Нарощування вітчизняного видобутку природного газу, як і масштабна енергомодернізація, є дієвим інструментом зменшення залежності України від імпорту енергоносіїв та для енергетичної безпеки держави. Крім того, належне функціонування газовидобувної галузі та, відповідно, наявність доступного вітчизняного енергоресурсу сприяють розвитку промислового сектора країни, покращенню експортно-імпортного торговельного балансу, залученню інвестицій, а також створенню нових робочих місць, зокрема в суміжних з газовидобувною галузях.
За останні 25 років видобуток природного газу в Україні скоротився майже на 20 відсотків — з 24,4 млрд м3 в 1991 році до 20,1 млрд м3 в 2016 році.
Дані: міжнародна консалтингова компанія IHS
Згідно з даними Кабінету міністрів України, наявні родовища природного газу є виснаженими на 60-75 відсотків, що призводить до стрімкого зменшення обсягу видобутку.
Разом з цим, станом на початок 2016 року балансові (видобувні) запаси природного газу становили 924,1 млрд м3, сумарні потенційні ресурси — 5,608 трлн м3. Забезпечення видобутку природного газу із таких запасів становить 46 років, що є одним з найвищих показників у Європі (в Румунії — 14 років, в Норвегії — 16, в Голландії — 15, в Польщі — 27 років). З одного боку, така ситуація є свідченням низького технологічного розвитку вітчизняної газовидобувної індустрії, а з іншого — вказує на значний потенціал галузі для активізації виробництва.
Незважаючи на значний природний потенціал, Україна й досі залишається суттєво залежною від імпорту енергоносіїв. Частка імпортованого природного газу хоч і має динаміку до скорочення, але спостерігається вона на фоні падіння промислового виробництва, і до того ж все одно залишається високою у газовому балансі країни. Так, за 2016 рік в Україні було спожито 33,2 млрд м3 газу, з яких 33% складає імпорт.
Дані: «Naftogaz Europe»
Дана ситуація пов’язана з тим, що газовидобуток в Україні досі залишається недостатньо конкурентоздатним для залучення інвестицій та не демонструє суттєвого зростання: щороку видобувається лише 2 відсотки запасів газу, тоді як в Норвегії щорічний відбір запасів знаходиться на рівні 6 відсотків, в Румунії та США — 7 відсотків, в Канаді — 8 відсотків, в Аргентині та Італії — 12 відсотків.
Однією з причин цього є недосконалий фіскальний режим: високі ставки рентних платежів на видобуток природного газу у порівнянні з іншими країнами, що не стимулює залучення інвесторів у геологорозвідку та видобування вуглеводнів в Україні в період низьких світових цін на енергоносії.
Згідно з аналізом компанії «Deloitte», в Європі розмір спеціалізованих ресурсних платежів становить в середньому 12 відсотків, і більшість країн за останні роки переглядали ставку на користь зниження. Водночас в Україні середня ставка рентних платежів становить 29 відсотків від вартості товарної продукції, що є однією з найвищих ставок в Європі.
Джерело: Український інститут майбутнього (дані — «Deloitte»)
Іншою, не менш важливою проблемою, що стримує розвиток газовидобувної галузі, є відсутність нових ділянок нафтогазоносних надр, які могли б зацікавити потенційних інвесторів, та низький рівень розробки існуючих ділянок.
За даними Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України», станом на 1 січня 2016 року загальна кількість діючих дозволів на геологічне вивчення та видобування корисних копалин (нафти та газу) становила 502, зокрема на геологічне вивчення нафтогазоносних надр (дослідно-промислова розробка родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти і газу) — 94 дозволи, на видобування корисних копалин — 300 дозволів, на геологічне вивчення надр (дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення) — 108 дозволів.
При цьому зі 108 діючих спеціальних дозволів на геологічне вивчення надр для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загального значення 81 є дійсним понад 5 років, з них 46 — понад 10 років.
