Ірина Кушнір,
менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду»
Заявники у справі Tsulukidze and Rusulashvili v. Georgia працювали на керівних посадах в головній компанії з розподілу електроенергії в Тбілісі до того, як їхні контракти були припинені в результаті реорганізації компанії. Обидва подали окремі цивільні позови проти свого колишнього роботодавця з вимогою поновити їх на посадах та виплатити заборгованість по заробітній платі. Позов першого заявника був відхилений в апеляційному порядку. Позов другого заявника було задоволено частково, йому було присуджено компенсацію, але його вимогу про поновлення на роботі було відхилено - рішення було підтверджено в апеляційному порядку.
Обидва заявники подали касаційні скарги з питань права до Верховного Суду. Їхні справи були передані на розгляд колегії з трьох суддів, до складу якої в обох випадках входив суддя Л.М., який також виступав доповідачем і головою колегії, що розглядала справу першого заявника. Перший заявник двічі заявляв відвід судді Л.М., стверджуючи, що він не був безстороннім, оскільки його помічником (Г.Д.) була дочка адвоката, який представляв компанію-відповідача у провадженні. Друга заява про відвід стосувалася двох інших суддів колегії, оскільки стверджувалося, що вони були знайомими адвоката компанії-відповідача. Перше клопотання розглядалося колегією у складі двох суддів без участі судді Л.М., а друге клопотання розглядалося всіма трьома суддями. Другий заявник вимагав відводу всіх трьох суддів на тих же підставах, що і перший заявник. Це клопотання було розглянуто колегією у складі трьох суддів, включаючи суддю Л.М.
В грузинській системі помічники суддів є державними службовцями, яких призначають голови відповідних судів. Вони обираються з числа юристів, які мають щонайменше один-два роки відповідного професійного досвіду та пройшли спеціальну підготовчу програму навчання, організовану Вищою школою юстиції. До обов'язків помічника судді входить надання адміністративної допомоги суддям та, на прохання судді, виконання юридичних завдань, таких як складання проектів документів, проведення правових досліджень або підготовка певних процесуальних документів. Як пояснив Уряд, хоча роль помічника судді має переважно адміністративний характер, на практиці існує окрема група головних консультантів - помічників суддів, до обов'язків яких входить насамперед правова робота, у тому числі підготовка проектів ухвал про неприйнятність, постанов та інших процесуальних документів у справах, що передаються до суду.
Стаття 200 ЦПК прямо передбачає, що суддя може доручити своєму помічнику підготувати справу до розгляду в суді. Крім того, відповідно до листа Вищої ради правосуддя, наданого Урядом, обов'язки помічників суддів включають поєднання адміністративної та юридичної роботи і можуть включати підготовку проектів рішень та ухвал. Це стосується обох категорій помічників суддів.
Відзначаючи широкий опис функцій помічників суддів, передбачений національним законодавством, Суд вважає, що їхня робота має не лише адміністративний характер. Він вважає, що, залежно від конкретних завдань, покладених на помічника судді, його участь може мати велике значення для судового процесу, а отже, особа, яка виконує ці завдання, повинна бути неупередженою для того, щоб провадження відповідало статті 6.
Усі клопотання заявників про відвід були відхилені як необґрунтовані. Їхні апеляції з питань права були визнані неприйнятними.
З висновків ЄСПЛ:
Ніщо не вказувало на те, що суддя Л.М. діяв з особистою упередженістю у відповідному провадженні, а отже, його особиста безсторонність мала презюмуватися. Таким чином, Суд розглянув питання про ймовірну відсутність небезсторонності судді у світлі об'єктивного критерію.
Хоча працівники суду не є ізольовані від вимоги безсторонності, застосовність цієї умови залежить від специфіки ролі відповідного працівника суду в національній правовій та судовій системі. Відзначаючи широкий опис функцій помічників суддів у національному законодавстві Грузії, Суд вважав, що їхня робота має не лише адміністративний характер. Він встановив, що, залежно від конкретних завдань, покладених на помічника судді, його участь може мати велике значення для судового процесу, а отже, особа, яка виконує ці завдання, повинна бути безстороньою для того, щоб провадження відповідало статті 6.
