Поки на підпис Президенту України готується прийнятий Верховною Радою законопроект про зміни до Цивільного процесуального кодексу України, Господарського та Кодексу адміністративного судочинства України №6232, юридична спільнота продовжує обговорювати проблемні моменти нових нормативних актів.
Про те, чи зможуть новації забезпечити ефективність процесу, «Судово-юридичній газеті» в ексклюзивному коментарі розповів суддя Личаківського районного суду Львова Сергій Гирич.
«Зміни до Цивільного процесуального кодексу України, Господарського та Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) (законопроект №6232), як уже зазначалося, повинні запустити роботу нового ВС, а також якісно поліпшити судочинство в усіх судах. Що ж нового і прогресивного в цих змінах, і які недоліки законопроектів?
Основна ідея змін — забезпечення ефективності судового процесу. З цим пов'язане удосконалення принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, пропорційності, а також механізмів, що сприяють цій меті, — запобігання зловживанню правами, визначення чітких процесуальних строків для здійснення тих чи інших дій сторін, послідовне впровадження «електронного суду».
Наприклад, удосконалення принципу змагальності полягає в тому, що, згідно з ЦПК, тепер не тільки позивач зобов'язаний подати позов, який повинен відповідати певним вимогам закону, але і відповідач зобов'язаний представити свої заперечення з доказами в свою користь, а треті особи — пояснення на позов або заперечення, які теж повинні відповідати певним вимогам. Відразу скажу, що ці зміни можуть виявитися неефективними, і поясню чому.
У ЦПК чітко визначені строки для процесуальних дій сторін, а також строки призначення справ до розгляду в попередньому або судовому засіданні. Ст. 131 проекту ЦПК передбачає порядок вручення судової повістки або повідомлення. Ми знаємо, які проблеми зараз існують в зв'язку з тим, що сторона, яка не зацікавлена в процесі, не отримує судову повістку, і та повертається до суду з відміткою пошти про закінчення строків її зберігання. Ці проблеми будуть ще більш відчутні за новим Кодексом, оскільки кожна дія сторін регламентована строками.
Сумнівними здаються і зміни в частині повідомлення відповідача, місце реєстрації якого невідомо, на веб-сайті судової влади. Повідомлення про це в загальноукраїнській і місцевій газеті було б більш ефективним.
До позитиву відношу передбачені в проекті механізми запобігання зловживанню процесуальними правами, в т. ч. введення штрафу за зловживання процесуальними правами або за бездіяльність, спрямовану на перешкоджання судочинства. Однак і тут є проблеми, оскільки суду доведеться самостійно кваліфікувати такі зловживання. Під час обговорення правок до кодексів в сесійній залі були деякі обґрунтовані пропозиції для боротьби зі зловживанням процесуальними правами. Наприклад, ми знаємо, як сторона шукає «потрібного» суддю для розгляду справи шляхом вкидання на авторозподіл кілька аналогічних позовів. Щоб виключити це, була пропозиція передавати всі інші подані позови першому обраному системою судді. Але правка не пройшла.
Одне зі спірних нововведень — монополія адвокатів на представництво в судах, спочатку в Верховному Суді, а потім у всіх судах, за винятком трудових і малозначних справ. Особисто я ці зміни схвалюю. Занадто багато останнім часом з'явилося в судах «громадських представників», які, не маючи юридичної освіти та найменшого поняття про судочинство, надають послуги громадянам. Суд — це орган, який вирішує юридичні суперечки, і на засіданні повинна звучати мова юриспруденції, а не 3-годинні виступи ораторів, які починають за здоров’я, а закінчують за упокій.
Не вважаю потрібними зміни в частині обмеження гласності процесу або, простіше сказати, права сторін вести відеофіксацію слухання справи. Якщо законодавець бажає дати суду право вирішувати питання про те, дозволяти чи ні знімати процес, то необхідно внести зміни до Закону №192-VIII від 12.02.2015.
Також позитивним є введення в КАС можливості розгляду «типових справ». Це сприятиме ефективності судочинства, оскільки «пенсійні» та інші «соціальні» справи дійсно часто є типовими, і не буде необхідності розглядати кожну окремо, що розвантажить суди», — підкреслив Сергій Гирич.
