Рівненський апеляційний суд скасував рішення місцевого суду, який відмовив у стягненні аліментів із синів на користь їхнього непрацездатного батька, та зобов’язав відповідачів сплачувати аліменти. Водночас суд відхилив вимогу про стягнення додаткових витрат на лікування через брак доказів щодо доходів відповідачів, а також відмовив у звільненні синів від обов’язку утримувати батька.
Суть справи
Позивач, особа з інвалідністю, звернувся до суду з позовом до своїх синів, вимагаючи стягнення аліментів на своє утримання та додаткових витрат на лікування через хронічні захворювання. Місцевий суд відмовив у задоволенні позову, але водночас задовольнив зустрічний позов одного з синів, звільнивши його від обов’язку утримувати батька. Представниця позивача оскаржила це рішення в Рівненському апеляційному суді, наполягаючи на його скасуванні та стягненні аліментів. Апеляційний суд переглянув справу, дослідивши матеріальне та сімейне становище сторін, а також обставини, пов’язані зі станом здоров’я позивача.
Позиції сторін
Позивач стверджував, що через інвалідність він є непрацездатним, отримує пенсію, яка не покриває всіх витрат, пов’язаних із його хронічними захворюваннями, зокрема на постійне медичне спостереження, стаціонарне та санаторно-курортне лікування. Він посилався на ст. 51 Конституції України та ст. 202 СК України, які зобов’язують повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків. Позивач наголошував, що не ухилявся від виконання батьківських обов’язків і не має заборгованості зі сплати аліментів на синів.
Відповідачі, сини позивача, у своєму зустрічному позові просили звільнити їх від обов’язку утримувати батька, посилаючись на попередні судові спори щодо аліментів на дітей. Проте вони не надали доказів того, що позивач ухилявся від виконання батьківських обов’язків чи що вони самі не в змозі надавати матеріальну допомогу.
Що вирішив суд
Рівненський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу позивача, скасувавши рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні аліментів. Суд установив, що позивач є особою з інвалідністю безтерміново, отримує пенсію, яка, попри перевищення прожиткового мінімуму, не забезпечує всіх потреб, пов’язаних із його станом здоров’я. Апеляційний суд послався на ч. 1 ст. 202 СК України, яка зобов’язує повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків, що потребують матеріальної допомоги, за відсутності підстав для звільнення від цього обов’язку, передбачених ст. 204 СК України.
Суд не знайшов доказів ухилення позивача від батьківських обов’язків, а наявність попереднього спору щодо аліментів на дітей не вважав підставою для звільнення синів від утримання батька. Апеляційний суд визначив розмір аліментів у розмірі 1/8 частини всіх видів доходу кожного з синів щомісячно та довічно, враховуючи матеріальне становище позивача та його потреби.
Водночас суд відмовив у стягненні додаткових витрат на лікування, оскільки позивач не надав доказів щодо доходів відповідачів, які б дозволили оцінити їхню спроможність покривати такі витрати (ч. 1 ст. 203 СК України). Зустрічний позов синів про звільнення від обов’язку утримувати батька також був відхилений, оскільки не було встановлено підстав, передбачених законом.
Висновок суду
Суд апеляційної інстанції постановив відмовити у задоволенні позову відповідачів про їх звільнення від обов’язку утримувати непрацездатного батька.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 4 вересня 2025 року у справі № 569/5826/23 (провадження № 22-ц/4815/996/25).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
