Потапенко Андрій,
суддя-спікер Ржищевського міського суду Київської області
Першочергові виклики укрупнення судів
Гарантом Конституції України наприкінці 2017 року видано низку указів про ліквідацію та реорганізацію судів, тобто фактично затверджено нову мережу судів України.
Частинами 4 і 5 статті 19 Закону №1402-VIII визначено конкретні підстави утворення чи ліквідації суду, якими є: зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізація видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. Крім того, указаною статтею зазначено, що утворення суду відбувається шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.
Водночас пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII передбачено, що районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію. Аналогічні положення у зазначеному пункті закон закріплює щодо продовження повноважень господарських судів та апеляційних судів.
У зв’язку із цим у правничому та суддівському середовищі обговорюється необхідність ухвалення низки законодавчих змін, державних, кадрових, організаційних і фінансових заходів, за допомогою яких, на наш погляд, у разі їх комплексного застосування можливо досягнути кращих результатів забезпечення конституційного завдання правової держави — відправлення правосуддя, що, безумовно, є одним основних завдань сучасної судової реформи.
Наведемо основні з цих заходів, які умовно можна розділити на зовнішні та внутрішні відносно владних повноважень органів системи правосуддя.
Зовнішні:
- завершення процедур впровадження нового адміністративно-територіального устрою України;
- розвиток транспортної інфраструктури України з метою покращення доступності до окремих приміщень новоутворених судів;
- забезпечення усіх приміщень новоутворених судів цілодобовою охороною; затвердження нового переліку судів, які беруться під охорону;
- забезпечення суддів новоутворених судів службовим житлом за місцем відправлення правосуддя;
- внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині дотримання принципу рівності суддів у питанні суддівської винагороди та усунення дискримінації у її виплаті за часом проходження оцінювання;
- внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо покращення забезпечення організаційної діяльності суду (нормативне визначення діяльності окружного суду; визначення критеріїв утворення «центрального суду» та його «філій»; створення додаткових посад заступників голів судів та заступників керівників апаратів судів у разі об’єднання декількох судів тощо);
- внесення змін до КПК України щодо спрощення процедур колегіального розгляду кримінальних проваджень та утворення складу суду (виключення положення про колегіальний розгляд справ щодо злочинів, за вчинення яких передбачене покарання позбавленням волі на строк більше 10 років; визначення за розпорядженням керівництва апеляційного суду відповідного апеляційного округу постійно або тимчасово діючих об’єднаних окружних судів, судді яких зможуть забезпечити колегіальний розгляд справ у разі недостатності суддів у суді де необхідний колегіальний розгляд справ);
- внесення змін до процесуального законодавства про передачу незавершених розглядом справ та матеріалів до новоутворених судів тощо.
Внутрішні:
- впровадження нового процесуального законодавства та створення Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи;
- подолання кадрового колапсу місцевих та апеляційних судів України, у тому числі повне завершення кваліфікаційного оцінювання усіх суддів України, яке вже розпочато ВККСУ;
- визначення єдиних підходів органів суддівського врядування (ВРП, ВККСУ) при вирішенні питання переведення суддів із судів, що реорганізовуються/ліквідуються до новоутворених окружних судів того ж самого рівня;
- визначення єдиних підходів ДСА України при вирішення питання переведення кваліфікованих працівників апаратів судів із судів, що реорганізовуються/ліквідуються до новоутвореного окружного суду того ж самого рівня;
- запровадження чіткого механізму визначення судового навантаження тощо.
Крім того, невирішеним залишається питання відсутності законодавчого закріплення початку роботи новоутвореного суду й припинення здійснення правосуддя судами, що реорганізовуються, на відміну від початку судів, що ліквідуються (ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») — з дня публікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду; питання одночасного переведення всіх суддів із суду (судів), що реорганізовується чи ліквідується з метою належного забезпечення початку діяльності новоутвореного суду, у тому числі забезпечення рівних прав суддів на висунення власних кандидатур на керівні посади у новоутворених судах.
Отже, не всі питання, які необхідно вирішити під час реформи оптимізації судів першої та апеляційної інстанції, можливо вирішити в межах повноважень органів системи правосуддя. Однак одним із найважливіших у межах власних повноважень зазначених органів та, безумовно, першочергових є визначення кількості суддів у новоутворених судах.
