовжити розгляд. Верховний Суд відкрив провадження 3 липня 2023 року.
30 квітня 2025 року Третя палата Касаційного цивільного суду передала справу до Об'єднаної палати для відступу від попередніх висновків ВС.
Об'єднана палата 19 травня 2025 року повернула справу, бо аналогічні висновки є в постановах Касаційного господарського (справа № 904/4027/22) та адміністративного (№ 852/2а-1/24) судів.
Зрештою, 4 червня 2025 року Третя палата передала справу до Великої Палати для вирішення питання з наступних міркувань.
Введення на території України воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період, упродовж якого, зокрема здійснюється мобілізація.
У зв`язку з цим з оголошенням воєнного стану на всій території України ЗСУ починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу.
Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.
Військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка незадіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не виключає його оперативного відрядження до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. На переконання колегії суддів, у цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій.
Тому, з урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде саме про переведення ЗСУ на воєнний стан. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об`єктивно не перешкоджають йому приймати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання військовослужбовцем свого права, залежить від його власної совісті. Це не позбавляє суд права оцінювати ці дії з точки зору добросовісності учасника процесу.
Колегія суддів також зазначила, згідно з абзацом першим частини першої статті 3 Закону № 389-VIII командир військової частини наділений повноваженнями видавати довідку за формою № 5, передбачену Інструкцією, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ. А факт дії введеного Указом воєнного стану та пов`язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан. Водночас ця довідка за формою № 5 не може бути єдиним можливим відповідним доказом, оскільки довідки, надані у справі № 461/5209/19 також жодним чином не протирічать підтвердженню факту перебування відповідного військовослужбовця у складі ЗСУ, переведених на воєнний стан.
КЦС ВС також звернув увагу на те, що у разі смерті або оголошення померлою відповідної особи за умови, що вище зазначені обставини не настали, поновлення, зупиненого на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, провадження відповідно до такої основної засади (принципу) цивільного судочинства як пропорційність позбавлене сенсу, якщо відповідні спірні правовідносини допускають правонаступництво, оскільки у суду виникає обов`язок зупиняти провадження у справі вже на підставі пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України - смерть або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. У цьому випадку поновлення окремим судовим рішенням провадження у справі через зникнення підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, та чергове зупинення цього провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України не відповідатиме зазначеній засаді (принципу) цивільного судочинства. Тому у цій ситуації раціональним буде поновлення провадження у справі після вирішення питання процесуального правонаступництва у зупиненому провадженні з поясненням у відповідному судовому рішенні зміни підстав зупинення провадження у справі.
ВП ВС визнала аргументи переконливими та прийняла справу за ч. 3 ст. 403 ЦПК для відступу від попередніх висновків.
Автор: Тарас Лученко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
