Стягнення аліментів на користь одного з подружжя можливе тільки в разі якщо його доходи, на момент звернення до суду, нижчі за прожитковий мінімум.
Постановою Верховного Суду України від 16.08.2017 року по справі №6-1111цс17 про стягнення аліментів, було скасовано рішення попередніх судових інстанцій, якими позов про стягнення аліментів був задоволений.
По суті спору, йдеться про те, що позивач після розірвання шлюбу звернувся до відповідачки про стягнення з неї аліментів. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він втратив працездатність до розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, а відповідачка може надавати таку допомогу, і просив стягувати з неї на його утримання по 1/4 частини від його заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення даного позову. За результатами судового розгляду суди попередніх інстанцій позовні вимоги позивача задовольнили.
Відповідно до проведеного юридичного аналізу правових норм ст. 75, 76 СК України, ВС України відзначив, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися при наявності юридичних складових — сукупності певних умов, зокрема: перебування в зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу — якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або в протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижче прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.
Таким чином, право на утримання (аліменти) має вказана вище непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
ВС враховуючи, встановлені судами обставини справи, про розмір отримання, доходів, які були вище прожиткового мінімуму, встановленого Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» на час звернення до суду.
Дійшов висновку, що на момент звернення з позовом до суду позивач отримував пенсію по інвалідності в розмірі 1 тис. 148 грн. 72 коп., його доходи забезпечували йому прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому його не можна вважати особою, що потребує матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75 СК України.
Однак зазначених обставин суди при розгляді справи не врахували і неправильно застосували норми Статті 75 СК України, що призвело до неправильного вирішення справи і скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Нагадаємо, Європейський суд з прав людини зобов'язав Україну зрівняти права матері і батька в опіку над дитиною при розлученні. Відтепер суди при вирішенні питання опікунства будуть враховувати всі чинники щодо батька і матері.