Щодо визначення кількості суддів у новоутворених судах
Рішенням XIV позачергового З’їзду суддів України від 13 листопада 2017 року визнано, що при здійсненні оптимізації кількості судів та суддів Державна судова адміністрація України повинна ураховувати, зокрема, чіткий механізм визначення судового навантаження.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за погодженням із Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.
Зазначеною нормою закріплено обов’язкове урахування судового навантаження при вирішенні питання визначення кількості суддів у новоутворених судах.
Останнім нормативним актом, що врегульовує підходи до визначення судового навантаження є Рішення Ради суддів України від 9 червня 2016 №46, яким: схвалено результати дослідження — Звіт «Основні методологічні підходи та результати дослідження щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів та складності справ спеціалізованих судів та судів апеляційної інстанції»; затверджено Рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями; рекомендовано ДСА України при ухваленні управлінських рішень застосувати ці показники.
Як зазначено у наведеному документі, коефіцієнт навантаження — це оцінка середнього обсягу часу, який витрачає суддя на справу з моменту її надходження до завершення її розгляду. Коефіцієнт навантаження забезпечує об’єктивне вимірювання обсягу роботи судді порівняно з простим обрахунком кількості розглянутих справ.
Надмірний рівень судового навантаження є одним з ключових факторів, що впливають на роботу судді. Фізичні можливості судді щодо розгляду справ протягом певного проміжку часу є об’єктивними критеріями, які мають відображення у модельному (нормативному) навантаженні на суддю. Перевищення розумного рівня такого навантаження на суддю створює передумови негативних наслідків для самого судді, у тому числі у формі виникнення підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності через порушення законодавчо визначених строків, а також негативного впливу на стан здоров’я внаслідок фізичного та морального виснаження. Через надмірне навантаження на суддю й учасники судових процесів відчувають його негативні наслідки у виді тривалого розгляду справ, невчасного виготовлення судових рішень тощо.
Насамперед, з метою визначення оптимальної кількості суддів у новоутворених судах, внаслідок проведення складної та багатоступеневої реформи оптимізації (реорганізації/ліквідації) судів, набрання чинності нового процесуального законодавства у своїй сукупності створює передумови для повернення уповноважених органів у системі правосуддя (ВРП, ДСА України) із можливим залученням органів суддівського самоврядування до вивчення та ґрунтовного аналізу показників визначення коефіцієнтів навантаження на суддів із урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді.
У свою чергу визначення оптимальної кількості суддів у новоутворених судах та при умові швидкого заповнення штатних посад за рахунок переведених суддів та заповнення вакантних посад дозволить вирішити багато питань, пов’язаних із подоланням залишку нерозглянутих справ, дотриманням строків розгляду нових судових справ, підвищенням якості судових рішень.
Чи буде впливати на суддівську винагороду розгляд суддею більшої від нормативної (модельної) кількості справ?
На даний час оплата праці судді регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів», положеннями якого не передбачено оплати праці судді в надурочний час.
Разом із тим, надходження невідкладних справ та матеріалів в умовах надмірного навантаження на суддю, додаткові повноваження слідчого судді, що покладаються майже на кожного, хто здійснює розгляд загальних справ, а також введення нових вимог у процесуальне законодавство в частині збільшення регламентації судового процесу та обов’язкового фіксування технічними засобами судових засідань при розгляді не лише справ, а й усіх матеріалів, є тими об’єктивними факторами, що не дозволяють судді забезпечити розгляд справ у строки, визначені законом, та в межах установленого в суді робочого часу.
Отже, ураховуючи наведені обставини, на нашу думку, доцільним та справедливим буде законодавче встановлення доплати до суддівської винагороди у зв’язку з навантаженням на суддю, яка буде враховувати обсяг виконаної суддею роботи. При цьому, зважаючи на запроваджені вже механізми визначення модельного навантаження на суддю та середньомісячні (річного) судові навантаження, буде доречним визначення такої доплати у відсотковому, вираженні відповідно до співвідношення середньомісячного (річного) судового навантаження та модельного місячного (річного) навантаження на суддю.
Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.
Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.
