Віковий критерій у 25 років застосовується лише до призовників, а не до військовозобов’язаних у запасі — Верховний Суд / Судова практика / Судово-юридична газета

Верховний Суд наголосив, що віковий критерій у 25 років застосовується лише до призовників, а не до військовозобов’язаних у запасі, і такі особи підлягають мобілізації, незалежно від того, що на момент призову їм не виповнилось 25 років.

Обставини справи №460/5251/24:

23-річний позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними та скасувати наказ про його призов на військову службу та наказ командира військової частини про зарахування на посаду солдата.

Він стверджує, що його незаконно затримали прикордонники та примусово доставили до ТЦК для уточнення облікових даних і відправили на проходження ВЛК.

Чоловік наголошує, що у 23 роки не підлягає мобілізації, а дії ТЦК неодноразово оскаржував, зокрема, повідомляв поліцію та подавав заяву про кримінальне правопорушення. Вважає свій призов на військову службу протиправним. У зв`язку із цим, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій встановили:

Встановлено, що 7.05.2024 у с. Ворохта Івано-Франківської області автомобіль чоловіка зупинили прикордонники для перевірки документів. Після цього його змусили проїхати до м. Надвірна, де позивача відразу направили на медичний огляд ВЛК.

ВЛК визнача позивача придатним до військової служби.

9.05.2024 його взяли на військовий облік військовозобов`язаних у запас, внесли дані до облікової картки та видали військовий квиток. Того ж дня його було призвано на військову службу по мобілізації.

10.05.2024 чоловіка призначено курсантом навчального взводу 4-го батальйону школи індивідуальної підготовки, зараховано до списків особового складу та на всі види грошового забезпечення.

Вважаючи ці дії та рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у задоволені позову відмовлено.

За висновком суду першої інстанції призов і зарахування позивача відбулися в умовах воєнного стану та загальної мобілізації після проходження ВЛК, визнання придатності, взяття на військовий облік і подальшого призову та зарахування до в/ч.

Суд першої інстанції установив, що позивач набув статусу військовозобов`язаного, доказів незаконного затримання/примусу чи порушень процедури ВЛК не надано, висновок ВЛК не оскаржувався до Центральної ВЛК або в судовому порядку, а документи на відстрочку за статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII у позивача відсутні.

Суд першої інстанції зазначив, що вік 23 роки не є перешкодою для мобілізації (у воєнний час призову підлягають особи від 18 років), а військова частина діяла в межах повноважень, виконуючи рішення РТЦК. Також цей суд зазначив, що у такій категорії спорів суд перевіряє лише законність процедури, а не медичний діагноз по суті.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності наказів та порушення його прав, а тому чоловіку відмовлено у задоволені позову.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2025 року залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при вирішені спору в цілому погодився з висновками суду першої інстанції що доказів протиправної постановки на облік та зарахування позивача до військової частини матеріали справи не містять. Зокрема зазначив, що у воєнний стан і загальну мобілізацію мобілізації підлягають військовозобов`язані, позивач мав статус військовозобов`язаного ще з 2018 року, був звільнений від строкової служби як непридатний у мирний час та обмежено придатний у воєнний, але за результатом ВЛК на час мобілізації визнаний придатним, тому підлягав призову за Указом Президента «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022.

Поряд з цим, цей суд урахував, що вік позивача 23 років не є перешкодою призову на військову службу під час мобілізації і є неприйнятним, бо стосується призовників, а позивач мав статус військовозобов`язаного.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на законність рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року.

Зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач, через свого представника подав касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

Як на підставу оскарження судових рішень позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує, що Верховним Судом не сформовано висновку щодо питання застосування пунктів 1 та 2 частини першої статті 37 у співвідношенні з абзацом другим частини першої статті 39 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII, а саме: чи можуть особи до 25 років (призовники), після проходження повторної ВЛК та зміни придатності (визначення придатними), набувати статусу військовозобов`язаного і підлягати призову за мобілізацією.

Представник позивача зазначає, що нормами Закону № 2232-XII передбачено, що до 25 років особа перебуває на обліку як призовник, а військовозобов`язаним стає лише після досягнення цього віку. Це різні категорії, так само як різними є строкова служба та служба за мобілізацією. Призовників можуть направляти тільки на строкову службу, тоді як мобілізації підлягають виключно військовозобов`язані та резервісти. Станом на момент призову чоловік не мав 25 років, строкової служби не проходив, військової підготовки у вищому навчальному закладі не отримував і добровільної згоди на службу не надавав, а отже, залишався призовником.

