Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат провів лекцію «Вступ до фраудаторності правочину» для студентів Київської школи економіки, під час якої розповів про історію виникнення цього правового інституту, його розвиток у зарубіжних правопорядках і сучасну судову практику України.
Суддя пояснив, що принцип fraus creditorum (з лат. — «на шкоду кредиторам») – вчинення боржником правочинів, спрямованих на зменшення власного майна з метою приховати його від звернення стягнення кредиторів, був сконструйований у преторському праві після того, як примусове виконання судових рішень почало відбуватися шляхом звернення стягнення на майно боржника. Згодом цей підхід трансформувався в інститут actio Pauliana, що діяв у класичному римському праві (I–III ст. н. е.) для захисту кредиторів від недобросовісних дій боржників.
Під час лекції Василь Крат також навів приклади сучасного застосування конструкції фраудаторності у правових системах Франції, Італії, Іспанії та Великої Британії. Лектор звернув увагу, що в 2016 році до Цивільного кодексу Франції були внесені зміни стосовно гарантій прав кредиторів на виконання зобов’язань боржником. Зокрема, кредитор може позиватися від свого імені щодо правочинів, вчинених боржником на шкоду його правам, у разі доведення, що третя особа-контрагент боржника знала про шкоду.
Василь Крат навів нещодавно ухвалене рішення касаційного суду Франції про фраудаторний правочин і actio Pauliana, ухвалене 29 січня 2025 року. Суд зробив висновок, що кредитор має право подати позов, коли відчуження, хоча й здійснене за звичайною ціною, призводить до виведення майна з-під можливого стягнення і відбувається його заміна грошовими коштами, які легше приховати.
Також суддя звернув увагу, як питання фраудаторних правочинів врегульовано в італійському приватному праві, законодавстві Іспанії, Великій Британії.
У законодавстві України термін «фраудаторний правочин» з’явився внаслідок внесення змін в абз. 6 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства Законом України від 19 вересня 2024 року № 3985-IX «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» (набрав чинності 1 січня 2025 року). Хоча й раніше і доктрина, і судова практика вже активно застосовували цю конструкцію. Василь Крат обґрунтував доцільність застосування конструкції фраудаторного правочину в окремій думці від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц.
Лектор проаналізував судову практику щодо поняття фраудаторності. Зокрема, навів постанову КЦС ВС від 26 березня 2025 року у справі № 544/1116/22, в якій ВС звернув увагу на те, що конструкція фраудаторного правочину (actio Pauliana) спрямована на захист прав та інтересів кредитора, на шкоду якому вчинений правочин.
У постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20 КЦС ВС вказав, що необхідно розмежовувати конкурсне та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів.
А в постанові від 21 травня 2025 року у справі № 725/2625/23 КЦС уже зазначив, що конкурсне оспорювання фраудаторних правочинів має досить детальне регулювання у сфері неплатоспроможності (зокрема, ст. 42 КУзПБ). Натомість позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів унормоване у виконавчому провадженні (ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження»).
Суд зауважив, що окремі згадки про позаконкурсне оспорювання правочинів є в ЦК України. Відповідно до ст. 605 ЦК України прощення боргу можливе лише за умови, коли звільнення кредитором боржника від його обов’язків не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Тобто при прощенні боргу мають враховуватися права та інтереси третіх осіб (які є кредиторами кредитора, який прощає борг).
Василь Крат наголосив, що мета позаконкурсного оспорювання – повернути «активи» боржнику для звернення на них стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину. У постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20 КЦС ВС вказав, що недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб.
Також суддя звернув увагу на висновок Великої Палати ВС, зроблений ще у 2019 році, про те, що позивач може подати позов про визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства щодо добросовісності та недопустимості зловживання правами.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
