Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Постанову суду першої інстанції було оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі ч. 3 ст.189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Скаржнику у справі запропоновано протягом десяти днів із моменту отримання ухвали подати до суду документ про сплату судового збору.
Оскільки у вказаний судом термін недоліки відповідач не усунув, апеляційну скаргу відповідача повернуто скаржнику на підставі ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідач повторно звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У зв'язку з визнанням неповажними причин, які стали підставою для пропуску строку на апеляційне оскарження, скаргу залишено без руху та надано 30-денний строк для усунення недоліків. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач навів ті самі обставини для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на те, що первинну апеляційну скаргу податковим органом подано в межах строку на касаційне оскарження. Однак суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу з причин неусунення її недоліків у встановлений строк. В той же час податковий орган вчасно надіслав документи на усунення недоліків апеляційної скарги, проте вони надійшли вже після ухвалення рішення про її повернення.
ВС дійшов висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Та зазначив, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції — без змін.
З постановою Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №819/1224/15-а можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала роз’яснення ВС, у яких випадках допускаються заходи забезпечення позову.