Таким чином, на переконання представника позивача, суди першої та апеляційної інстанцій помилково ототожнили його зі статусом військовозобов`язаного, що суперечить положенням Закону. Мобілізація щодо осіб до 25 років не допускається, адже вони можуть проходити лише строкову службу (яка наразі не проводиться) або служити за контрактом. Тому наказ ТЦК та СП № 131 від 10.05.2024 у частині призову є протиправним і підлягає скасуванню, а належним способом захисту є виключення позивача зі списків військової частини та його звільнення з військової служби.

Ухвалою від 1 квітня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідачі не подали відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Представник позивача неодноразово подавав клопотання про прискорення розгляду цієї справи.

Ухвалою від 08 жовтня 2025 року Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.

Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу правомірності призову чоловіка за мобілізацією та зарахування його до списків В/ч у 23-річному віці на підставі Закону № 2232-XII, з огляду на те, що добровільної згоди на призов під час мобілізації він не надавав, а контракт на проходження військової служби не підписував.

За висновком суду першої інстанції з урахуванням воєнного стану й загальної мобілізації, довідки ВЛК від 9.05.2024 про придатність позивача до служби та обов`язку військовозобов`язаного, призваного та зарахованого в запас та відсутність в нього підстав для відстрочки за статтею 23 Закону про мобілізацію - дії військової частини є законними.

Суд апеляційної інстанції установив, що позивач ще з 2018 року має статус військовозобов`язаного («непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний»), тому погодився з рішенням суду першої інстанції, що позивач підлягав призову за мобілізацією незалежно від досягнення 25 років, як військовозобов`язаний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-XII. Доказів протиправної постановки на облік чи оскарження висновку ВЛК позивачем до суду не подано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

За доводами касаційної скарги позивача суди помилково ототожнили поняття призовник і військовозобов`язаний, адже особа, яка, хоч і отримала тимчасове посвідчення замість військового квитка і вважається непридатною в мирний, та обмежено придатною у військовий час, ніяк не може бути призваною по мобілізації як військовозобов`язані, бо не досягла віку 25 років.

За статтею 1 Закону про військову службу військовий обов`язок охоплює: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя цієї статті).

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята цієї статті).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема:

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята цієї ж статті).

З аналізу Закону про військову службу слід дійти висновку про необхідність розмежування, зокрема таких двох категорій осіб за критерієм їх відношення до військового обов`язку - призовників та військовозобов`язаних. Відповідно, по кожній з цих категорій осіб передбачено ведення окремого виду військового обліку - обліку призовників та обліку військовозобов`язаних.

У статті 37 цього Закону № 2232-XII закріплено, що громадяни України підлягають взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів:

1) призовники беруться на облік, якщо вони:

приписані до призовних дільниць;
прибули на нове місце проживання (з іншої адміністративної одиниці або з-за кордону);
набули громадянства України і підлягають приписці до призовних дільниць;
звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов`язків служби у військовому резерві протягом строків контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 25-річного віку (пункт 1 частини першої)

2) військовозобов`язані беруться на облік, якщо вони:

звільнені з військової служби в запас (загальна категорія військовозобов`язаних «поза строєм»;
припинили альтернативну (невійськову) службу;
військовозобов`язані, які прибули на нове місце проживання (з України чи з-за кордону);
звільнені з поліції, МВС, ДБР, ДСНС, ДКВС, Служби судової охорони, податкових чи митних органів, БЕБ;
набули громадянства України і підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;
зняті з обліку у ЗСУ, СБУ, СЗР за рішенням відповідних органів;
звільнені від призову на строкову військову службу (ст. 18);
досягли 25-річного віку під час перебування на обліку призовників;
які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі (пункт 2 частини першої).

З аналізу указаних норми слідує, що мобілізації підлягають саме військовозобов`язані, а не призовники. Військовозобов`язаними є особи, які зараховані до запасу для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань (стаття 1 Закону № 2232-XII). Призовники ж перебувають на призовному обліку до досягнення 25-річного віку та до моменту зарахування у запас вони не відносяться до категорії військовозобов`язаних.

