Оптимальна, найкраща форма влаштування дитини в нову сім'ю з точки зору захисту його прав та інтересів — усиновлення (удочеріння). Усиновлення — це оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) передача на виховання в сім'ю дитину на правах дочки чи сина. Усиновлення є правовим актом, в результаті якого дитина отримує нових батьків і припиняється його юридичний зв'язок зі старою родиною.
Переважне право на усиновлення дитини мають родичі незалежно від місця їх проживання. Це рідні тітки і дядьки, бабусі і дідусі, двоюрідні близькі, повнолітні брати та сестри. Але якщо дитина має, наприклад, рідних тітку або дядька, то це ще не означає, що вони можуть стати його усиновлювачами. Причин тут як мінімум дві. Перша — небажання дитини, адже не завжди у родичів можуть скластися хороші взаємини з чадом. Друга причина — відсутність бажання всиновлювати у самих родичів. До речі, якщо є сумніви, то психологи радять утриматися від прийняття дитини в свою сім'ю.
Акцентуємо увагу на процедурі усиновлення рідними, які бажають усиновити дитину, але живуть закордоном. Міждержавне усиновлення — це окрема специфіка міжнародного права. Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», міжнародне усиновлення є остаточною мірою і застосовується тільки в тому випадку, коли хлопчика або дівчинку — громадянина України — прийняти в сім'ю в нашій країні неможливо.
За загальним правилом, дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо йому вже виповнилося п'ять років, і він не менше року перебуває на обліку, тобто відомості про нього внесені до Всеукраїнського банк даних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Варто зазначити, що для родичів вік і термін перебування чада на обліку можуть бути змінені. Винятками також є наявність у дитини захворювань, зареєстрованих згідно з указом МОЗ, а також готовність попечителя взяти в сім'ю двох і більше дітей.
Якщо дитину одночасно бажають усиновити родичі-іноземці та родичі, які проживають на території України, то перевага буде на боці останніх. Крім цього, усиновителем може бути особа, що старша за дитину не менше ніж на 15 років. При цьому різниця у віці між усиновлювачем та дитиною не може бути більше 45 років.
Якщо родичі, які проживають за кордоном України, рішуче налаштовані усиновити дитину, то перед подачею документів до служби у справах дітей та в нашій країні, вони повинні потурбуватися про дозвіл на усиновлення дитини, який має українське громадянство, в своїй країні. Також їм потрібно написати заяву про бажання усиновити дитину і надати перелік довідок. Якщо це сімейна пара, то вони подають спільну заяву; якщо усиновлювачем є один з подружжя, то подається письмова нотаріально завірена згода на усиновлення чоловіка або дружини.
Звертаємо увагу: якщо іноземці-усиновителі є родичами, то вони необов'язково повинні бути одруженим. Вони звертаються до Міністерства соціальної політики і надають довідки, що підтверджують їх лінію споріднення, склад сім'ї, стан здоров'я (відсутність залежностей), дієздатність, матеріальне забезпечення (документ з місця роботи) та інші папери (за потребою). При цьому слід потурбуватися про переведення зазначених довідок на українську мову. Повний перелік необхідних документів можна знайти в Постанові Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року.
Хто не може стати усиновлювачем дитини? Чи можна прийняти в сім'ю дитину без її згоди? Про це дізнаєтеся в наступних «Юридичних порадах».
