Секретар Третьої судової палати ККС ВС Герман Анісімов: «Для судді всі справи повинні бути важливими»

21 травня рішенням зборів Касаційного кримінального суду Верховного Суду був визначений персональний склад Третьої судової палати, яка, серед іншого, розглядатиме справи, підслідні НАБУ. Тобто саме ця судова палата буде ставити крапку у кримінальних справах відносно тих, кого ЗМІ зазвичай називають «топ-корупціонерами».

Секретарем Третьої судової палати був обраний суддя Герман Анісімов, який ще навесні працював доцентом кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Втім, незважаючи на відсутність суддівського досвіду, Герман Анісімов запевняє, що готовий до важкої суддівської роботи та до організації роботи судової палати. Наскільки складним є розгляд кримінальних справ з корупційною специфікою, що відбувається не так в процесі боротьби з корупцією в нашій країні, чи потрібна реформа юридичної освіти, Герман Анісімов розповів «Судово-юридичній газеті».

Шлях у судді

Чому Ви вирішили стати суддею Верховного Суду?

Більшу частину своєї кар’єри я присвятив викладацькій та науковій діяльності. Як юристу-криміналісту, мені хотілося не тільки в теорії, а й на практиці спробувати вплинути на формування судової практики. Поєднати науку і практику при розгляді справ, на мій погляд, корисно. Коли в Україні з’явилась можливість стати суддею Верховного Суду шляхом проходження конкурсу, я вирішив спробувати це зробити.

Мабуть, не на останньому місці було і бажання певної самореалізації як фахівця?

Стати суддею Верховного Суду — це мрія чи не всіх юристів, вершина професійного розвитку. Не знаю колег, які не хотіли б втілити на практиці свої погляди щодо вирішення тих чи інших правових проблем.

Яка була Ваша наукова сфера інтересів?

Це питання щодо кваліфікації злочинів в сфері службової діяльності, тих, що вчиняються шляхом використання службового становища всупереч інтересам служби, у тому числі тих, що загалом називають корупційними злочинами.

Чи важким був особисто для Вас конкурс?

Досить важким. І фізично, і морально. Готуватися до конкурсу доводилось без відриву від основної роботи. Треба було бути дуже уважним, адже навіть невелика помилка — чи то під час іспиту, чи то при заповненні електронної декларації або інших документів — могла перекреслити всі зусилля.

Відсутність професійного суддівського досвіду — це плюс чи мінус для судді Верховного Суду?

У цьому є як позитивні, так і не дуже позитивні моменти. До позитивних слід віднести можливість більш широкого погляду на ті чи інші правові проблеми, а до негативних — відсутність практичних навичок роботи професійного судді. Є особливості судової практики, з якими практикуючі судді-криміналісти знайомі більш детально. Також важливим є досвід роботи в складі колегії, тоді як науковці зазвичай працюють автономно і не часто практикують колегіальну форму роботи.

Корупція та антикорупція

Експерти стверджують, що хоча в Україні й працюють спеціалізовані антикорупційні органи та система антикорупційних судів, втім чинний Кримінальний процесуальний кодекс України нібито створює багато проблем для досудового розслідування та судового процесу.

Я не знаю держав, в яких не було б скарг на ті чи інші процесуальні інструменти. У різних країнах час від часу піднімають питання щодо вдосконалення процесуального законодавства. Наша держава та КПК України не є винятком. Новий кримінальний процесуальний закон діє майже 7 років, сформувалася практика застосування його положень. І як показує ця практика, окремі норми Кодексу дійсно необхідно вдосконалювати та деталізувати. Відповідні пропозиції розробляються й подаються на розгляд законодавцю, хоча не завжди вони швидко втілюються у життя. Втім, я не можу сказати, що у Касаційного кримінального суду виникають якісь проблеми щодо застосування положень КПК України, які унеможливлювали б ефективний розгляд касаційних скарг. Багато суперечностей вже фактично вирішені судовою практикою.

Під час зборів суддів ККС ВС 21 травня були певні дискусії, чи не буде це дискримінацією, коли судді, які ввійшли до складу Третьої судової палати розглядатимуть справи щодо корупційних злочинів, а інші — ні. Тобто будуть звичайні судді та антикорупційні. Що думаєте з цього приводу?

Третя судова палата розглядатиме як справи щодо корупційних правопорушень, так і всі інші кримінальні провадження. Винятків не буде. Чи є такий підхід дискримінаційним? Не думаю. В інших касаційних судах Верховного Суду також існує певна спеціалізація з розгляду тих чи інших справ, і це сприймається нормально.

ЗМІ, політики та громадськість часто кажуть, що відомі справи т.з. топ-корупціонерів, які знаходились чи знаходяться в провадженні НАБУ — САП, є складними та потребують особливого підходу до них. Чи згодні Ви з такою думкою?  

З правової точки зору, для суддів, особливо Верховного Суду, такі справи не повинні бути якимось особливо складними. Переважна більшість статей Кримінального кодексу України, які мають, так би мовити, корупційний напрям, існують вже багато років. Це зловживання владою або службовим становищем, одержання неправомірної вигоди, привласнення, розтрата майна або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем та ін. Справи щодо вчинення злочинів за такими статтями неодноразово розглядались в судах, в тому числі і в судах вищих інстанцій. Є відповідні наукові напрацювання і узагальнення.

На мій погляд, зараз мова має йти не стільки про практичну складність таких справ для суддів касаційної інстанції, скільки про якість роботи органів досудового розслідування, прокуратури, експертних установ, судів першої та апеляційної інстанцій. Загалом, на мою думку, є кримінальні справи значно складніші, ніж провадження щодо деяких корупційних злочинів. Наприклад, це провадження щодо злочинів, що вчиняються стійкими злочинними об’єднаннями, злочинів проти основ національної безпеки, проти громадської безпеки, щодо військових злочинів тощо.