Таким чином, особа, яка досягла 18 років, але ще не досягла 25-річного віку, може бути мобілізована лише за умови набуття нею статусу військовозобов`язаного (зарахування до запасу). Мобілізаційні заходи стосуються виключно військовозобов`язаних та резервістів, а не призовників.

Судом апеляційної інстанції при розгляді цього спору встановлено, що тоді, коли транспортний засіб 7.05.2024 чоловіка було зупинено під час перевірки документів, позивач пред`явив ксерокопію тимчасового посвідчення.

Указане посвідчення засвідчує, що у 2018 році чоловіка прийнято на тимчасовий облік запасу ЗСУ: ВОС № 956, посада «робітник підсобний» (код 647А), категорія 1, група обліку НПО, склад - рядовий, військове звання - солдат; визнаний непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час; на облік прийнято 26.04.2018; тимчасове посвідчення № НОМЕР_3 діє «до особового розпорядження».

Як вбачається зі встановлених у цій справі обставин, позивач перебуває на тимчасовому обліку запасу ЗСУ як такий, що був визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатним у військовий час, з 26 квітня 2018 року, про що йому було видане тимчасове посвідчення.

З огляду на це, для визначення категорії військового обліку, на якому перебуває позивач, та правомірності його включення до цього обліку необхідно звернутися до аналізу законодавства, чинного станом на вищезазначену дату (квітень 2018 року).

За частиною статті 2 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній станом на квітень 2018 року) передбачено такі види військової служби, зокрема: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній станом на квітень 2018 року) на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Водночас призовники, які навчаються у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти за денною формою, мають відстрочку від строкової служби на весь період навчання (частина восьма статті 17 Закону № 232-XII).

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації (абзац 2 частини першої статті 39 Закону № 2232-XII).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній станом на квітень 2018 року) взяттю на військовий облік призовників та військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема на військовий облік призовників:

приписані до призовних дільниць;
які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за - кордону на нове місце проживання;
які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць.

Поряд з цим пунктом 2 цієї ж норми передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України, зокрема які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 18 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на 2018 рік), від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, які визнані за станом здоров`я непридатними до військової служби в мирний час.

Чоловік отримав у 2018 році тимчасове посвідчення як громадянин України, визнаний за станом здоров`я непридатними до військової служби в мирний час відповідно до абзацу 2 частини першої статті 18 Закону про військову службу.

Станом на 2018 рік особи, визнані військово-лікарськими комісіями «непридатними у мирний час, обмежено придатними у воєнний час», підлягали зарахуванню на військовий облік як військовозобов`язані відповідно до статті 37 Закону № 2232-XIІ.

Відповідно до наказу Міністерства оборони від 20.12.2017 № 684 «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов`язаних», який набрав чинності 13.02.2018 та був чинним до 29.08.2024, передбачено, що зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які:

були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань;
за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.

Отже, громадяни України, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки), перебувають на військовому обліку як військовозобов`язані.

Так, станом на дату досягнення позивачем у справі № 460/5251/24 призовного віку (2018 рік) чинним на той час законодавством передбачалося, що особи призовного віку, яким не виповнилося 27 років та які за станом здоров`я визнані призовною комісією непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у військовий час, не бралися на облік призовників, а ставилися на облік військовозобов`язаних (шляхом зарахування у запас). Статус таких військовозобов`язаних підтверджувався тимчасовим посвідченням. Тобто у досліджуваний період були наявні правові підстави для включення особи призовного віку (якій не виповнилося 27 років), яка не проходила строкової військової служби та не мала відношення до військової служби, до обліку військовозобов`язаних (а не призовників).

Щодо наявності правових підстав призову на військову службу під час мобілізації осіб у віці до 25 років

Спірні правовідносини щодо видачі відповідачами наказів про призов позивача на військову службу та про зарахування його до особового складу військової частини виникли у період з 7 по 10 травня 2024 року, отже, до цих правовідносин слід застосовувати норми законодавства у редакції, чинні на час виникнення таких правовідносин.

Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом № 2102-ІХ, в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан, а Указом Президента від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом № 2105-ІХ, оголошено та розпочато загальну мобілізацію.

