Евгений Диденко,
судья Приазовского районного суда Запорожской области
(командирован в Оболонский районный суд города Киева),
специально для «Судебно-юридической газеты»
Проблема надмірного навантаження на судову систему України є загальновідомою як на національному, так і на міжнародному рівні, і має тривалий характер. Основними причинами цього є недостатня кількість суддів, а також працівників апарату в судах.
Процедура добору на посаду судді є досить тривалою і складною, що тим не менш є виправданим рівнем відповідальності, професійною компетентністю, особистими моральними якостями, які є необхідними для зайняття цієї посади.
Враховуючи, що в силу цих причин неможливо швидко задовольнити потребу судової системи у наповненні новими суддями, законодавець у статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачив інститут тимчасового відрядження судді для здійснення правосуддя у іншому суді.
Відповідно до ст. 55 вказаного Закону, у зв’язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв’язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, за рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя може бути, за його згодою, відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя.
За загальним правилом, передбаченим частиною 2 ст. 55 вказаного Закону, таке відрядження є строковим - не більше ніж на один рік, з можливістю його продовження ще на один рік за згодою судді і за звернення голови відповідного суду. Загальний строк відрядження не може перевищувати два роки.
Пізніше Законом 2461-ІХ, який набрав чинності 19.08.2022 р., статтю 55 Закону було доповнено положенням про можливість у період дії надзвичайного чи воєнного стану і за умови зміни територіальної підсудності судових справ, відрядження судді без його згоди для здійснення правосуддя до суду, якому визначається територіальна підсудність справ, що перебували у провадженні суду.
Законом також передбачено, що Вища рада правосуддя на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може ухвалити рішення про дострокове закінчення відрядження судді, якщо обставини, що були підставою відрядження судді, припинилися, про що повідомляється суддя. Суддя, строк відрядження якого закінчився або стосовно якого Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про дострокове закінчення відрядження судді, повертається на роботу до суду, з якого був відряджений.
Як бачимо, вказані положення Закону розраховані не тільки на мирний час, оскільки законодавець визначив, що причинами для тимчасового відрядження судді може бути не лише надмірний рівень навантаження або неможливість здійснення правосуддя у певному суді, але й припинення роботи суду у зв’язку із військовими діями.
У частині 3 ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» законодавець передбачив певні гарантії захисту для судді, який опинився без суду в умовах війни, а саме вказано, що у разі припинення роботи суду у зв’язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами суддя, якого було відряджено з такого суду, має бути переведений на постійне місце роботи до закінчення строку відрядження.
Поява безстроково відряджених суддів.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, багато судів опинились на тимчасово окупованій території. Через неможливість здійснення правосуддя такими судами, їх підсудність була передана іншим судам, та в подальшому також змінювалась. Оскільки необхідно було вирішувати питання працевлаштування суддів, які залишились без судів, а ВККСУ і ВРП не працювали, такі судді у відповідності до п. 56 «Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наказами Голови Верховного Суду були тимчасово відряджені для здійснення правосуддя до інших судів на підставі поданих ними заяв.
На той час, суддям було запропоновано обирати по три суди з опублікованого орієнтовного переліку судів в порядку пріоритетності. Як пояснював Голова Верховного Суду під час відеоконференції, відрядження суддів у суди, які не вказані в переліку, також було можливо, але за наявності певних виключних обставин.
Особливістю цих відряджень стало те, що, як передбачено в Законі, положення абзацу другого частини другої статті 55 цього Закону щодо граничного строку відрядження судді в цьому випадку не застосовується.
За повідомленнями у ЗМІ з посиланням на інформацію ВККСУ, станом на 22.02.2025 року, налічується 350 безстроково відряджених суддів.
Запровадження процедури «перевідрядження».
У 2024 році у ЗМІ почала з’являтись інформація про наміри ВККСУ врегулювати ситуацію з безстроковістю відряджених суддів, що на загал пояснювалось незадоволенням певних суддів тим, що вони отримали додаткове навантаження, але судді відрядились до інших судів.
30 жовтня 2024 року ВККСУ ухвалила рішення № 340/зп-24 "Про внесення до Вищої ради правосуддя подання щодо змін до Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 54/0/15-17 (зі змінами)". Вказаними змінами було запропоновано надати можливість ВККСУ ініціювати процедуру дострокового припинення тимчасового відрядження суддів, відряджених безстроково, з одночасним їх відрядженням до інших судів.