Вважаєте, що інтерес до певних справ з боку ЗМІ та суспільства є дещо штучним?

Суддя в принципі не має виходити з того, що за умови, коли та чи інша справа викликає суспільний резонанс та цікавить політиків чи громадськість, він повинен розглядати її якось по-особливому. Для судді всі справи повинні бути важливими, і кожній справі потрібно приділяти належну увагу з огляду на беззастережне дотримання норм матеріального та процесуального права.

Як Ви взагалі оцінюєте процес боротьби з корупцією в Україні? Мабуть, як науковець, Ви замислювалися над цим питанням?

На мій погляд, для ефективної боротьби з корупцією потрібно розробляти та впроваджувати механізми, які поступово будуть зводити її нанівець у всіх сферах суспільного життя і в суспільній свідомості. І це стосується не тільки сфери застосування кримінально-правових заходів та засобів їх вдосконалення. Прикладом може бути оголошення та проведення відкритих конкурсів на зайняття вакантних посад в органах влади, судах, що відкривають доступ до професії широкому загалу фахівців; декларування доходів для визначених в законі категорій осіб; запровадження обов’язкової відеофіксації судових засідань, автоматизований розподіл справ в системі документообігу і забезпечення можливості його контролю сторонами провадження.

Як відомо, рішення українських судів, навіть вищих інстанцій, неодноразово ставали об’єктом розгляду в ЄСПЛ. Іноді оцінка правових позицій наших судів там була досить критичною. Чи згодні Ви з тим, що українська система правосуддя мала чи має зараз вади, які ставлять під певний сумнів рішення національних судів?  

ЄСПЛ є дороговказом для України стосовно того, що та як потрібно робити, аби уникнути порушень прав людини. Водночас необхідно розуміти, що практика ЄСПЛ заснована на дещо інших правових традиціях. Буває, що рішення українських судів є повністю законними з точки зору національного законодавства, однак ЄСПЛ все ж вбачає певні порушення під час досудового розслідування чи судового розгляду. На це має звертати увагу не тільки судовий корпус, а й насамперед законодавець, який повинен оперативно корегувати чинне законодавство відповідно до стандартів забезпечення та реалізації прав людини.

Загалом я не згодний з тим твердженням, що українське кримінальне право та процес не відповідають світовим стандартам і не захищають права людини. У нас є прогресивні норми, які відсутні в деяких інших країнах сталої демократії. Наприклад, за вітчизняним законодавством особа не може притягатися до кримінальної відповідальності в Україні за злочини, вчинені за її межами, якщо вона зазнала кримінального покарання за межами України.

Критика рішень має бути конструктивною

У наших національних традиціях є практика критикувати рішення судів, навіть якщо рішення відповідають вимогам закону. Чи готові Ви особисто до критики, якщо станеться так, що якесь Ваше рішення не буде збігатися з настроями суспільства чи політиків?

Відповідаючи на це запитання, зауважу, що суд сам не проводить розслідувань та не збирає доказів. Він працює з тим, що раніше зібрали органи досудового розслідування. У свою чергу Касаційний кримінальний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Судді ККС ВС — це не новачки в кримінальній спеціалізації, а спеціалісти, які здатні фахово давати оцінку тим чи іншим принципово важливим питанням, що постають під час розгляду кримінальних проваджень. Суд ніколи не повинен керуватись емоціями та вчиняти певні дії тільки тому, що комусь треба вирішити справу так, а комусь інакше. Водночас це не значить, що судді не повинні звертати увагу на конструктивну критику своїх рішень, тобто коли є аргументовані зауваження фахівців з того чи іншого питання.

До речі, помітив, що нерідко рішення судів критикують представники наукової спільноти

У цьому немає нічого дивного. Є різні наукові школи, різні правові доктрини, різні уявлення і тлумачення питань матеріального та процесуального права. Дискусії щодо тих чи інших правових позицій постійно точаться в науковій спільноті.

Про реформу юридичної освіти

Часто можна чути, що юридична освіта в Україні потребує термінової реформи. Кажуть, що це не нормально, коли в країні кожен рік вищі випускають тисячі юристів, які потім ніяк не пов’язують себе з юридичною професією. Говорять, що нам треба орієнтуватися на західні країни, де професія юриста є фактично елітною. На Вашу думку, як судді, науковця та викладача, чи потребує юридична освіта якихось змін?

В нашій країні все залежить від рівня того чи іншого навчального закладу. Впевнений, що, наприклад, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, де я мав честь працювати, робить все можливе, щоб надати своїм студентам належний рівень юридичної освіти. Дуже багато наших випускників та викладачів стали відомими адвокатами, суддями, науковцями, експертами в сфері права. Як на мене, багато що залежить від ставлення до навчання самих студентів. У принципі, я не бачу нічого поганого в тому, щоб якомога більше наших громадян отримували юридичну освіту, бо, можливо, завдяки цьому з часом до громадян прийде чітке усвідомлення та розуміння своїх прав, обов’язків, що допоможе в розбудові нашої країни.

А що Ви особисто змінили б у системі юридичної освіти?

На мій погляд, навчатись за рахунок бюджету повинні тільки кращі студенти, які демонструють відповідні навички та здібності. Відкритим залишається питання про кількість вищих навчальних закладів, які зараз готують юристів. Зрозуміло, що іноді є певні сумніви щодо спроможності того чи іншого навчального закладу підготувати більш-менш кваліфікованого фахівця.