За пунктом 252 Указу Президента № 1153/2008 у разі мобілізації проводиться призов військовозобов`язаних і резервістів (крім осіб, зазначених у статті 23 Закону про мобілізацію), а також допускається укладення контракту для проходження військової служби.

У зв`язку із цим в 2022 році відбулися зміни і призов на строкову військову службу був скасований Указами Президента від 11 квітня 2022 року № 230/2022 та від 30 вересня 2022 року №678/2022.

Водночас згідно зі статтею 18-1 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

Закони про мобілізаційну підготовку та мобілізацію регулюють загальні правила мобілізації, статуси військовозобов`язаних і резервістів, зокрема визначення, хто може бути мобілізований, і які винятки.

Тобто, правовою підставою для залучення громадян України до військової служби у порядку призову під час мобілізації в особливий період є: 1) перебування на обліку військовозобов`язаних (або резервістів); 2) відсутність діючого бронювання чи відстрочки.

Підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, перелік яких визначено у статті 23 Закону № 3543-XII (відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації).

Законом № 3621-IX від 21.03.2024 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» - набрав чинності 4 травня 2024 року внесено зміни та доповнення, зокрема до Закону про військову службу.

Цим Законом скасовано статус «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Крім того, у Законі про військову службу запроваджено поняття «непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців».

У прикінцевих (перехідних) положеннях цього Закону встановлено, що громадяни, які до набрання чинності цим Законом (тобто до 4 травня 2024 року) мали статус «обмежено придатний», протягом 9 місяців з дня набрання чинності підлягають повторному медичному огляду (ВЛК) з метою визначення придатності до військової служби.

Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист"» № 4235-IX від 12.02.2025 - вніс зміну до пункту перехідних положень Закону № 3621-IX, зокрема продовжив термін проходження повторного медичного огляду (ВЛК) для колишніх «обмежено придатних» до 5 червня 2025 року.

Отже, особа, яка мала статус «обмежено придатний», після скасування з 4 травня 2024 року законом цього статусу, мала пройти ВЛК та у разі отримання висновку «придатний», така особа підпадає під мобілізацію, якщо немає законних підстав для відстрочки (ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII).

На момент призову позивача у травні (7-10 травня) 2024 року мобілізації підлягали:

резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації (абзац 2 частини першої статті 39 Закону № 2232-XII);
особи, які після повторного медичного огляду були визнані придатними до військової служби.

Таким чином, на підставі аналізу законодавства, чинного на дату виникнення спірних правовідносин у цій справі, можна дійти висновку про те, що на осіб призовного віку (до 27 років), які були визнані непридатними до військової служби у мирний час та обмежено придатними у воєнний час, у зв`язку з чим були включені не до обліку призовників, а до обліку військовозобов`язаних, поширювалися вимоги Закону про мобілізацію, зокрема й у частині, що стосується можливості їхнього призову на військову службу під час мобілізації в особливий період без їхньої згоди, оскільки цей Закон або будь-який інший акт у вказаний період не передбачав права на відстрочку з огляду на недосягнення установленого віку (25 чи 27 років). При цьому такі особи обов`язково мали направлятися на огляд ВЛК, за результатом якого могли визнаватися придатними, непридатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців та, відповідно, отримували право на відстрочку або могли призиватися на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що за рішенням ВЛК з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я знімаються лише громадяни України через хвороби, пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.

Отже, починаючи з 13.02.2018, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) перебувають на військовому обліку як військовозобов`язані.

Позивач, будучи звільненим від строкової служби як «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час», з 26.04.2018 мав статус військовозобов`язаного, що підтверджується виданим йому тимчасовим посвідченням № НОМЕР_3 , за яким він «визнаний непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час» після проходження повторно ВЛК чоловіка було визнано придатним до військової служби.

Таким чином, позивач є військовозобов`язаним з 26.04.2018, тому після підтвердженої придатності за ВЛК у травні 2024 року та відсутності у нього відстрочки/бронювання, його призов під час мобілізації є правомірним.

Тож з огляду на викладене, та ураховуючи, що позивач, звільнений від строкової служби як «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час», мав статус військовозобов`язаного, а після повторного медичного огляду був визнаний придатним до військової служби, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що він підлягав мобілізації відповідно до Указу Президента України № 69/2022.

Щодо доводів позивача про те, що на момент призову він не досяг 25 років та міг бути призваний виключно на строкову службу або за власною згодою на контрактну, колегія суддів зазначає таке.