Той факт, що помічниця судді Л.М. була дочкою адвоката, який представляв компанію-відповідача, не заперечувався. Суду було важко прийняти рішення щодо обсягу та характеру участі Г.Д., оскільки заявники просто вказали на її загальну роль як помічника судді Л.М., і жодна зі сторін не надала жодних доказів щодо її конкретної ролі та функцій у контексті даного провадження. У той же час, Г.Д. була помічником судді Л.М., коли він засідав у колегіях з трьох суддів в обох справах. У справі першого заявника Л.М. також був доповідачем і головою колегії, яка визнала скаргу неприйнятною. За таких обставин заявники не безпідставно припускали, що Г.Д. надаватиме судді Л.М. адміністративну та/або юридичну підтримку при підготовці їхніх справ до розгляду. Це створило ситуацію, пов'язану з можливим конфліктом інтересів, яка вимагала відповідного реагування з боку Верховного Суду.
Концепція справедливого судового розгляду, закладена в статті 6, передбачає безсторонність судового процесу в цілому. У таких ситуаціях на карту ставилася довіра громадськості до системи правосуддя, в якій зовнішня сторона має велике значення. Відповідно, відсутність внутрішніх процесуальних правил, що встановлюють професійні та етичні стандарти для помічників суддів, а також нездатність виявити та врегулювати потенційні конфлікти інтересів могли зашкодити безсторонності судового процесу як такого.
Позаяк помічники суддів не мали процесуального статусу у провадженні, у грузинському законодавстві не існувало процедури, яка б регулювала їхнє відсторонення. Єдиним засобом правового захисту, який був у розпорядженні заявників, була заява про відвід судді Л.М., якою вони скористалися. Однак судові колегії, які розглядали ці заяви про відвід, просто дійшли висновку, не вдаючись до вивчення характеру та обсягу участі Г.Д. у провадженні та пов'язаного з цим потенційного конфлікту інтересів, що факт її «впливу» на судовий процес і, зокрема, на суддю Л.М., не був встановлений. Однак питання полягало не у «впливі», а в тому, чи були встановлені факти, які могли б викликати сумніви в безсторонності суду з точки зору зовнішнього спостерігача. Зокрема, очікувалося, що Верховний Суд вирішить, чи можна вважати побоювання заявників щодо небезсторонності судді Л.М. об'єктивно обґрунтованими. Він міг би зробити це, проаналізувавши роль і функції відповідного помічника судді та застосувавши внутрішні процедури, що встановлюють відповідні професійні та етичні стандарти. Досить побіжний розгляд тверджень заявників не зміг розвіяти їхні побоювання щодо небезсторонності судді Л.М. У зв'язку з цим друга заява першого заявника про відвід та заява другого заявника про відвід стосувалися не лише судді Л.М., а й двох інших суддів колегії на тій підставі, що вони були «близькими знайомими» юридичного представника компанії-відповідача. За таких обставин той факт, що троє згаданих суддів прийняли рішення про власний відвід, хоча й згідно з прямою нормою Цивільного процесуального кодексу, створив питання про потенційний конфлікт інтересів.
Суд також взяв до уваги аргумент Уряду про те, що вимога щодо автоматичного відводу судді лише на підставі родинних зв'язків його помічника з будь-якою зі сторін у справі була б занадто широкою, враховуючи розмір країни. Однак Суд повинен був обмежитися розглядом конкретної справи, що перебувала на його розгляді, і, крім того, Договірні держави зобов'язані організувати свої правові системи таким чином, щоб забезпечити дотримання вимог пункту 1 статті 6. У зв'язку з цим Уряд не стверджував, що існували якісь практичні труднощі з пошуком заміни судді Л.М. серед інших суддів.
Таким чином, відповідно до об'єктивного критерію безсторонності заявники повинні були довести, що існувала видимість (ознаки) небезсторонності, підтверджена фактами, які можна встановити, а не довести, що суддя був фактично упередженим або необ'єктивним. Участь судді Л.М. у розгляді справ заявників, враховуючи той факт, що його помічником судді була дочка юридичного представника компанії-відповідача, у поєднанні з широкими повноваженнями, наданими помічникам суддів у грузинській судовій системі, створила ситуацію, яка могла викликати обґрунтовані побоювання щодо його небезсторонності. Заявники не знали, якою мірою Г.Д. була фактично залучена до розгляду їхніх справ, а Верховний Суд не з'ясував обставини її залучення, тим самим не розвіявши сумніви заявників щодо неупередженості судді Л.М. Отже, сумніви заявників на цій підставі були об'єктивно обґрунтованими, і їм не було надано достатніх процесуальних гарантій у цьому відношенні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
