Обставини справи
Вироком суду раніше судиму особу було визнано винною у вчиненні чотирьох крадіжок та за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначено їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років, до якого на підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано строк попереднього ув’язнення. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.
У касаційній скарзі засуджений стверджував, що суд першої інстанції помилково призначив йому покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, тоді як треба було визначити остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. Крім того, на думку засудженого, суд неправильно застосував ч. 5 ст. 72 КК щодо зарахування йому у строк покарання строку попереднього ув'язнення з 12 грудня 2016 по 30 листопада 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Після подання касаційної скарги засуджений помер.
Позиція ККС щодо можливості застосування судом касаційної інстанції положень п. 5 ч. 1 ст. 284 і ст. 440 КПК у випадку смерті засудженого
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу, кримінальне провадження закривається у разі, якщо підозрюваний, обвинувачений помер, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Разом із тим, ст. 440 КПК передбачає, що суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Касаційний кримінальний суд проаналізував практику застосування судами зазначених норм та констатував наявність різних правових позицій:
- у разі смерті обвинуваченого кримінальне провадження має бути закрите без скасування обвинувального вироку чи ухвали;
- у разі смерті обвинуваченого кримінальне провадження має бути закрите, а обвинувальний вирок чи ухвала — скасовані;
- у разі смерті виправданого та відсутності в матеріалах кримінального провадження будь-яких даних щодо питання продовження реабілітації кримінальне провадження підлягає закриттю без скасування судових рішень.
Враховуючи неоднаковість практики застосування норм права у спірних правовідносинах та задля забезпечення дотримання принципу правової визначеності справу було передано на розгляд об’єднаної палати Касаційного кримінального суду.
«На стадії касаційного провадження, коли фактичні обставини провадження вже були оцінені й перевірені судами першої та апеляційної інстанцій і винуватість особи у вчиненні злочину офіційно встановлено обвинувальним вироком, який набрав законної сили, немає жодної розумної потреби в безумовному («автоматичному») скасуванні такого вироку виключно з формальної підстави — смерті засудженого», — йдеться в ухвалі об’єднаної палати ККС ВС від 16 січня 2019 року (судді Микола Мазур, Ірина Григор’єва, Сергій Кравченко, Василь Огурецький, Валентина Щепоткіна).
Водночас судді звернули увагу на те, що в обвинувальному вироку можуть вирішуватися не тільки питання винуватості особи, покарання чи інших правових наслідків кримінального правопорушення, що впливають виключно на обсяг прав і свобод засудженого, який помер, але й питання, які можуть стосуватися прав і обов'язків інших осіб чи інтересів держави та суспільства. У цих випадках, на думку суду, таке «автоматичне» скасування судових рішень, які набрали законної сили, без констатації порушень вимог матеріального чи процесуального законодавства, що мають істотний характер, становитиме порушення принципу правової визначеності.
«Тому в разі смерті засудженого відсутні підстави для автоматичного скасування обвинувального вироку чи ухвали суду та закриття касаційного провадження судом касаційної інстанції з посиланням на ст. 440 КПК, оскільки вона відсилає до ст. 284 КПК, яка, у свою чергу, не містить такої вимоги. Скасування обвинувального вироку чи ухвали суду та закриття касаційного провадження судом касаційної інстанції з підстав, передбачених ст. 440, п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, можливе лише у разі, якщо обвинувачений помер до набрання обвинувальним вироком законної сили, що не було враховано судом на час ухвалення відповідного рішення», — резюмувала об’єднана палата ККС.
Таким чином, у разі смерті засудженого касаційне провадження, як правило, підлягає закриттю. Проте з огляду на принцип верховенства права та інші засади кримінального провадження, касаційне провадження підлягає продовженню у випадках, якщо з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених ст. 433 КПК, це буде необхідно в цілях реабілітації засудженого, який помер, або з метою захисту прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Окрема думка
Зауважимо, що двоє суддів об’єднаної палати ККС висловили з цього приводу окрему думку. Так, Сергій Кравченко та Василь Огурецький вважають, що положення п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК і ст. 440 КПК підлягають застосуванню в разі смерті не тільки обвинуваченого, але й засудженого.
«Рішення про закриття кримінального провадження не може залежати від його наслідків щодо прав і обов'язків інших осіб. Такі наслідки настають при закритті провадження за будь-якими підставами, визначеними ст. 284 КПК. Формулюванням ст. 440 КПК у буквальному викладі законодавець не передбачив будь-яких варіацій для касаційної інстанції, окрім як прийняти єдине процесуальне рішення — закрити кримінальне провадження за умови встановлення обставин, передбачених ст. 284 КПК. Інших тлумачень щодо процесуального рішення існувати не повинно, а слід виконувати цю вимогу законодавця у розумінні загального правила.
Таким чином, у разі, якщо під час касаційного розгляду буде встановлено, що засуджений помер, за наслідками такого розгляду, незалежно від підстав оскарження, Верховний Суд, суворо дотримуючись засад кримінального провадження, має скасувати обвинувальний вирок чи ухвалу і закрити кримінальне провадження, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого», — переконані судді.
Тож, на думку С. Кравченка та В. Огурецького, правильним процесуальним рішенням об'єднаної палати мало бути рішення про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду і закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю засудженого.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата Верховного Суду визначила, чи можливе касаційне оскарження рішень, пов’язаних із виконанням вироку.
Крім того, ВП ВС висловила правову позицію щодо можливості примирення сторін у порядку ст. 46 КК у справах щодо злочинів, наслідком яких є смерть потерпілого.
Також ми писали про те, чи є недотримання судом вимоги ст. 384 КПК щодо роз’яснення особі права на розгляд справи судом присяжних безумовною підставою для скасування вироку.