Стаття 23 Закону № 3543-XII (у редакції, чинній на момент призову позивача 7-10 травня 2024 року), визначала категорії чоловіків, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, заброньованих на період мобілізації та на воєнний час, або визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю та тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я, або через сімейні обставини (троє і більше дітей віком до 18 років; неповнолітня дитина (діти) у разі самостійного виховання; дитина з інвалідністю віком до 18 років; дитина, хвора на тяжкі захворювання, передбачені частиною першою статті 23 Закону; повнолітня дитина з інвалідністю I чи II групи; діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування віком до 18 років; постійний догляд за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, батьками своїми чи подружжя, за особою з інвалідністю I або ІІ групи, за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, батьками своїми чи подружжя; опікунство особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною тощо), або які мають неповнолітню дитину (дітей) і дружину (чоловіка), що проходить військову службу за одним із видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу». Також не підлягають призову на військову службу під час мобілізації народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та службовці сектору безпеки і оборони.

На момент мобілізації чоловіка (7-10 травня 2024 року) стаття 23 Закону № 3543-XII не визначала вік (до 25 років) як підставу не призивати громадянина України на військову службу.

18 травня 2024 року набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року № 3633-ІХ. Цим Законом внесенні суттєві зміни та доповнення, зокрема до Закону про мобілізацію та Закону про військову службу. Передусім, було змінено граничний призовний вік - з 27 до 25 років (пункт 1 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції Закону № 3633-ІХ).

Також Законом № 3633-ІХ було розширено та уточнено підстави для надання відстрочки.

Зокрема, частини п`ята та шоста статті 23 Закону № 3543-XII (у редакції Закону № 3633-ІХ), передбачили, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку (БЗВП) відповідно до статті 10-1 Закону про військову службу чи базову військову службу (БВС) такі особи можуть бути призвані до військової служби під час мобілізації лише за їхньою згодою, та військовозобов`язані з числа громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби у запас у зв`язку із звільненням з полону.

До 18.05.2025 віковий критерій (25 років) застосовується виключно до призовників, а інші категорії військовозобов`язаних до 25 років (зокрема, зараховані в запас за результатами ВЛК) підлягали призову на військову службу під час мобілізації.

З 18.05.2025 віковий критерій у 25 років застосовується виключно до призовників та осіб, які стали військовозобов`язаним у зв`язку з проходженням базової загальновійськової підготовки (БЗВП) чи базової військової служби (БВС), і громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби у запас у зв`язку із звільненням з полону.

Тобто у зазначений період (з 24 лютого 2022 року по 18 травня 2024 року) фактично існували обставини, які ставили осіб призовного віку у нерівне правове становище за ознакою стану здоров`я по відношенню до виконання військового обов`язку за призивом під час мобілізації в особливий період, зокрема виникала ситуація, коли особи одного і того ж віку (призовного віку), які не мали проблем зі здоров`ям, внаслідок чого перебували на військовому обліку призовників, не підлягали призову під час мобілізації в особливий період без їхньої згоди, а ті, які були визнані непридатними до військової служби у мирний час та, відповідно, перебували на військовому обліку військовозобов`язаних, могли бути призвані на військову службу під час мобілізації без їхньої згоди (якщо під час проходження ВЛК визнавалися придатними до військової служби).

Така ситуація була зумовлена двома правовими чинниками: 1) перебуванням осіб призовного віку в залежності від стану здоров`я на різних категоріях військового обліку - придатні до військової' служби перебували на обліку призовників, а непридатні - на обліку військовозобов`язаних, унаслідок чого на перших не поширювалися вимоги Закону № 3543-XІІ щодо призову за мобілізацією в особливий період, на відміну від осіб призовного віку, які внаслідок стану здоров`я перебували на обліку військовозобов`язаних; 2) відсутністю у досліджуваний період права на відстрочку для військовозобов`язаних, які не досягли граничного призовного віку (статті 23 Закону № 3543-XІІ у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховна Рада 9 жовтня 2024 року прийняла законопроєкт № 11379-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо проходження військової служби під час мобілізації особами, які не досягли 25-річного віку», який передбачає внесення змін до Глави XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» шляхом доповнення Глави пунктом 7-2 такого змісту: « 7-2. Установити, що упродовж дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період із числа осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX перебували на військовому обліку військовозобов`язаних як такі, що за станом здоров`я визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, та які не досягли 25-річного віку можуть бути звільнені з військової служби в запас, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу», та внесення змін до Розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» шляхом доповнення Розділу пунктом 4 такого змісту: « 4. Упродовж дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, військовозобов`язані, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX перебували на військовому обліку військовозобов`язаних як такі, що за станом здоров`я визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, - не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення ними 25-річного віку. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою».