Дані: «E&Y»
За оцінками ГО «Наука, Розвідка, Видобування», станом на листопад 2016 року дійсними були 73 спеціальних дозволи на геологічну розвідку та дослідно-промислову розробку нафтогазових родовищ. Із них 50 дозволів (площею майже 7,6 тис. км2) на геологічну розвідку та дослідно-промислову розробку були видані понад п’яти років тому. Згідно з практикою п’яти років достатньо для проведення робіт з геологічної розвідки та початку промислової розробки родовища на суходолі. Отже, можна припустити, що ці спеціальні дозволи не розробляються ефективно.
Окрім цього, із 112 спеціальних дозволів на геологічну розвідку із дослідно-промисловою розробкою та подальшим видобутком юридичні особи-власники 14 таких спеціальних дозволів (площею більше 2,6 тис. км2), що були видані понад п’ять років тому, згідно з відкритими даними офіційного сайту Державної фіскальної служби України, не сплачували рентну плату за результатами 2016 року (станом на 1 січня 2017 року). Отже, на цих ділянках все ще не здійснюється видобуток, і вони є потенційно такими, що не розробляються ефективно. Додатково, юридичні особи-власники 8 спеціальних дозволів на видобуток (площею майже 0,9 тис. км2) не сплачували рентну плату у 2016 році, отже, видобуток на ліцензійних ділянках не проводився (був припинений).
Таким чином, сумарно понад 70 спеціальних дозволів загальною площею понад 11 тис. км2 (~30% від усіх ліцензійних площ) можна віднести до категорії «сплячих», тобто таких, що не використовуються ефективно.
З урахуванням встановленого курсу на забезпечення енергетичної незалежності, схваленого Кабінетом міністрів України Розпорядженням від 28 грудня 2016 року №1079-р «Про схвалення Концепції розвитку газовидобувної галузі України», видобуток власного природного газу має зрости на 35 відсотків — до 27 млрд м3 у 2020 році. Але одна справа — запланувати, і зовсім інша — реально досягти запланованого! Амбітний план здобуття газової енергонезалежності Україні потребує таких умов, які б сприяли залученню як внутрішніх інвестицій від вітчизняних газовидобувних підприємств, так і приватних інвестицій від іноземних розвідувальних і видобувних компаній.
Щоб Україна у 2021 році насправді змогла перестати імпортувати природний газ, ми з Олегом Ляшком, Віктором Вовком та однодумцями зареєстрували в Раді законопроекти №7062 й 7063 «щодо комплексного стимулювання вітчизняного видобутку природного газу з метою забезпечення енергетичної незалежності України». Команда РПЛ пропонує якісно нову стимулюючу модель оподаткування українського газовидобутку!
ДВІ ГОЛОВНІ НОВАЦІЇ:
1) Нова плата за користування надрами, виходячи з їх площі і стадії розробки та незалежно від обсягу видобутку. Вона принесе до бюджету як мінімум 1 млрд грн на рік та змусить власників «сплячих ліцензій» або починати видобуток, або платити до бюджету «податок на бездіяльність», або відмовлятись від ліцензцій, а не сидіти як собака на сіні.
2) Стимулюючі ставки рентної плати за видобування природного газу з нових свердловин. При глибині видобутку до 5000 м — рента 12%, понад 5000 м — 5% протягом 8 років експлуатації таких свердловин.
За оцінками експертів отримаємо такі ЕФЕКТИ:
- повна енергонезалежність України від імпорту природного газу з 2021 року;
- збільшення щорічних інвестицій у галузь в 5-6 разів — з 250 млн дол. США до 1,5 млрд дол. США на рік;
- додаткові +0,9 відсоткових пунктів річного зростання ВВП;
- створення понад 15 тис. нових робочих місць у видобувній галузі та суміжних галузях промисловості;
- збільшення сукупного обсягу видобутку природного газу на 10,3 млрд куб. м протягом 3 років;
- насичення ринку природного газу вітчизняним ресурсом та створення умов для зниження його ціни для населення;
- створення гарантованого джерела завантаження обсягами газу вітчизняної газотранспортної системи.
Дані: Асоціація газовидобувних компаній України
***
Мати такі величезні поклади вугілля та газу і при цьому імпортувати їх за валюту, а самим бути бідними та залежними — верх безгосподарності та дурості. Крок за кроком ми виправимо ситуацію. Це одна з ініціатив Антикризового плану розвитку економіки РПЛ, який ми послідовно втілюємо в життя.
Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.
Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.
