Обставини справи
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив зобов’язати головне управління Національної поліції України в Закарпатській області виключити з системи єдиного обліку злочинів і осіб, які їх вчинили, відомості про пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Окружний адміністративний суд задовольнив зазначений позов, однак суд апеляційної інстанції це рішення скасував та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що вимоги, які є предметом позову, мають вирішуватися за правилами кримінального, а не адміністративного судочинства.
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу позивача, зазначила, що офіційним джерелом інформації щодо зареєстрованих злочинів, осіб, підозрюваних (обвинувачених) у їх вчиненні, та руху кримінальних справ (кримінальних проваджень) є Єдиний реєстр досудових розслідувань, а не система єдиного обліку злочинів і осіб, які їх вчинили, що функціонувала на підставі Кримінального процесуального кодексу України 1960 року.
Згідно з чинним законодавством, облік кримінальних проваджень здійснюється шляхом внесення до ЄРДР відомостей щодо руху таких проваджень. Зазначені відомості є підставою для відображення у звітності даних про прийняття одного з передбачених кримінальним процесуальним законом рішень, у тому числі про звернення прокурора до суду з обвинувальним актом.
«Наявність у Реєстрі відомостей щодо вручення позивачу обвинувального акта є лише підтвердженням того, що такий акт існує як офіційний документ, складений, підписаний і вручений обвинуваченому уповноваженими на те особами за наслідками досудового розслідування. Внесення до Реєстру відомостей про закінчення досудового розслідування в одній з установлених КПК України форм, у тому числі звернення до суду з обвинувальним актом, саме по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав і обов’язків та існуючого стану правовідносин, а також не містить ознак управління діяльністю інших суб’єктів», — йдеться у постанові ВП ВС від 26 березня 2019 року у справі №807/1456/17.
Отже, набуття особою статусу обвинуваченого та подальший рух справи на стадії судового розгляду є правовими наслідками передбачених законом процесуальних дій слідчого, прокурора — складання обвинувального акта та направлення його до суду, а не наслідками відображення інформації про ці дії у відповідній базі даних.
Разом з тим, судді ВП ВС наголосили, що виключення з Реєстру інформації, якою лише констатуються факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, чинне законодавство не передбачає.
Виходячи з наведеного, дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов’язані з внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. Тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється. Водночас судді ВП ВС дійшли висновку, що заявлена позивачем вимога не може розглядатися і за правилами кримінального судочинства.
Так, з дій, бездіяльності слідчого, прокурора, пов’язаних з фіксацією інформації в ЄРДР, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачена можливість оскаржити до слідчого судді лише бездіяльність, що полягає у невнесенні до Реєстру відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви чи повідомлення про нього. Наведений перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з тим, у ч. 2 ст. 303 КПК України закріплена пряма заборона окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора.
Зазначене, на думку суддів ВП ВС, свідчить про відсутність правових підстав для розгляду судом кримінальної юрисдикції вимог особи до органу досудового розслідування про виключення відомостей з ЄРДР.
«З урахуванням особливостей заявленого предмета позову та того, що чинне законодавство не передбачає виключення з Реєстру інформації, якою лише констатуються факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, така інформація не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов’язків та існуючого стану правовідносин. Отже, заявлену позовну вимогу суди не можуть розглядати за правилами будь-якого судочинства», — констатувала Велика Палата ВС.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата ВС вказала на відсутність у КПК обмеження щодо оскарження рішення з підстави неправильної кваліфікації дій засудженого.
Крім того, ВП ВС визначила, чи має суд розглядати касаційну скаргу засудженого, який помер під час відбування покарання.