Зазначений законопроєкт стосується, зокрема осіб, які на день набрання чинності Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX перебували на військовому обліку як особи, визнані за станом здоров`я непридатними до військової служби в мирний час, але обмежено придатними у воєнний час, і які не досягли 25-річного віку, якщо вони не бажають проходити військову службу.

Однак на час розгляду справи (листопад 2025 року) зазначений закон не набрав чинності, оскільки не був повернутий до Верховної Ради з підписом Президента України.

Отже, у період з 24 лютого 2022 року (дати введення воєнного стану) до 18 травня 2024 року (дати набрання чинності Законом № 3633-ІХ) існувала правова нерівність, внаслідок якої громадяни призовного віку (до 27 років), які були визнані непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, з огляду на що включалися до військового обліку військовозобов`язаних, підлягали призову на військову службу внаслідок мобілізації на особливий період, якщо за результатом повторного проходження огляду ВЛК визнавалися придатними до військової служби та не мали інших підстав для відстрочки чи бронювання. У вказаний період законодавством не визначалося такої підстави для отримання відстрочки для військовозобов`язаних (резервістів), як недосягнення граничного призовного віку.

Отже, на момент призову позивача (травень 2024 року) та наразі військовозобов`язані, визнані ВЛК за станом здоров`я придатними до військової служби, і які не досягли 25-річного віку, підлягають призову під час мобілізації.

Суди першої та апеляційної інстанції установили, що позивач з 2018 року перебував на військовому обліку з формулюванням «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час», тобто був зарахований до запасу як військовозобов`язаний. Відповідно до частини першої статті 1, статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, військовозобов`язані зараховуються до складу оперативного резерву та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації.

Як уже зазначалося попередньо, Законом від 21 березня 2024 року № 3621-IX, який набрав чинності 4 травня 2024 року, було скасовано статус «обмежено придатний до військової служби». Прикінцевими положеннями зазначеного закону передбачено, що всі громадяни, які мали такий статус, підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби у строк дев`ять місяців з дня набрання чинності законом, а надалі Законом від 12 лютого 2025 року № 4235-IX цей строк було продовжено до 5 червня 2025 року.

Як убачається з матеріалів справи, позивач у 2025 році пройшов ВЛК, за результатами якої його визнано придатним до військової служби. Ураховуючи приписи статей 1, 22 та 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, особа, яка має статус військовозобов`язаного та визнана придатною, підлягає призову під час мобілізації, якщо відсутні передбачені законом підстави для відстрочки.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач, будучи військовозобов`язаним та визнаним придатним за результатами повторного медичного огляду, правомірно підлягав мобілізації, незалежно від того, що на момент призову йому не виповнилося 25 років.

Таким чином, віковий критерій у 25 років застосовується лише до призовників, а не до військовозобов`язаних у запасі. Отже, позивач, будучи військовозобов`язаним та визнаним придатним, правомірно підлягав мобілізації, незалежно від того, що на момент призову йому не виповнилося 25 років.

За встановлених у справі обставин, надаючи правову оцінку доводам сторін та враховуючи юридичну природу спірних правовідносин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що позивач був звільнений від проходження строкової військової служби як непридатний у мирний час та обмежено придатний у воєнний час, однак мав статус військовозобов`язаного. За результатами медичного огляду, проведеного ВЛК з метою визначення придатності на час мобілізації, його визнано придатним до військової служби.

Таким чином, позивач підлягав мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Вказане свідчить про правомірність дій відповідачів.

Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права - пункти 1 та 2 частини першої статті 37 у співвідношенні з абзацом другим частини першої статті 39 Закону № 2232-XII, а отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, переглянуті судом касаційної інстанції в передбачених статтею 341 КАС України межах, ухвалені з додержанням норм матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд постановив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.