Крім того, було передбачено, зокрема, що підставами для дострокового закінчення попереднього відрядження судді та одночасно його відрядження може бути:
– зміна обставин у суді, до якого відряджений суддя, зокрема, рівень судового навантаження не є надмірним;
– зміна територіальної підсудності судових справ, що розглядаються у суді, до якого чи з якого суддя попередньо відряджений на підставі пункту 56 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без зазначення граничного строку відрядження;
– виявлення надмірного рівня судового навантаження у суді, якому передано територіальну підсудність судових справ суду, з якого суддя відряджений.
На запропоновані ВККСУ зміни відреагувала Рада суддів України у рішенні № 43 від 09.12.2024 року. Рада суддів України зазначила, що запропоновані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України зміни до Порядку суперечать вимогам Закону України "Про судоустрій і статус суддів" як нормативно-правовому акту вищої сили, та закликала Вищу раду правосуддя не допустити ухвалення цих змін.
Наприкінці 2024 – початку 2025 років у Верховній Раді України було зареєстровано три законопроекти 12331, 12331-1, 12331-2, якими пропонувалось врегулювати ситуацію з безстроково відрядженими суддями, зокрема вони мали би вважатись такими, що відряджені на певний строк, з можливістю продовження строку відрядження.
18.02.2025 року відбулось засідання Вищої ради правосуддя, на якому розглядалось питання прийняття змін до Порядку відрядження суддів. Зокрема, представниками ВККСУ наголошувалось на тому, що процедура торкнеться не всіх безстроково відряджених суддів. Наприклад, не слід хвилюватись суддям, які вже працюють в умовах надмірного навантаження. Також акцентувалась увага на необхідності надати Комісії повноваження самостійно ініціювати закінчення безстрокових відряджень.
На засіданні ВРП, голова Ради суддів України Б.Моніч підтримав позицію, викладену раніше у рішенні Ради суддів України № 43 від 09.12.2024 року. Зокрема, він наголосив, що дане питання необхідно вирішувати, однак виключно законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом. Підстави для відрядженні таких суддів не припинились. Також, він підкреслив необхідність врахування особистої ситуації суддів, які вже тривалий час працюють у відповідних судах, та встигли облаштуватись на нових місцях проживання.
Крім того, під час засідання, член ВРП Інна Плахтій, яка входила до складу робочої групи з напрацювання змін, запропонувала прийняти зміни з поправкою, що відрядження не може відбуватись без згоди судді.
Натомість, десятьма голосами з п’ятнадцяти членів ВРП, зміни були прийняті з можливістю відрядження суддів без їх згоди.
Враховуючи позицію РСУ, членів ВРП, які не голосували за запропоновані зміни, можна зробити висновок, що наразі немає однозначної впевненості у тому, що дострокове закінчення відрядження суддів, які відряджені безстроково, на підставі Порядку, узгоджується з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким передбачено, що рішення про дострокове закінчення відрядження судді, може бути ухвалене, якщо обставини, що були підставою відрядження судді, припинилися.
Варто звернути увагу й на те, що термін «надмірне навантаження», який відповідно до Порядку слугує підставою для дострокового закінчення відрядження судді, не має визначення ні в законі, ні в самому Порядку.
26 лютого 2025 року ВККСУ опублікувала оголошення, у якому запропонувала суддям, відрядженим безстроково, у строк до 10 березня 2025 року подати заяву про закінчення їх безстрокового відрядження та одночасного відрядження до іншого суду, зі сформованого переліку судів із надмірним навантаженням. Вказано, що Комісією буде враховуватись згода судді на відрядження до відповідного суду із переліку. Також, повідомлено, що після 10 березня 2025 року Комісією реалізовуватимуться повноваження щодо встановлення наявності підстав для дострокового закінчення попереднього відрядження суддів та одночасного їх відрядження, у тому числі суддів, які не подали зазначену вище заяву.
5 березня 2025 року Комісією опубліковано оголошення про доповнення переліку судів із надмірним навантаженням та продовжено строк для подання суддями заяв до 14 березня 2025 року.
