Здійснюючи свою діяльність, приватний виконавець самостійно призначає суму оплати своїх послуг. При цьому є обов'язкові платежі.
У державах, в яких діє система приватних виконавців, ці платежі покладаються в основному на боржника. У країнах з державною системою виконання рішень такі витрати покладаються на платників податків. При цьому витрати не стають менше — їх просто не видно.
Про це розповів представник Королівської професійної організації судових виконавців Оскар Янс під час конференції «Становлення та функціонування системи приватного виконання судових рішень: європейський досвід та тенденції».
Крім обов'язкових платежів, які повинен зробити боржник, чимала частка витрат припадає і на кредитора. Власне, кредитор оплачує роботу приватного пристава, а також несе інші витрати. Тому, як правило, перш ніж почати процедуру стягнення, голландські кредитори просять приставів оцінити перспективу і прибутковість виробництва. За підсумками оцінки часто виявляється, що починати процедуру для кредитора буде невигідно.
Якщо ж процедура буде розпочата, то кредитор повинен розуміти, що кожна дія виконавця матиме свою ціну. Ціну встановлюють пристави. При цьому така ціна повинна бути конкурентною.
Знизити ціну можна, наприклад, за рахунок її складових. Так, значну частину ціни становлять витрати на поїздки. Якщо у пристава великий портфель справ, то він може розпланувати свій час таким чином, щоб за одну поїздку охопити відразу кілька клієнтів — так йому вдасться заощадити.
Як упевнений Оскар Янс, це ж може стосуватися і державного виконавця. Державний виконавець також має враховувати закони підприємництва і працювати на отримання доходу.
Конференція організована Міністерством юстиції України спільно з Координатором проектів ОБСЄ в Україні, Проектом ЄС «Підтримка реформ у сфері правосуддя в Україні», Центром комерційного права, Європейським банком реконструкції та розвитку, Міжнародною організацією з розвитку права.
