Підприємство вирішило відправити свій вантаж (паливну деревину) до місця доставки за допомогою української залізниці (Перевізник). Однак Відправник невірно вказав в накладних пункт призначення. Помилився в станціях.
За помилки в адресі доставки Перевізник наклав на Підприємство штраф в розмірі 91 930 грн на підставі статей 118 і 122 Статуту залізниці України. Перевізник виграв всі судові інстанції, але частково. Суди вирішили стягнути з Відправника суму в 5 разів меншу, а саме 18 386 грн.
Вся справа в тому, що це договір перевезення. Згідно ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються законами та транспортними статутами. Відповідальність сторін щодо перевезень визначається договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами.
Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України відповідальність господарських суб'єктів за договором перевезення встановлюється транспортними кодексами.
Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету міністрів №457 ще в 1998 році. Зараз діє редакція від 2015 року.
Стаття 2 Статуту визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом. У ч. 1 ст. 24 Статуту закріплено норму, згідно з якою вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки помилковості або неточності відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно вказану в накладній адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі, встановленому ст. 118 Статуту. Тобто штраф у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому суд зазначив, що штраф підлягає стягненню за сам факт вчинення відправником зазначених порушень, незалежно від того, чи зазнала залізниця збитків від таких порушень.
Таким чином, судом встановлено правомірність нарахування Перевізником штрафу в зазначеному розмірі. Однак суд вирішив зменшити цей розмір.
Суд послався на те, що Відповідач є державним підприємством, зазначені помилки не принесли Позивачу збитків, а розмір штрафу досить великий і необ'єктивний в порівнянні з допущеними помилками Відправника.
Розмір неустойки може бути зменшений рішенням госпсуду відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦКУ, ст. 233 ГКУ, п. 3 ст. 83 ГПК — штраф значно перевищує розмір збитків. При цьому треба враховувати: ступінь виконання боржником своїх зобов'язань; майновий стан сторін; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу в тому випадку, якщо порушення зобов'язань не привело до збитків інших учасників господарських відносин.
З повним текстом рішення ВГСУ від 2 листопада 2017 року можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» пояснювала, чи можна змінити підсудність для перегляду програної справи.