Проблематика і очікування.
Безумовно, можна погодитись із позицією, висловленою ВККСУ стосовно того, що за загальним правилом інститут відрядження судді передбачає строковість, оскільки таке відрядження має бути тимчасовим. Водночас, неординарність безстрокового відрядження не свідчить про його неправильність, принаймні в умовах воєнного стану, оскільки для цього існує цілком законне підґрунтя.
Судді, які свідомо бажають бути тимчасово переведеними у інші суди, безумовно мають таке право.
Однак, наразі багато суддів, які були відряджені безстроково, опинились перед важким вибором необхідності подання заяви про відрядження до іншого суду або в перспективі бути відрядженими без їх згоди до суду, якому передана підсудність справ їх суду, або взагалі до іншого суду.
Важкість такого вибору ґрунтується переважно на морально-психологічному аспекті та особистій ситуації кожного конкретного судді.
Звичайно не можна стверджувати стосовно всіх суддів, однак багато суддів, які виїжджали з окупованої території разом із сімʼями, прямували туди, де вони мали можливість проживати, мали родичів чи якісь інші соціальні звʼязки. І у деяких випадках, вибір суду для тимчасового відрядження був обумовлений саме цими факторами. На той час не існувало законодавчого обов’язку судді бути відрядженим до конкретного суду, і під час процедури відрядження суддів з тимчасово окупованих територій питання наявності надмірного навантаження у суді не було умовою для відрядження.
Тому, є очевидним, що судді не мають нести відповідальність за те, що вони за їх згодою були відряджені у суди, в яких немає надмірного навантаження, або не відрядились до судів, яким була передана підсудність справ їх суду.
Не можна оминути і той факт, що судді з тимчасово окупованих територій втратили житло, особисті речі, постійне місце роботи і змінили звичний спосіб життя через збройну агресію російської федерації. У подальшому хтось втратив родичів або членів сімʼї у звʼязку із війною.
Більшість безстроково відряджених суддів працюють на відряджених місцях майже три роки, і за цей час розпочали заново вибудовувати побут, влаштували дітей у навчальні заклади.
Тому, можна припустити, що чергова вимушена зміна місця проживання не тільки для судді, але й для всієї його сімʼї, стане не просто соціально складною, але й психологічно травмуючою подією.
Окремо, слід звернути увагу й на те, що перевідряджені судді будуть вимушені заново вирішувати не тільки соціальні питання, але й пов’язані із налагодженням роботи у іншому суді, зокрема пошук секретаря і помічника, що як відомо, є значною проблемою в сучасних умовах.
Варто зазначити, що професія судді передбачає певну стабільність, що втілюється зокрема в призначенні суддів безстроково, в особливих гарантіях від свавільного звільнення або переведення. Судді відповідально ставляться до розгляду справ, які є у них в провадженні, та які у разі перевідрядження будуть розглядатись спочатку, що вочевидь негативно вплине на дотримання прав учасників процесу, зокрема на доступ до суду і розумний строк їх розгляду.
Ситуація ускладнена також і тим, що у суддів немає впевненості, що їх позиція та особиста ситуація буде враховуватись ВККСУ та ВРП під час вирішення питання про закінчення безстрокового відрядження та одночасного відрядження до іншого суду.
Також, наразі немає розуміння того, як Комісією буде вирішуватись питання у разі подання більшої кількості заяв про відрядження до конкретного суду, ніж можливо задовольнити. Ніяких критеріїв для вирішення такої конкуренції Порядок не містить.
Крім того, є незрозумілим, як буде оцінюватись Комісією наявність у судді середнього навантаження, яке не є надмірним, але тим не менш є значним.
У підсумку слід зазначити, що розпочата Комісією процедура є безумовно важливою для врегулювання ситуації щодо приведення відряджених суддів до загального знаменника. Однак, малоймовірно, що перевідрядження суддів в силу свого тимчасового характеру здатне вирішити проблему надмірного навантаження у судовій системі, на відміну від переведення суддів на постійні місця роботи. Поки що, виправданими очікуваннями суддів у такій процедурі залишається дотримання загальної справедливості, передбачуваності, виваженості і врахування особистої ситуації кожного конкретного судді.
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
